ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
29 листопада 2011 року 11:37 № 2а-15421/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів Каракашьяна С.К., Кузьменка В.А. при секретарі судового засідання Шмігелі Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до
проДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
визнання протиправним та скасування припису №СК-421/11-1031 від 13.10.2011 року
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача -ОСОБА_2,
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №СК-421/11-1031 від 13.10.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума страхового відшкодування у розмірі вартості відновлюваного ремонту з урахуванням зносу була правомірно сплачена за виключенням податку на додану вартість, оскільки виплата здійснена фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість. Так, отримувачем коштів страхового відшкодування не надано розрахункових документів, що підтверджують оплату податку на додану вартість під час придбання послуг по ремонту та відновленню пошкодженого транспортного засобу, а отже, за таких умов сума ПДВ не може розглядатися як шкода (збитки), понесені страхувальником, тому виплата страхового відшкодування без ПДВ узгоджується з положеннями Закону України «Про страхування», оскільки не перевищує розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав, що для проведення ОСОБА_3 відновлюваного ремонту транспортного засобу останньому необхідно буде сплатити вартість ремонту з урахуванням ПДВ, а в силу приписів ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик зобов'язаний відшкодувати витрати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вкладених у позові. Додатково зазначила, що методикою товарознавчої експертизи та оцінкою дорожніх транспортних засобів не передбачено окреме нарахування ПДВ на визначену експертом суму вартості відновлюваного ремонту автомобілів.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення викладені в письмовій формі та надані суду в судовому засіданні. Додатково зазначив, що позивач, серед іншого, провів виплату страхового відшкодування з порушенням місячного строку.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»та громадянин ОСОБА_4 уклали договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3441761 першого типу зі строком дії від 18.05.2010 року до 17.05.2011 року. За умовами договору (полісу) забезпеченим транспортним засобом був автомобіль Iveco Magirus, реєстраційний номер НОМЕР_1.
22.04.2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу від керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Chevrolet (реєстраційний номер НОМЕР_2), який належить ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2011 року у справі №3-5281/11 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення.
01.06.2011 року до ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант»звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження СПД ОСОБА_6 №06.11.04 від 07.06.2011 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet (реєстраційний номер НОМЕР_2) складає 10604,23 грн., а вартість відновлюваного ремонту складає 13307,27грн.
На підставі Акту №ЦВ/11/0220 від 29.08.2011 року страхову виплату ОСОБА_3 було здійснено 29.08.2011 року в розмірі 8326,87грн. (без ПДВ)
Вказані обставини були встановлені в Акті про порушення вимог чинного законодавства №418/42/6-ап від 27.09.2011 року, в якому міститься висновок про те, що за результатами перевірки документів за зверненням ОСОБА_3 встановлено порушення ст. 29, п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку, встановленого законодавством, щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, щодо невиплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
На підставі викладеного членом Комісії -директором інспекційного департаменту Жесан В.В. винесено припис №СК-421/11-1031 від 13.10.2011 року, яким зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»усунути виявлені порушення вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та надати підтверджуючі документи в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України в термін до 30.11.2011 року.
Відповідно до статті шостої Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України №1961-ІV від 01.07.2004 року) в редакції, що діяла на момент врегулювання страхового випадку, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 року для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2011 року ОСОБА_3 подав до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»заяву про настання страхової події та додав до неї копію паспорту, ідентифікаційного коду, довідку з органів ДАІ, копію посвідчення водія та технічного паспорту. У заяві також зазначено, що необхідно додати рішення суду, реквізити особового рахунку, експертну оцінку та рахунок з СТО.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що останній документ (звіт автотоварознавчого дослідження СПД ОСОБА_6 №06.11.04 від 07.06.2011 року) був отриманий позивачем 22.06.2011 року за вх.№12/1281.
За приписами ч. 37.1 ст. 37 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 року виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
В обґрунтування здійснення виплати суми страхового відшкодування 29 серпня 2011 року (тобто поза межами місячного строку) позивач вказує на те, що у Товариства були відсутні документи, які б свідчили про законність керування ОСОБА_5 автомобілем Iveco Magirus (р.н. НОМЕР_1), оскільки в протилежному випадку Товариство не зобов'язане було б сплачувати страхове відшкодування на користь ОСОБА_3
Проте, суд критично ставиться до такої позиції позивача, оскільки положеннями пункту 35.1 статті 35 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 року встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно було подати ОСОБА_3 для отримання страхового відшкодування. Обов'язок останнього надати документи, що підтверджують законність керування забезпеченим транспортним засобом винною особою, або будь-які інші документи, чинним законодавством не передбачений.
За таких обставин суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 37.1 ст. 37 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 року.
Щодо виплати страхового відшкодування у розмірі вартості відновлюваного ремонту з урахуванням зносу за виключенням ПДВ суд відзначає наступне.
За приписами статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР “Про страхування” (далі -Закон України № 85/96-ВР) визначено, що Уповноважений орган має право проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, та п.п. 4 п. 4 Положення № 125 визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї обов'язків проводить самостійно чи разом з уповноваженим органом виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.
Згідно із Законом України № 85/96-ВР страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України № 85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 29 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 року передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (стаття 9 Закону № 85/96-ВР).
Аналіз викладеного свідчить, що здійснення страхової виплати являє собою виконання договірного зобов'язання за договором страхування, істотною умовою якого, згідно ст. 982 Цивільного кодексу України, є розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно, якщо вказані відносини є договірними, страхувальник бере на себе обов'язок здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, тобто виконати взяте на себе зобов'язання належним чином.
З метою спростування порушення вимог частини першої статті 29 Закону України № 1961-IV позивач у позовній заяві зазначає, що страхове відшкодування було перераховано безпосередньо потерпілому, а тому податок на додану вартість законно був невиплачений.
Колегія суддів з такими доводами не погоджується, оскільки чинним законодавством не передбачено право страхувальника зменшувати суму страхової виплати на власний розсуд та обмеження права на отримання страхової компенсації.
При цьому необхідно зауважити, що відповідно до Закону України №85/96-ВР, Закону України №1961-IV страхова компанія, надаючи послуги із страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особою.
Вищезазначений порядок визначення розміру матеріальних збитків врегульований договором страхування, укладеним між страховиком та страхувальником, та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яку затверджено спільним наказом Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092.
Крім того, посилання позивача на те, що потерпілий мав подати, але не подав доказів сплати ПДВ при здійсненні ремонтних робіт пошкодженого автомобіля є безпідставними, оскільки для проведення ОСОБА_3 відновлювального ремонту автомобіля, йому необхідно буде сплатити вартість ремонту з урахуванням ПДВ, що є її реальними витратами.
Згідно Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440, ймовірний розмір страхової суми визначається на основі результатів аналізу умов договору страхування в цілому, для окремого страхового випадку, групи страхових випадків, а також врахування особливостей фізичного стану майна, його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо. Для визначення ймовірної страхової суми можуть використовуватися ринкова вартість або неринкові види вартості.
Таким чином, утримання страховиком податку на додану вартість з виплат страхового відшкодування за страховими подіями порушує умови договору страхування та законодавство.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підтвердження своєї правової позиції, на лист Державної податкової адміністрації у м.Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 року з огляду на те, що у вказаному листі роз'яснений порядок врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування в разі спрямування коштів на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали) або в разі придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо) у неплатника податку на додану вартість. Водночас, вказаним листом не роз'яснено порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість, і таке застережене в самому листі, при здійсненні перерахунку страхових сум безпосередньо потерпілій особі, який має місце в даних правовідносинах. Крім того, листи податкових органів не є нормативними актами, обов'язковими для застосування, і носять рекомендаційний характер.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог ст. 29 Закону України № 1961-IV шляхом здійснення страхового відшкодування ОСОБА_3 без врахування податку на додану вартість.
Пунктом 1 Положення № 157 про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 03.02.2010 за № 157 (далі -Положення № 157) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з п. 3 Положення № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.
Підпунктом 9 пункту 5 Положення визначено, що Комісія має право в межах своїх повноважень видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень законодавства про страхову діяльність.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»№ 2664-III від 12.07.2001 року уповноважений орган у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обґрунтованість та законність своїх рішень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді С.К.Каракашьян
В.А. Кузьменко