ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2011 року 14:40 № 2а-12001/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Огурцова О.П., Федорчука А.Б., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання протиправним та скасування припису
13 серпня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (далі по тексту -позивач, ПрАТ “СК “ПЗУ Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту -відповідач, Держфінпослуг), в якому просить: визнати протиправним та скасувати припис від 17 травня 2010 року №СК-421/10-519 та вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії вказаного припису.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративні справі №2а-12001/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 жовтня 2010 року; розгляд клопотання про забезпечення адміністративного позову призначено на 26 серпня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року відмовлено ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
В судовому засіданні 04 жовтня 2010 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, судом оголошено про відкладення розгляду справи на 02 листопада 2010 року.
02 листопада 2010 року у зв'язку з необхідністю витребування доказів оголошено перерву до 22 листопада 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №2-11250/10 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2011 року поновлено провадження у праві та призначено справу до судового розгляду на 11 жовтня 2011 року.
Судове засідання, призначене на 11 жовтня 2011 року, не відбулось, у зв'язку із неможливістю технічної фіксації судового процесу. Наступне судове засідання призначено на 27 жовтня 2011 року.
В судове засідання 27 жовтня 2011 року не прибув представник відповідача. В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника позивача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 27 жовтня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
06 травня 2010 року Держфінпослуг складено акт перевірки №207/42/13-ап про порушення законодавства у сфері страхування ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” (далі по тексу -Акт про порушення).
В Акті про порушення встановлено, що 04 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” укладено договір серії V 3.0 №107422 добровільного страхування наземного транспортного засобу; 23 лютого 2009 року подано заяву про настання страхового випадку, що мав місце 19 лютого 2009 року; 07 травня 2009 року №884 ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” направлено лист до ОСОБА_1 із визнанням договору таким, що не набрав чинності та у зв'язку з чим повертає перераховані кошти, для отримання яких необхідно надати реквізити. Згідно звітних та уточнюючих даних ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” за півріччя 2009 року, у додатку 4, а саме: у розділі 7 “Пояснення щодо припинення договорів страхування” не надано інформації щодо № договору страхування.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про порушення ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” вимог статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статті 33 Закону України “Про страхування” та пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39.
Далі по тексту Акта про порушення відповідач зазначає, що договір серії V 3.0 №107422 добровільного страхування наземного транспортного засобу слід вважати дійсним, що свідчить про порушення позивачем вимог пункту 3 частини першої статті 20 Закону України “Про страхування” щодо невиплати страхового відшкодування у передбачений договором строк та вимог частини першої статті 25 Закону України “Про страхування” щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Розглянувши Акт про порушення, член комісії -директор інспекційного департаменту Держфінпослуг Жесан В.В. відповідно до припису від 17 травня 2010 року №СК-421/10-519 (далі по тексту - припис) на підставі частини першої статті 40 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, пункту 3 частини першої статті 37 Закону України “Про страхування”, пунктів 1.5, 2.1, 2.2 та 6.12 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року №125, приписав ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису і подати підтверджуючі документи у термін до 17 червня 2010 року та вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері страхування.
Позивач не погоджується наведеними в приписі порушеннями, виходячи з того, що визнання відповідачем договору страхування серії V.3.0 №107422 від 03 січня 2009 року, укладеного між ПрАТ “СК “ПЗУ України” та ОСОБА_1, таким, що набрав чинності, не передбачено повноваженнями Держфінпослуг. На думку позивача, умовою набрання чинності договором страхування є проведення огляду та фотографування транспортного засобу; враховуючи, що ОСОБА_1 не надав транспортний засіб для огляду та фотографування ні під час укладання договору страхування, ні після, договір страхування не набрав чинності; враховуючи, що зазначений договір не набрав чинності, надання інформації у звітності про припинення такого договору є неможливим. Враховуючи викладене, вимоги припису про усунення встановленого порушення, а саме здійснити виплату страхового відшкодування по договору страхування, який не набрав чинності, порушує права та законні інтереси позивача.
Доводи відповідача повністю співпадають з доводами, викладеними в Акті про порушення.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ “СК “ПЗУ України”, керуючись наступними мотивами.
В матеріалах справи міститься копія договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №107422, серія V 3.0 від 03 січня 2009 року, укладений між ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) (далі по тексту -договір страхування).
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.
За приписом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 1.2 Загальних умов страхування договору страхування, загальні умови страхування, особливі умови страхування, заява на страхування, акт огляду транспортного засобу є невід'ємними частинами договору, не можуть існувати окремо одна від одної та разом складають договір страхування. Оригінал заяви на страхування та акта огляду застрахованого транспортного засобу зберігається у страховика.
Укладення договору страхування, за пунктом 5.1 Загальних умов страхування договору, відбувається на підставі письмової заяви страхувальника, після попереднього огляду та ідентифікації транспортного засобу і здійснення страховиком індивідуальної оцінки ризику.
Аналізуючи наведені норми Цивільного кодексу України та умови договору страхування, суд приходить до висновку, що договір страхування набирає чинності з моменту його укладення, в свою чергу укладання договору страхування передбачає попередній огляд та ідентифікацію транспортного засобу.
В рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року по справі №2-11250/10 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” про стягнення страхового відшкодування та шкоди, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 травня 2011 року, встановлено, що “договором страхування від 03 січня 2009 року, умови якого були погоджені між позивачем та відповідачем, визначено, що проведення огляду та фотографування транспортного засобу є необхідною умовою для укладення цього договору, без виконання якої договір страхування вважається таким, що не набрав чинності…позивачем не надано суду доказів того, що ним виконані всі умови договору страхування, в тому числі і п. 11 особливих умов, а саме, що 03 січня 2009 року він особисто був присутнім в страховій компанії при укладенні договору та надав для огляду та фотографування автомобіль”.
Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене та обставини встановлені в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року по справі №2-11250/10, суд вважає, що договір страхування не є укладеним і, відповідно, не набрав чинності.
Таким чином, висновки Держфінпослуг про порушення позивачем вимог пункту 3 частини першої статті 20 Закону України “Про страхування” щодо невиплати страхового відшкодування у передбачений договором строк та вимог частини першої статті 25 Закону України “Про страхування” щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування, є помилковими.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.
Згідно з вимогами статті 33 Закону України “Про страхування” страховики зобов'язані щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.
Процедуру складання, термін подання до Держфінпослуг звітних даних щодо здійснення страхової діяльності визначає Порядок складання звітних даних страховиків, затверджений розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року №39.
Додаток 4 до Порядку складання звітних даних страховиків - Пояснювальна записка до звітних даних страховика, є обов'язковим документом, який відповідно до статті 34 Закону України “Про страхування” подається страховиками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України разом з фінансовою звітністю та іншими формами звітних даних і складається із 7 розділів.
Розділ 7 Пояснювальної записки - Пояснення щодо припинення договорів страхування, містить інформацію про достроково припинені договори страхування за звітний період, зокрема, про номер, дату набрання чинності договору страхування, дату дострокового припинення.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про страхування” дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії; 2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Виходячи з того, що застосування поняття припинення можливе тільки до укладених договорів, тобто, які набрали чинності, беручи до уваги те, що в межах спірних правовідносин договір страхування є не укладеним, тобто не набрав чинності, інформацію про припинення такого договору страхування надати немає можливості.
За таких підстав вбачається, що висновки Держфінпослуг про дійсність договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №107422, серія V 3.0 від 03 січня 2009 року та про порушення статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статті 33 Закону України “Про страхування”, пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39, є також помилковими.
Крім того, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства.
Так, умови, порядок і строки провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, порядок прийняття рішень про застосування заходів впливу та процедуру їх оскарження визначає Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року №125.
Відповідно до пункту 4.11 цього Положення справа може розглядатися за участю уповноваженого представника Особи. Для цього уповноважена особа Держфінпослуг, яка розглядає Справу, повідомляє Особу про дату та час розгляду Справи.
Повідомлення про розгляд Справи надсилається (вручається) Особі та за потребою іншим особам не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду Справи.
Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства разом з Актом про порушення надіслано відповідачем 12 травня 2010 року, що підтверджує копія конверта з відбитком поштового штампу, разом з тим, позивача повідомлено про призначення розгляду справи на 12 травня 2010 року, тобто повідомлення про дату та час розгляду справи надіслано в той же день, на який і призначено розгляд справи.
Зазначене свідчить про порушення Держфінпослуг пункту 4.11 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року №125, та призвело до порушення права позивача бути присутнім під час розгляду справи про порушення ним законодавства та надати обґрунтовані заперечення.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, припис Держфінпослуг від 17 травня 2010 року №СК-421/10-519 про усунення порушень ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Держфінпослуг не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття припису від 17 травня 2010 року №СК-421/10-519 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 травня 2010 року №СК-421/10-519.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді О.П. Огурцов
А.Б. Федорчук