ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2011 року 10:57 № 2а-12226/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа
проУправління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
стягнення 230417,00 грн.
Обставини справи:
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі -позивач, ГУ ПФУ в м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі -відповідач, ПАТ «Промінвестбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі -УДАІ ГУ МВС України в м. Києві) та просить суд стягнути 230 417,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було перераховано коштів, які сплачені фізичними особами по збору з операцій по відчуженню легкових автомобілів на відповідні рахунки управлінь державного казначейства.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з огляду на те, що квитанції, на підставі яких позивачем зроблено висновок про невиконання відповідачем зобов'язань з перерахування коштів, не містять усіх реквізитів відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Національного банку України від 14.08.2003. № 337, зокрема не містять підписів платника або отримувача та працівника банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Третя особа позов підтримує з тих самих підстав, що і позивач.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
встановив:
23.03.2011 комісією ГУ ПФУ в м. Києві у ВРЕР № 5, підпорядкованому УДАІ ГУ МВС України в м. Києві була проведена перевірка на предмет правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по операціям з відчуження легкових автомобілів, зокрема платіжних доручень та квитанцій, які містяться у матеріалах справ реєстрації фізичних та юридичних осіб, що набули право власності на легкові автомобілі протягом 2006-2009 років, про що складено довідку № 4.
Вказаною перевіркою встановлено, що протягом 2006-2009 років у ВРЕР № 5, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві зареєстровано 118 легкових автомобілів, власники яких сплатили кошти по збору з операцій по відчуженню легкових автомобілів на загальну суму 230 417,00 грн. через відділення ПАТ «Промінвестбанк». Проте зазначені кошти не були перераховані на відповідні рахунки управлінь державного казначейства.
Судом було вжито заходів для з'ясування всіх обставин у справі і витребувано у Головного управління Державного казначейства України у м. Києві інформацію щодо того, чи надходили до нього кошти від осіб, у дні, за номером та у якій сумі (відповідно до даних позовної заяви), проте відповіді до суду не надходило.
Позивачем, як пояснив його представник у судовому засіданні, в порядку здійснення контролю за надходженнями збору з операцій по відчуженню легкових автомобілів було отримано виписки із органів державного казначейства за перевіряємий період. Дослідивши такі виписки, було виявлено, що кошти від власників транспортних засобів, відповідно до даних перевірки, не надходили.
У судовому засіданні судом досліджено оригінали квитанцій (118 примірників), які досліджувались під час перевірки і на підставі яких позивачем зроблено висновок про невиконання відповідачем зобов'язань з перерахування коштів, і було встановлено, що лише частина з них мала будь-які відповідні відмітки, які можна було б розцінити як підпис уповноваженої особи банку, копії яких долучено до матеріалів справи. Інша частина досліджених судом квитанцій не містила жодних відміток, які можна було б розцінити як підпис уповноваженого працівника банку (касира), зокрема підписів, ні платника, ні касира. Тобто були такими, що містили лише відбиток печатки/штемпеля відділення.
Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі -Порядок № 1740) передбачено, що Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом) та з інших підстав, передбачених законодавством.
Згідно п. 14 Порядку № 1740 органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1740 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2011 № 2346-ІІІ (далі -Закон № 2346) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі чи документі на переказ готівки, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа чи документа на переказ готівки клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень чи документів на переказ готівки клієнтів.
Статтею 32 Закону № 2346 передбачено, що банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Відповідно до п. 24.3 ст. 24 Закону № 2346 при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Таким чином, виключно наявність відповідним чином оформленої квитанції підтверджує факт прийняття банком до виконання документа на переказ готівки.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Національного банку України від 14.08.2003. № 337 (далі -Інструкція № 337) до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. Тобто квитанція до касового документу не належить, оскільки є документом що підтверджує проведення операції, зокрема прийняття банком готівки.
Суд не приймає покликання відповідача на п. 2 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 337 оскільки цей пункт врегульовує форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою. Тобто мова йде не про касові документи, а про вимоги документів які застосовуються платіжною системою при переказі коштів в готівковій формі (подача готівки в банк, її переказ, видача банком а відповідно і отримання адресатом готівки). Іншими словами регулює питання не здійснення платежів, а здійснення переказу готівкових коштів між їх відправником і їх отримувачем.
Згідно пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, квитанція є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі та має містити підпис працівника банку, який прийняв готівку. При цьому наявність підпису платника в обов'язковому порядку саме на квитанції законодавством України не передбачений.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог лише в частині 12 582,66 грн. відповідно до квитанцій № 1011/76 від 13.06.2009, № 1117/81 від 30.06.2009, № 1168/92 від 29.04.2009, № 51 від 29.11.2006, № 69 від 15.12.2006, 1011/159 від 25.12.2008, № 1125/40 від 18.09.2009, № 1168/125 від 21.10.2008, 1163/63 від 14.06.2008, № 1126/75 від 08.05.2008, № 1175/98 від 22.10.2008, оскільки лише вказані квитанції містять необхідні реквізити, зокрема підпис касира, а тому є належним підтвердженням внесення платниками готівки до платіжної системи - відповідача. Відсутність в реєстрах платежів банку вказаних квитанцій (операцій по них) є власною проблемою банку та його взаємовідносин з трудовим персоналом, зокрема касиром, який є матеріально відповідальною посадовою особою. Тобто усі питання відсутності виконання заяв на переказ готівки, які підтверджені вищезазначеними квитанціями, повинні спрямовуватися до касира і до банку, як платіжної установи. Доказів виконання вказаних вище квитанцій шляхом перерахування коштів банком за призначенням платежу не було надано суду.
Інші квитанції, копії яких долучено до матеріалів справи містять підпис лише інспекторів третьої особи з відбитками їх штемпелів з зазначенням прізвища і посади про прийняття квитанцій, проте не містять підпису касира (з огляду на що не можуть прийматися судом як належно оформлений документ, який спричиняє відповідні юридичні наслідки згідно з п.24.3. ст. 24 Закону № 2346), а ті квитанції, копії яких до матеріалів справи не долучались, проте судом оглядались їх оригінали, також не містять обов'язкового реквізиту - підпису касира, що сторонами не заперечується.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не довів суду обгрунтованості позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) 12 582 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 66 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -07.12.2011.