Справа № 2-а-50
2007 р.
14 травня 2007 року Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І., при секретарі - Сторожук О.М., за участю представника позивача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Теплщької районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги члену сім "і померлого ветерана війни,
установив:
В квітні 2007року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Теплщької районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2004 - 2006 роки в розмірі 3 150 грн., зазначивши, що вона є членом сім "і померлого ветерана війни і згідно зі cm. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, і відповідачем зазначена допомога їй була виплачена частково: в 2004 році взагалі не виплачувалась, а в 2005році - 50 грн. та в 2006році - 50 грн..
Представник позивача ОСОБА_2., який діє за довіреністю від 17 квітня 2007 року, в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача -управління праці та соціального захисту населення Теплщької райдержадміністрації - в судове засідання не з 'явився, від нього надійшла заява про розгляд справну відсутність представника управління, проти задоволення вимог ОСОБА_1. заперечують.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2004 - 2006 роки, підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є членом сім "і померлого ветерана війни, це підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видане 09 червня 2004 року Теплицьким управлінням праці та соціального захисту населення. Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту за №248 від 17 квітня 2007 року позивачеві ОСОБА_1. у 2005 році щорічна разова допомога виплачена у розмірі 130 грн. та в 2006 році - 130 грн..
2
Дані правовідносини регулюються cт. 15 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка встановлює, що щорічно до 5 травня дружинам померлих учасників війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Оскільки, позивач ОСОБА_1. отримала посвідчення члена сім"і померлого ветерана війни 09 червня 2004 року, то права на отримання разової грошової допомоги за 2004 рік вона не має, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Мінімальна пенсія за віком у 2005 році - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 року № 2291-IV, та Закону України « Про державний бюджет на 2005 рік» становила 332 грн., у 2006 році - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування " та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" становила 350 грн.. Таким чином, позивачу необхідно було виплатити у 2005 році - 996 грн. (332 грн. х 3), у 2006 році - 1 050 грн. (350 грн. х 3). Вказані суми позивачу не були виплачені у повному обсязі, і недоплата становить: у 2005 році - 866 грн. (996 грн. - 130 грн.), у 2006 році - 920 грн. (1 050 грн. -130 грн.), а всього 1 786 грн.(866 грн. + 920 грн.).
Частина перша статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіїх соціального захисту" визначає, що фінансування витрат, пов 'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а щорічну виплату разової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтею 14 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення(ч. 1 cm. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ").
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка висловлена в Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статей 58,60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік " та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2,3,4,5,8,9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів "(справа щодо пільг, компенсацій, і гарантій), оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня(стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту і обсягів цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 cm. 85, п. 19 ч.1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану(стаття 64 Конституції України).
3
Згідно Рішення Конституційного суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та Конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої cm. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» ( справа про зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яким встановлено, розміри виплату 2004 році щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи -195 грн., інвалідам війни II групи - 160 грн., інвалідам війни III групи -130 грн., учасникам бойових дій - 120 грн., особам які мають особливі заслуги перед батьківщиною -195 грн., членам сімей загиблих та дружин (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасникам війни, визнаними за життя інвалідами - 65 грн. І відповідно до cm. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому суд вважає, що питання про виплату разової грошової допомоги учасникам війни за 2005 рік, повинні вирішуватись аналогічним чином, так як їх виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційного суду України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави(ч.1 cm.8 КАС України), та принципом законності, який визначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов 'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу(ч.4 cm.9 КАС України), тобто, в даному випадку cm. 22 та cm. 152 Конституції України.
Суд також: вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки спірні Правовідносини виникли до 01 вересня 2005 року, тому до них не може бути Застосовано, передбачений cm. 99 ч.2 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду, з огляду на неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів - cm. 22 ч.3 Конституції України. До набрання чинності КАС України позивач мав право звернутись до суду в межах встановленого cm. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, і застосування до цих правовідносин річного строку звернення до адміністративного суду звужуватиме його конституційне право на судовий захист.
4
Сторони звільнені від сплати судового збору. Враховуючи викладене, керуючись cт. 22, ст. 152 Конституції України, cm. 15, ст. 17, ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004, ст. ст. 8,9,70, 71, 94,159, 160, 163 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково. Стягнути з управління праці та соціального захисту Теплицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги за 2005 - 2006 роки в сумі 1 786 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят шість гривень).
В решті позовних вимог - відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.