Справа № 11-а-931
Головуючий по 1-й інстанції Клименко
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
20 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Герасименко В.М.
Суддів Гонтар А.А. Гавриша В.М.
за участю прокурора Гринь Н.Г.
адвокатів ОСОБА_2 ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 ОСОБА_8
представника цивільного відповідача ОСОБА_9
засуджених ОСОБА_10 ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_10 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 травня 2011 року.
засуджені:
ОСОБА_10 - за ч.2 ст.121 КК України на 10 років позбавлення волі.
ОСОБА_11 - за ч.2 ст.121 КК України на 9 років позбавлення волі.
Ч.3 ст.153 КК України з обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виключена.
Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в солідарному порядку:
- на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 6275 грн. та моральну шкоду в сумі 250 000 грн.;
- на користь ОСОБА_8 - 250 000 грн. завданої моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані винними в тому, що 10 травня 2010 року біля 8 год. приїхали для відпочинку в с.Піщане 2-ий тупик Набережний Кременчуцького району Полтавської області, в лазню розташовану на території будинку №1, де вживали спиртні напої разом з ОСОБА_13, з якою познайомилися напередодні та разом гуляли та вживали спиртні напої спочатку на подвір'ї будинку та біля річки в м.Кременчуці. Біля 10 год. в кімнаті для відпочинку на 2-му поверсі вказаного приміщення лазні, коли потерпіла ОСОБА_13 танцювала, ОСОБА_11 підійшов до неї ззаду, обхопив руками за тулуб утримуючи її руки, і позбавивши таким чином можливості рухатися, а ОСОБА_10 підійшов спереду і запропонував їй вступити в інтимний зв'язок. Отримавши у відповідь глузування відносно його чоловічих статевих органів та образившись, ОСОБА_10 скориставшись тим, що ОСОБА_11 ОСОБА_13 утримує, засунув чотири пальці своєї правої руки в її статеві органи. Коли потерпіла стала кричати, намагаючись вирватись, благати її відпустити, а ОСОБА_11 продовжував її утримувати своїми руками за тулуб, утримуючи таким чином руки та позбавляючи можливості рухатись, ОСОБА_10 для остаточного подолання її опору вдарив ОСОБА_13 кілька разів кулаком по обличчю, а потім засунув свою праву руку по кисть в статеві органи потерпілої і став робити рухи всередині: знизу вверх та зліва на право, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення в виді рани слизової оболонки переддвер'я піхви справа проникаючої в черевну порожнину з відшаруванням і розривом пристіночної черевини справа, що ускладнилося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратами. Коли потерпіла вирвалась і побігла вниз по східцях, але впала втративши свідомість, ОСОБА_10 наніс їй кілька ударів кулаком по обличчю і два удари ногою в область статевих органів, а ОСОБА_11 кілька ударів по обличчю. В цей же день від заподіяних тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_13
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, потерпілий ОСОБА_7 подав апеляцію, в якій прохає вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.05.2011 року скасувати, в зв'язку з безпідставним виключенням судом з об'єму обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ч.3 ст.153 КК України, постановити новий вирок, яким ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.153 КК України та призначити їм покарання у виді 15 років позбавлення волі кожному.
В принесеній в інтересах ОСОБА_10 апеляції адвокат ОСОБА_2 та захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.05.2011 року та справу відносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.121 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки ОСОБА_10 ніяких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13 не наносив, в статевий зв'язок з останньою не вступав, жодного прямого доказу вини ОСОБА_10 у вчиненні ним інкримінованого злочину судом не наведено, а показання ОСОБА_11, дані ним відносно ОСОБА_10 та взяті судом першої інстанції до уваги носять неконкретний та суперечливий характер та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Засуджений ОСОБА_10 в принесеній апеляції ставить питання про скасування вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.05.2011 року та, як уточнив в суді при розгляді апеляції, постановлення відносно нього виправдувального вироку або направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки злочин, у вчиненні якого він і визнаний винним зазначеним вироком, не вчиняв, судом першої інстанції взято до уваги показання засудженого ОСОБА_11, який під час досудового слідства неодноразово їх змінював та безпідставно відхилено його показання.
Засуджений ОСОБА_11 в апеляції прохає вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.05.2011 року повністю скасувати, як незаконний та необґрунтований, постановити відносно нього виправдувальний вирок, оскільки судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги його показання в тій частині, що фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_13 він не застосовував, не погрожував їй, не передбачав можливості настання таких наслідків як смерть та не міг їх передбачити, а лише захищав ОСОБА_13 від дій ОСОБА_10, які на його думку були направлені на спонукання потерпілої до статевих відносин. Як органом досудового слідства, так і судом першої інстанції було відхилено клопотання його та захисника щодо проведення додаткового відтворення обстановки та обставин події злочину за участю спеціаліста-медика та призначення додаткової судово-медичної експертизи для перевірки його доводів щодо механізму утворення виявлених в нього тілесних ушкоджень у вигляді садна на волосянистій частині голови, яке утворилося саме в момент, коли ОСОБА_10 відштовхнув його, коли він відтягував від нього потерпілу ОСОБА_13 та він впав, вдарившись об підвіконня. В матеріалах справи відсутнє об'єктивне медичне підтвердження того, що він тримав потерпілу з метою її утримання, оскільки на її тілі тілесних ушкоджень, характерних для здавлювання з застосуванням фізичного насильства не виявлено, що підтвердив в судовому засіданні і допитаний судово-медичний експерт. Вказує, що в діях ОСОБА_10 наявний ексцес виконавця, будь-якої домовленості щодо вчинюваних кожним з них дій між ними не було, загалом умислу на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень та настання її смерті він не мав, а намагався припинити протиправні дії ОСОБА_10
Колегія суддів, заслухавши доповідача, потерпілого, який підтримав подану ним апеляцію з підстав в ній зазначених, заперечив проти задоволення апеляцій засуджених та їх захисників; засудженого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляцію та заперечили проти задоволення апеляцій потерпілого та засудженого ОСОБА_11; засудженого ОСОБА_11 який підтримав подану ним апеляцію та заперечив проти апеляцій потерпілого, засудженого ОСОБА_10 та його захисників, думку прокурора який заперечив проти задоволення поданих апеляцій, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, підстав для їх задоволення не вбачає виходячи з наступного.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент спричинення, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_13
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_10 про його непричетність до інкримінованого злочину та засудженого ОСОБА_11 про те, що він фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_13 не застосовував, а лише захищав її від дій ОСОБА_10 позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даними протоколу огляду місця події, даними акту судово-медичного обстеження та висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_13, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_17, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_11, а також частково власними показаннями ОСОБА_11, даними на досудовому слідстві.
Так, в ході досудового слідства ОСОБА_11, будучи допитаним в якості підозрюваного, показав, що під час відпочинку в лазні, що належить ОСОБА_14, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_13 вступити з ним статеві зносини, на що остання відмовила в образливій формі. Після слів потерпілої ОСОБА_10 засунув чотири пальці своєї правої руки в її статеві органи. Коли потерпіла стала кричати, намагаючись вирватись, благати її відпустити, а ОСОБА_11 продовжував її утримувати своїми руками за тулуб, ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_13 кілька разів кулаком по обличчю, а потім засунув свою праву руку по кисть в статеві органи потерпілої і став робити рухи всередині, піднімаючи її вверх. Потерпіла сильно кричала, прохала її відпустити, ОСОБА_10 вийняв руку зі статевих органів та вдарив її по обличчю. В подальшому він та ОСОБА_10 хотіли її нагнути, щоб вчинити статевий акт, але в них нічого не вийшло. ОСОБА_11 помітив, що в ОСОБА_13 по ногам сильно тече кров. ОСОБА_10 завалив її на підлогу, ОСОБА_11 схопив за руку, а ОСОБА_10 хотів лягти на неї зверху, однак потерпіла вирвалась і побігла вниз по східцях, але впала втративши свідомість, ОСОБА_10 наніс їй кілька ударів кулаком по обличчю і два удари ногою в область статевих органів. ОСОБА_13 стікала кров'ю та вони перенесли її на лаву в лазні. До приміщення зайшов господар ОСОБА_14, який і викликав карету швидкої допомоги.
Свої показання ОСОБА_11 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю, де детально розказав і показав обставини та механізм заподіяння потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень (т.2, а.с.105-108).
Такі показання засудженого ОСОБА_11 об'єктивно підтверджуються іншими доказами.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 323/1 від 23.06.2010 року трупа ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення в виді рани слизової оболонки переддвер'я піхви справа проникаючої в черевну порожнину з відшаруванням і розривом пристіночної черевини справа, що ускладнилося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратами, механізмом утворення яких було не менше чим одноразова дія тупого предмета з обмеженою поверхнею стикання, яким могла бути рука або інший предмет подібної характеристики. Після введення травмую чого предмета в піхву він діяв зі значною силою на стінку піхви справа з направленням травмуючої сили відносно вертикальної осі потерпілої знизу вверх, дещо зліва на право і ззаду наперед, проник в зечеревний простір, а потім, пошкодивши черевину, і в черевну порожнину, які носять прижиттєвий характер, утворилися незадовго до настання смерті і по ступеню тяжкості, стосовно живої людини, можуть відноситися до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження не характерні як для спричинення їх напруженим статевим членом або палицею, так і для спричинення власною рукою. Смерть ОСОБА_13 наступила в результаті ран слизової оболонки переддвер'я піхви з раною стінки піхви справа, проникаючої в черевну порожнину з відшаруванням і розривом пристіночної черевини справа, що ускладнилося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратами. Між спричиненням ОСОБА_13 вказаних тілесних ушкоджень та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок та після спричинення вказаних тілесних ушкоджень потерпіла могла жити короткий проміжок часу, по мірі наростання кровотечі, який рахується десятками хвилин, при цьому не виключається повністю можливість здійснення нею деяких активних дій, в томі числі і рухатись на незначну відстань, кричати, розмовляти, здійснювати рухи руками до моменту настання повної незворотної втрати свідомості. Механізмом утворення синців на лобі, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, лівому передпліччі,на обох стегнах, в області обох колінних суглобів була дія тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею якими могли бути пальці рук або інші предмети подібної характеристики в результаті біля тридцяти п'яти травматичних дій. Механізмом утворення синців на правій щоці, в області лівого кута нижньої щелепи, в області правого плечового суглобу, на грудях справа, на животі і лівому плечі, крововиливів під слизову і садна слизової верхньої губи було не менше ніж сім травматичних дій тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею стикання, якими могли бути долоні зжаті в кулаки, ноги як у взутті, так і без, або інші предмети з подібною характеристикою. Механізмом утворення синців на долонній поверхні обох кінцівок, на задній поверхні ліктьового суглобу, саден на спині, на задній поверхні обох ліктьових суглобів, на задній поверхні правого колінного суглобу було не менше ніж десять травматичних дій тупих предметів, індивідуальні особливості яких в пошкодженнях не відобразилися та могли бути результатом як удару тупим предметом, так і удару об такий при падінні. Тілесні ушкодження у вигляді синців на голові, тулубі та кінцівках, саден на обличчі, спині, верхніх та правої нижньої кінцівки, носять прижиттєвий характер та утворилися в короткий проміжок часу, біля доби до настання смерті і по ступеню тяжкості стосовно живої особи , як окремо, так і в сукупності можуть відноситися до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Після отримання тілесних ушкоджень, що кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, потерпіла могла вчиняти активні дії в повному обсязі, оскільки вони не супроводжувалися втратою свідомості або іншими небезпечними для життя явищами. Об'єктивних судово-медичних даних які б вказували на те, що ОСОБА_13 незадовго до настання смерті мала статеві зносини не мається. При судово-імунологічному дослідженні мазків та вмісту на марлі з ротової порожнини, піхви, прямої кишки, взятих від трупа ОСОБА_13 - сперматозоїди не виявлені. При судово-токсикологічному дослідженні крові, взятої від трупа ОСОБА_13, виявлений етиловий спирт в концентрації 3,3 проміле, що відносно живої особи, може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння (а.с.84-88 т.1).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 323/2 від 26.06.2010 року встановлено, що показання ОСОБА_11 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13, що потягли її смерть, не протирічать об'єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 (т.2, а.с.113).
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_17 підтвердив дані ним висновки судово-медичних експертиз щодо потерпілої ОСОБА_13
В ході огляду місця події злочину 10.05.2010 року, а саме лазні, розташованої на території домоволодіння в с.Піщане Другий тупик Набережний 1, Кременчуцького району Полтавської області, та належного ОСОБА_14, було встановлено наявність слідів злочину та вилучено волосся та згусток з килима кімнати на горищі, килим з кімнати на горищі, одяг потерпілої, згусток з дна басейна (т.1, а.с.22-30).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про достовірність показань ОСОБА_11, які він давав на досудовому слідстві, оскільки вони належним чином перевірені судом, узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, а тому правомірно послався на них у вироку.
Слід також зазначити, що заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо застосування до них недозволених методів слідства ретельно перевірені прокурором, а за наслідками перевірки постановою від 24 вересня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи і зазначене рішення належним чином вмотивоване.
Посилання в апеляції потерпілого ОСОБА_7 на безпідставне виключення судом з об'єму обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ч.3 ст.153 КК України колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості», а саме п.2 - насильницьке уведення в отвори тіла потерпілої особи різних предметів (палиці, пляшки тощо) може кваліфікуватися за відповідною частиною статті 153 КК України тільки за умови, якщо умисел винної особи був направлений на задоволення у такий спосіб статевої пристрасті неприродним способом. У разі відсутності такого умислу ці дії за наявності передбачених кримінальним законом ознак мають кваліфікуватися за відповідними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, або ж як хуліганство тощо.
Суд першої інстанції вірно, відповідно до вказаних роз'яснень, виключив з об'єму обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ч.3 ст.153 КК України, оскільки ні в ході досудового, ні судового слідства доказів, які б вказували на спрямованість умислу засуджених при вчиненні злочину саме на задоволення ними статевої пристрасті неприродним способом, здобуто не було.
Є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення і апеляції засудженого ОСОБА_10, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 з огляду на те, що висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Посилання апелянтів в апеляціях на те, що показання ОСОБА_11 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку з огляду на їх суперечливий характер, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки ОСОБА_11 в своїх показаннях як під час досудового, так і судового слідства давав стабільні показання щодо дій ОСОБА_10 по відношенню до потерпілої ОСОБА_13 під час їх перебування в лазні. Суперечності в його показаннях стосуються лише його, ОСОБА_11, ролі та дій відносно потерпілої.
Посилання апелянтів як в апеляціях, так і в доповненнях до апеляції про те, що показання ОСОБА_10 судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги та відхилені, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з досліджених судом першої інстанції доказів, показання ОСОБА_10 об'єктивно вказаними доказами не підтверджені та повністю їм суперечать. Тому суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив.
Є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення і апеляція засудженого ОСОБА_11 Так, в апеляції ОСОБА_11 вказує, що фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_13 він не застосовував, не погрожував їй, а лише захищав потерпілу від дій ОСОБА_10, про що свідчать виявлені в нього тілесні ушкодження, згідно акту судово-медичного обстеження від 10.05.2010 року №509, зазначає також, що при цьому не передбачав можливості настання таких наслідків як смерть ОСОБА_13 та і не міг їх передбачити, в діях ОСОБА_10 наявний ексцес виконавця, тому його, ОСОБА_11, дії не можуть бути кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України.
Вказані твердження спростовуються сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів, оцінивши які суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що смерть потерпілої ОСОБА_13 наступила саме від спільних дій обох засуджених про що і вказав у вироку.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_17 пояснив, що кровопідтьоки на задній поверхні обох ліктьових суглобів і задній поверхні правого колінного суглоба, виявлені на трупі гр.ОСОБА_13 могли бути слідами тримання, про що ним вказано і в акті обстеження. З огляду на викладене, вказівка в апеляції засудженого ОСОБА_11 щодо відсутності в матеріалах справи об'єктивного підтвердження того, що він тримав потерпілу з метою її утримання та посилання при цьому на показання судово-медичного експерта є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Не відповідає матеріалам справи і ствердження засудженого ОСОБА_11 про те, що тілесні ушкодження, вказані в акті судово-медичного обстеження №509 від 12.05.2010 року, отримані ним саме під час захисту ОСОБА_13 від дій ОСОБА_10, оскільки під час судово-медичного освідування ОСОБА_11 вказував, що тілесні ушкодження він отримав 10.05.2010 року о 2 год. під час бійки з невідомими в маршрутному таксі. В ході досудового слідства ОСОБА_11, будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого в присутності адвоката, при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину, версії отримання ним тілесних ушкоджень саме внаслідок дій ОСОБА_10 не зазначав, тому суд першої інстанції проаналізувавши докази по справі, дав належну оцінку зміненим ОСОБА_11 показанням.
З огляду на викладене, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, та саме призначене засудженим судом покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Питання про застосування положень ст.71 КК України при призначенні покарання засудженому ОСОБА_10 в принесених апеляціях не ставилося, тому вирок суду перевіряється саме в межах апеляцій.
З урахуванням вищенаведеного, апеляції потерпілого, засуджених та захисників задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 травня 2011 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляції потерпілого, засуджених, адвоката ОСОБА_2, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді:
Копія