"24" жовтня 2006 р.
справа № 20-9/181
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Рибіной С. А., при секретарі Сербенюк Д. О.,
за участю представників:
позивач -Соловйова В. Р., довіреність № 4415/0/2-06 від 31.05.2006;
відповідач -Носач П. А., довіреність № 186 від 17.04.2006;
розглянув у попередньому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. 3-я Бастіонна, 4),
про визнання недійсною постанови № 13 с від 10.08.2005,
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго» (далі -ВАТ “ЕК “Севастопольенерго») звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі про визнання недійсною постанови № 13 с від 10.08.2005 про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд
Постановою № 13 с від 10.08.2005, яка винесена державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі на ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» було накладено штраф в розмірі 1700,00 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі про визнання недійсною постанови № 13 с від 10.08.2005.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ: це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами господарського процесу можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статус суб'єкту підприємницької діяльності.
Відповідачем по справі є Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі яка не є юридичною особою, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ, наказом ДП “НЕК “Укренерго» № 63 від 26.02.2006 “Про створення відокремлених підрозділів НЕК “Укренерго», Положенням про відокремлений підрозділ “Держенергонагляд у Кримському регіоні» ДП “НЕК “Укренерго».
Відповідно до пункту 1 частині 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
У відповідності до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що він може звернутись з позовом до юридичної особи, до складу якої входить цей підрозділ.
Виходячи з викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 121, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження у справі № 20-9/181 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго» до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в місті Севастополі про визнання недійсною постанови № 13 від 10.08.2005 закрити.
2. Копії ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя С. А. Рибіна