Справа № 11-а-924
Головуючий по 1-й інстанції Антонов
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
13 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Герасименко В.М.
Суддів Голубенко Н.В. Юренко Л.А.
за участю прокурора Расюк В.В.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Київського району м.Полтави та засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м.Полтава від 14 липня 2011 року.
Цим вироком
засуджений:
за ст.121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він в середині грудня 2010 року, точної дати та часу в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, правомірно перебував в АДРЕСА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до гр.ОСОБА_3, діючи умисно, кулаками рук та ногами у взутті наніс останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу у м'які покрови голови в лобній частині зліва, в лобно-височній частині справа, в потиличній частині справа. Крововилив під м'яку мозкову оболонку лобної долі правої напівкулі, потиличної долі правої напівкулі, кровопідтік голови та кровопідтік тулубу, що є небезпечними для життя та здоров'я в момент їх спричинення, внаслідок чого ОСОБА_3 помер. Смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонку головного мозку.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України до 10 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_2 в принесеній апеляції прохає суд вирок Київського районного суду м.Полтави від 14 липня 2011 року скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, оскільки обвинувачення ґрунтується на доказах, здобутих незаконним шляхом та у вироку суд посилається на показання свідків, що не були допитані в судовому засіданні та їх показання іншими доказами не підтверджуються.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та заперечив проти задоволення апеляції засудженого, самого ОСОБА_2, який прохав задовольнити подану ним апеляцію та вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляції прокурора та засудженого до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведено доказами, що досліджувались у судовому засіданні, та приведені у ньому судом першої інстанції.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що в грудні 2010 року, точного часу не пам'ятає, вона, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 В перебували в будинку останнього по АДРЕСА_1, де всі разом вживали спиртні напої. Перед початком розпиття спиртного, ОСОБА_2 безпричинно наніс ОСОБА_6 удар металевим чайником по голові, в результаті чого останній втратив свідомість та прийшов до тями лише ранком наступного дня.
Того ж дня, через кілька годин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спалахнув конфлікт з огляду на те, що ОСОБА_2 не хотів, щоб ОСОБА_3 залишався в будинку та нецензурно лаючись, виганяв його з будинку. Хвилин через 20 ОСОБА_2 почав наносити удари кулаками лівої та правої руки по голові ОСОБА_3 в результаті чого останній опинився на підлозі. Після цього, ОСОБА_2 продовжив наносити удари по тулубу та голові ОСОБА_3 ногами, бив з усієї сили. Після вказаних дій ОСОБА_2 ліг відпочивати, ОСОБА_3 залишився на тому ж місці, а саме на підлозі кімнати.
Прокинувшись наступного дня, ОСОБА_4 виявила тіло ОСОБА_3 на підлозі флігеля в лежачому положенні, тіло на дотик було холодним, дихання відсутнє. Після того, як прокинувся і ОСОБА_2, то почав погрожувати присутнім фізичною розправою, в разі якщо хтось із них розповість про бійку, що сталася минулої ночі. Та в ході залякування та погрожування фізичною розправою, змусив свідка та ОСОБА_5 позбутися слідів даного злочину, сховати тіло ОСОБА_3, що вони і зробили.
Свої показання ОСОБА_4 щодо обставин нанесення ОСОБА_2 тілесних пошкоджень ОСОБА_3 підтверджувала і під час відтворення обстановки та обставин події злочину (а.с.98-114 т.1).
Показання свідка ОСОБА_4 щодо обставин побиття ОСОБА_3 підтвердили і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, показання яких, дані в ході досудового слідства, оголошені судом відповідно до п.2 ч.1 ст.306 КПК України.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що досить тривалий час знайома з гр.-ном ОСОБА_7, який завітав до неї 28.12.2010 року біля 6 год. ранку. При цьому він перебував у дуже схвильованому та збентеженому стані. Заспокоївшись розповів, що перебував в гостях у свого товариша ОСОБА_6, що мешкає по АДРЕСА_1, де під час розпиття спиртних напоїв він та ОСОБА_4 розповіли йому, що на днях у приміщенні будинку ОСОБА_6 трапилося вбивство, а саме ОСОБА_2 в ході сварки з ОСОБА_3 наніс останньому тілесні ушкодження, при цьому бив руками та ногами, в результаті яких ОСОБА_3 впав і більше не піднявся, а наступного дня виявили, що ОСОБА_3 помер. Повідомив також, що труп ОСОБА_3 схований в погрібній ямі вказаного домогосподарства. Відразу після цього вона викликала оперативно-слідчу групу Полтавського міського управління, при перевірці якою даний факт підтвердився.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1195-а від 25.01.2011 у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливи в м'які покрови голови в лобній області зліва, в лобно-скроневу область справа, в потиличну область справа. Крововиливи під м'яку мозкову оболонку лобної долі правої півкулі, потиличної долі правої півкулі. Кровопідтіки голови. Зазначені тілесні ушкодження носять характер при життєвості, утворилися в короткий проміжок часу від не менше як п'ятикратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук зжаті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (а.с.183-186 т.1). Показання свідка ОСОБА_4, відповідно до висновку експерта №1195-в від 25.01.2011 року, дані нею в ході відтворення обстановки та обставин події злочину, не протирічать даним судово-медичної експертизи трупа гр.ОСОБА_3 (а.с.28 т.2).
Наведені вище докази узгоджуються між собою, сумнівів не викликають, а тому суд першої інстанції правильно поклав їх в основу обвинувачення.
Показання свідків як під час досудового слідства, так і в суді щодо обставин виникнення конфлікту та заподіяння тілесних ушкоджень є послідовими і не суперечать одне одному. А невідповідність їх показань щодо окремих деталей сама по собі не може бути підставою для того, щоб не приймати ці показання як докази по справі.
Суд давши оцінку наведеним вище та іншим зібраним по справі доказам, обґрунтовано не взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_2 про те, що він вказаного злочину не вчинював, оскільки ці показання спростовуються викладеними вище доказами. Окрім того, ОСОБА_2 в ході досудового слідства вказував, що завдав ОСОБА_3 два удари, а саме після того, як ОСОБА_3 його образив він підійшов до нього та наніс удар з усієї сили кулаком правої руки в ліву частину обличчя, від чого ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на підлогу. Він наніс Коляді ще один удар підошвою взуття на правій нозі по голові потерпілого, куди саме не пам'ятає, в обличчя, чи в скроневу частину. Дані його показання лише частково не відповідають даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3, а саме в кількості нанесених тілесних пошкоджень (а.с.33 т.2). Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_2 змінив дані ним раніше показання та пояснив суду, що перебуваючи в будинку ОСОБА_6 09.12.2010 року він наніс лише один удар ОСОБА_3 з метою припинити конфлікт, що виник між ним та ОСОБА_4, після чого пішов з будинку до інших знайомих де також вживав спиртні напої. Заперечив свою причетність до спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою його смерть, оскільки показання в ході досудового слідства, згідно яких він хоча частково, але визнавав себе винним, він давав під дією морального та фізичного тиску до нього з боку працівників правоохоронних органів.
Разом з тим, дане ствердження ОСОБА_2 ретельно перевірялося судом першої інстанції при розгляді справи по суті та не знайшло свого підтвердження. Так, потерпіла ОСОБА_9, яка була присутня при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину, та слідчий Крючко О.І. зазначали, що ОСОБА_2 в ході досудового слідства визнавав свою вину та добровільно, без будь-якого тиску та примусу вказував, як все відбувалося. Окрім того, заяви ОСОБА_2 з приводу застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства були предметом перевірок прокуратурою Київського району м.Полтави та прокуратурою м.Полтави за результатами яких постановами від 12.03.2011 року, 26.04.2011 року та 01.07.2011 року відповідно, було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції з приводу застосування до ОСОБА_2 незаконних методів дізнання.
Посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на те, що в ході досудового слідства не всі необхідні слідчі дії та експертизи були проведені, є безпідставними, оскільки по справі були призначені та проведені ряд судово-медичних, - імунологічних та цитологічна експертизи, висновки яких долучені до матеріалів кримінальної справи. Решта слідчих дій проведені у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі в присутності понятих.
Безпідставним є ствердження засудженого в частині не проведеного в ході досудового слідства впізнання свідками його особи, оскільки дана слідча дія проводиться за необхідності для цього. В даному випадку, очевидці події вказали на ОСОБА_2., як на особу, що спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 від яких останній помер, власне і сам ОСОБА_2 надав працівникам міліції пояснення щодо обставин виникнення між ним та потерпілим конфлікту, та, як наслідок, спричинення ним тілесних ушкоджень гр.-ну ОСОБА_3
Окрім того, засуджений в поданій ним апеляції вказує, як на ознаки фальсифікації матеріалів справи, і на те, що в ході досудового слідства не були проведені очні ставки. Разом з тим, відповідно до змісту ст.172 КПК України слідчий вправі, а не зобов'язаний, провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. Окрім того, суперечності, що маються між показаннями ОСОБА_2 та показаннями свідків були усунені в тому числі і в ході судового слідства.
Є безпідставним зауваження засудженого і щодо не проведення слідчим освідування, відповідно до положень ст.193 КПК України, оскільки дана слідча дія проводиться в разі необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет. При цьому не вказує відносно кого саме з осіб мало бути проведено освідування та на виявлення чи засвідчення яких саме особливих прикмет.
З огляду на викладене, апеляція засудженого є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Безпідставною є і апеляція прокурора щодо м'якості призначеного засудженому ОСОБА_2 вироком суду покарання.
Так, покарання засудженому призначено із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу засудженого та конкретних обставин справи, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Київського районного суду м.Полтави від 14 липня 2011 року стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 без задоволення.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді:
Копія