ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 листопада 2011 року 09:32 № 2а-14081/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Теріторіальна державна інспекція праці в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: не прибув.
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить:
- визнати дії Територіальної державної інспекції праці у м. Києві щодо ОСОБА_1 протиправними, які виявилися у порушені терміну розгляду звернення за ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", та наданні неповної та недостовірної інформації по суті звернення, що суперечить ст. 5 Закону України "Про інформацію";
- встановити наявність або відсутність компетенції Територіальної державної інспекції праці у м. Києві у галузі трудового законодавства;
- зобов'язати Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію у повному обсязі про порушення товариством "БК Євробудмонтаж" законодавства про працю щодо ОСОБА_1 Івановичана підставі матеріалів перевірки від 24.02.2011 року на предмет порушення вимог ст. 148 КЗпП при звільненні ОСОБА_1 04.01.2011 року із займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП, та порушення строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати за ст. 115 КЗпП.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на викладене в позовній заяві та на те, що відповідач своїми діями порушив його конституційні права.
Відповідач, в судове засідання не прибув, подавши до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державних інспекторів праці визначені Положеннями про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 та Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві, затвердженого директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 01.02.2006 року.
Відповідно до п. 3 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та п. 2.1 Положення про Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві, основними завданнями Держнаглядпраці є: забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Процедура здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю визначена порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 року № 72.
Відповідно до п. 1.3 Наказу № 72 посадові особи Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці контролюють додержання законодавства про працю шляхом проведення перевірок роботодавців.
Будь-які інші дії державних інспекторів праці по захисту прав працівників діючим законодавством не передбачені.
Так, судом встановлено, що до інспекції праці 14.02.2011 року від прокуратури Святошинського району м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 Також, 21.02.2011 року від Держнаглядпраці надійшла заява ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики від 02.01.2011 року.
У зв'язку з чим, 24.02.2011 року державним інспектором праці проведено перевірку додержання законодавства про працю у ТОВ «БК «Євробудмонтаж»за зверненням ОСОБА_1 та складено акт перевірки № 26-08-91/250.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки було досліджено ряд документів ТОВ «БК Євробудмонтаж», за результатами дослідження яких було встановлено певні порушення Кодексу Законів про Працю.
Відповідно до ч. 2 п. 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50 державні інспектори праці мають право ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців , робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень.
З аналізу вказаного положення слідує, що державні інспектори праці провадять перевірки лише за наданими документами.
Більше того, Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50, державні інспектори праці не наділені правом проведення розслідувань по встановленню тих чи інших фактів, зокрема щодо встановлення достовірності наданих для перевірки документів.
За результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 та прокуратурі Святошинського району м. Києва надано відповіді від 28.02.2011 року за № Б-289, № Б-340.
Що стосується заяв від 04.07.2011 року та від 22.08.2011 року, які надійшли до інспекції від ОСОБА_1 щодо надання повторної відповіді, то вони також були розглянуті відповідачем на що позивачу були надані відповіді від 19.07.2011 за № Б-1350 та 05.09.2011 року за № Б-1755.
З листів відповідей, як первинних так повторних вбачається, що відповідачем в повній мірі розглянуті питання, які поставлялися в заявах позивачем та надані належні відповіді, тому враховуючи викладене, та керуючись Положеннями про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 та Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві, затвердженого директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 01.02.2006 року, суд не вбачає законних підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Крім того, слід зазначити, що компетенція Територіальної державної інспекції праці у м. Києві встановлюється певними нормативними документами, прийнятими відповідними органами, а не судом. Наявність же компетенції на виконання повноважень у посадових чи службових осіб інспекції тобто відповідність особи займаній посаді, також встановлюється певним органом, а не судом.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративну справу не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що відповідачем не спростовано те, що лист-відповідь від 28.02.2011 року № Б-340 на звернення позивача від 02.01.2011 року позивачем було отримано лише 14.03.2011 року наручно та те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення даної відповіді позивачу, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати дії Територіальної державної інспекції праці у м. Києві протиправними щодо неповідомлення належним чином ОСОБА_1 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.01.2011 року щодо можливого порушення законодавства про працю адміністрацією ТОВ «БК «Євробудмонтаж».
Виходячи з вище викладеного та у відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не в повній мірі виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.
Витрати, які підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати дії Територіальної державної інспекції праці у м. Києві протиправними щодо неповідомлення належним чином ОСОБА_1 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.01.2011 року щодо можливого порушення законодавства про працю адміністрацією ТОВ «БК «Євробудмонтаж».
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко