Справа № 2а-36
2008 року
05 березня 2008 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А., при секретарях - Рябцевої А.С., Авакян А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, 3-я особа ОСОБА_2 про скасування рішення
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Гурзуфської селищної ради, 3-я особа ОСОБА_2. про скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Гурзуфської селищної ради від 27 червня 2007 року їй надано згоду на складення проекту відводу земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф,АДРЕСА_1.
Проте їй стало відомо, що відповідач також надав дозвіл на розробку проекту відводу вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_2.
У зв'язку з викладеним, вона позбавлена можливості отримати у власність спірну земельну ділянку, оскільки геодезична служба не приймає звіт.
На підставі викладеного, вона вважає, що дії відповідача стосовно надання згоди ОСОБА_2 на проект відводу земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, АДРЕСА_1 є неправомірними, оскільки її сину належить на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1064 га за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, АДРЕСА_1. Спірна земельна ділянка є однією цілою ділянкою з вищезазначеною земельною ділянкою. Крім того вона з 1973 по 1997 роки відкрито та безперервно користується даною земельною ділянкою.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, при цьому він пояснив, що усе було зроблено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Представник 3-ї особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали й обставини справи, дослідивши письмові докази, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову повинно бути відмовлено по наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельна ділянка) здійснюється відповідно до закону (п.2).
Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, раніше наданих їм в користування і по іншим підставам.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні підприємства, здійснюють відповідні місцеві ради.
У відповідності до ст. 12 ЗК України до виключної компетенції селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність фізичних і юридичних осіб.
З ст. 116 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах її повноважень, визначеними ЗК України.
У відповідності до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської Державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
При цьому судом встановлено, що позивачка у відповідності до ст. 118 ЗК України звернувся до відповідача з заявою про надання у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га., для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, АДРЕСА_1.
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 27 червня 2007 року, на підставі постанови Ялтинського міського суду від 16 квітня 2007 року, позивачці було надано згоду на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,01 га., для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф,АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що 3-я особа ОСОБА_2. також звернулася до відповідача з заявою про надання у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га., для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф,АДРЕСА_1.
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року, Архангельської С.В. також було надано згоду на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,01 га., для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, АДРЕСА_1.
На думку суду дані рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень, з урахуванням всіх обставин з дотриманням принципу рівності перед законом і не порушуючи прав і свобод інших осіб.
При цьому суд не бере до уваги пояснення позивачки, стосовно того, що вона з 1973 року по 1997 рік відкрито та добросовісно користується спірною земельною ділянко тому має першочергове право на неї, оскільки відповідно до частини 1 ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність.
Проте як вбачається зі змісту цієї норми при отриманні ділянки такий громадянин не має будь-яких переваг перед іншими особами, які мають бажання отримати земельну ділянку у власність або користування. До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що Земельний кодекс України, в якому введено поняття набувальної давності, набрав чинності 01 січня 2002 року. З урахуванням частини 1 ст. 58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3. щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Земельним кодексом України.
Крім того суд не бере до уваги той факт, що позивачка перша звернулася до відповідача з заявою про надання їй у власність земельної ділянки та їй першій було надано згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки тому вона має першочергове право на отримання у власність спірної земельної ділянки, оскільки діюче земельне законодавство не містіть будь якої черговості у наданні у власність земельної ділянки. До того ж земельне законодавство не вказує як підставу для відмови у дачі згоди на складання проекту відводу земельної ділянки , прийняття іншого рішення відносно цієї земельної ділянки. Земельна ділянка вважається вільною до видачі на неї державного акту на право власності.
При цьому суд також не приймає до уваги доводи позивачки відносно того, що спірна земельна ділянка фактично є прибудинковою територією та є єдиною земельною ділянкою, по наступних підставах.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3. є власником земельної ділянки розташованої за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, АДРЕСА_1 і будь якої іншої земельної ділянки, у тому числі і спірної, як прибудинкової території даного домоволодіння не існує.
Постановою суду від 16 квітня 2007 року, яка у теперішній час набрала законної сили також було встановлено, що прибудинкової території ветпункту також не існує.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Гурзуфська селищна рада у межах своїх повноважень та правомірно розглянула заяви ОСОБА_3. та Архангельської С.В. про надання їм у власність земельних ділянок та надала їм згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки. Будь яких передбачених чинним законодавством підстав для скасування рішення Гурзуфської селищної ради судом не встановлено, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. 9,11,71,159,160,161 КАС України, ст.ст. 118, 212 ЗК України
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, 3-я особа ОСОБА_2 про скасування рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя підпис
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар