ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 грудня 2011 року < Час проголошення > № 2а-14808/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення -рішення №0015451720/0 від 14.05.2004р.
.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011р. постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2006р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23.05.2007р. у справі №2а-256-1/06 (22-1378-а/07) скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 (надалі -позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -відовідач) про визнання відкликаними податкового повідомлення -рішення №0015451720/0 від 14.05.2004р., першої та другої податкової вимоги, направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем неправомірно донарахована сума прибуткового податку. Позов просив задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав спірне рішення таким, що у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, а відтак скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з огляду про наступне.
29.03.2004р. позивач подав Декларацію про доходи, одержані з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. відповідачу, де вказано, що ним було отримано доход за місцем основної роботи в сумі 16737,57 грн., в яку входить сума утриманого податку 3621,00 грн., та не за місцем основної роботи в сумі 8905,01 грн., в яку входить сума утриманого податку 1740,20 грн.
На підставі даних декларації та керуючись ч.2 п. 7.3 ст. 7 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян " затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93р. № 12 ( із змінами та доповненнями ), яку було розроблено у відповідності до ст. 23 Декрету, 14.05.2004 року відповідачем був зроблений перерахунок податків за 2003 рік. За результатами перерахунку відповідачу донарахованого суму прибуткового податку в розмірі 1454,20 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 12 Декрета KM України "Про прибутковий податок з громадян " за № 13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями), після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи, зобов'язані у строки, визначені законом, подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов'язані вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому Головною державною податковою інспекцією України.
Відповідно до п. 6.1 ст 6 Закону ,,Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (надалі - №2181 -ІІІ), у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
14.05.2004 року відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону № 2181 виставлено та направлено податкове повідомлення за № 0015451720/0, в якому вказано, що підставою для розрахунку та нарахування суми податкового зобов'язання є п.п. „ г " п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезгаданого закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган, а також вказано, що згідно до ст. 12 Декрета KM України " Про прибутковий податок з громадян " за № 13-92 від 26.12.1992 року був зроблений перерахунок.
При цьому, позивач вищевказане податкове повідомлення оскаржував в адміністративному порядку.
Судом встановлено, що 20.07.2004р. відповідачем розглянуто скаргу позивача яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення без змін.
18.10.2004р. ДПА у м. Києві розглянуто скаргу позивача та рішенням ДПА у м. Києві про результат розгляду скарги за № 9753/7/25-014 залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення без змін.
11.01.2005р. ДПА України розглянуто скаргу позивача та рішенням ДПА України про результат розгляду скарги за № 436/7/25-2115 залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення без змін.
Листом від 16.02.2005 року ДПА України повідомила відповідача про те, що рішення ДПА України про результат розгляду скарги за № 436/7/25-2115 від 11.01.2005р. вручено позивачу.
Після адміністративного оскарження та доведення граничного строку сплати 19.01.2005р. відповідачем виставлено податкове повідомлення № 0015451720/3.
22.02.2005р. на підставі ст. 6 Закону № 2181 -III, відповідачем складено акт про невручення податкового повідомлення від 19.01.2005р № 0015451720/3 платнику податків за № 3/1.
Відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 -III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На підставі п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, позивачу направлено першу та другу податкові вимоги на суму 1454,20 грн.
Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак вони є такими, що не підлягає задоволенню.
При цьому, звертає увагу на те, що судова практика, яка була подана позивачем через канцелярію суду як доказ по справі, доказом сприйматись не може, оскільки на території України не діє принцип прецендентного права.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено, що оскаржуване рішення прийнято у межах, у спосіб та на підставі чинного законодавства.
Доводи позивача про протиправність податкового повідомлення рішення №0015451720/0 від 14.05.2004р. спростовані матеріалами справи.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають (ст. 94 КАС України).
Керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання відкликаними податкового повідомлення -рішення №0015451720/0 від 14.05.2004р., першої та другої податкової вимоги, - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур