Справа №2-2971-2008 рік
04 квітня 2008 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Послєдовій О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
за участю відповідача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -
У квітні 2008 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить шлюб з відповідачем, зареєстрований 21 квітня 2007 року у відділі РАЦС по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №187 - розірвати. В обґрунтування позову вона вказала на те, що від шлюбу у них дітей немає. Спільне життя з відповідачем не склалося. Фактичні шлюбні відносини припинені з листопада 2007 року. Причиною розпаду сім'ї є несумісність характерів, різні погляди на життя і побут. Сторони втратили почуття любові та поваги, з примиренням не згодні. Позивач вважає, що сім'я розпалася остаточно і відновлена бути не може.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на те, що шлюб носить формальний характер, разом з відповідачем вони не проживають з листопада 2007 року, загальне господарство не ведуть, відповідач ніде не працює, ніякі міри для відновлення шлюбу їм не були прийняті та примирення також неможливе. Тому вона просить позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти розірвання шлюбу, вказавши на те, що дійсно вони спільно не проживають, загальне господарство не ведуть, але на його думку, шлюб, який було укладено за церковними обрядами, не може бути розірваний у судовому порядку.
Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У судовому засіданні встановлено, що сторони 21 квітня 2007 року уклали шлюб. Від шлюбу у них дітей немає. Сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують з листопада 2007 року, загальне господарство не ведуть. Відповідачем не було прийнято будь-яких мір для відновлення шлюбних відносин, оскільки вважає, що шлюб, який було укладено за церковними обрядами, не може бути розірваний.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, і вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, 1962 року народження та ОСОБА_2, 1954 року народження, зареєстрований 21 квітня 2007 року у відділі РАЦС по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №187 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму 17 (сімнадцять) грн. при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГС.
ОСОБА_1 від оплати витрат по справі звільнити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Н.В. Токар