26.12.2011 Справа № 2а/2570/6284/2011
21 грудня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Прокіній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов,-
13.12.2011 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі - виконавча дирекція ЧОВ ФССТВП ) до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ( далі - ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області ) в якому позивач просить: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сенченко М.В. ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області в частині винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.11.2011 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.11.2011 та скасувати постанови старшого державного виконавця Сенченко М.В. ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.11.2011 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.11.2011.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на виконанні в ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області перебуває виконавчий лист №2-47/10 виданий 30.05.2010 (ВП №26831253) Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з виконавчої дирекції на користь ОСОБА_1 50800,00 грн. невиплаченої допомоги по вагітності та пологах. Виконавча дирекція ЧОВ ФССТВП добровільно та самостійно виконала рішення суду, перерахувавши заборгованість в сумі 50800,00грн. на розрахунковий рахунок стягувача (платіжне доручення №2496 від 07.12.2011). Тому, позивач вважає незаконними дії старшого державного виконавця Сенченко М.В. ППВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області щодо винесення постанов від 24.11.2011 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору, а вищезгадані постанови таким, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовні заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не було виконано позивачем у добровільному порядку, так як строк для добровільного виконання рішення суду давно минув. Представник зазначив, що після винесення рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 року позивач мав час для виплати коштів, але не здійснив цього. Також, боржником не було повідомлено відділ примусового виконання рішень про відмову в задоволенні касаційної скарги, що є підставою вважати, що боржник ухилявся від виконання рішення суду. Тому, оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. У зв'язку з цим, у задоволенні позову просив суд відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (далі -Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом №606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Судом встановлено, що 31.05.2011 на виконання до відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-47/2010 від 30.05.2010 року виданого Ніжинським міськрайонним судом про стягнення з виконавчої дирекції ЧОВ ФССТВП на користь ОСОБА_1 50800,00 грн. невиплаченої допомоги по вагітності та пологах
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача державним виконавцем 31.05.2011 року, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону № 606-XIV було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду - до 07.06.2011 року. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам до відома та виконання, що підтверджується копією супровідного листа ( а.с. 21-22).
Листом позивач повідомив відповідача про те, що виконавчою дирекцією ЧОВ ФССТВП та прокуратурою Чернігівської області були подані касаційні скарги.
14.06.2011 державним виконавцем до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ направлено запит повідомити чи прийнята до розгляду касаційна скарга заступника прокурора Чернігівської області на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.05.2011 року по справі №22ц-1147/2011 року та 14.06.2011 відповідно до ст. 35 Закону №606-XIV винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 24.06.2011 року ( а.с. 23-24 ).
05.08.2011 виконавча дирекція ЧОВ ФССТВП надіслала відповідачу ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.07.2011 про прийняття до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.05.2011, на підставі якої 08.08.2011 державним виконавцем відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону №606-XIV винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті ( а.с. 25-26).
14.11.2011 до відповідача разом зі скаргою стягувача - ОСОБА_1, надійшла копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 року.
14.11.2011 державним виконавцем відповідно до ст. 39 Закону №606-XIV винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Копії постанови направлено сторонам до відома та виконання ( а.с. 27 ).
У зв'язку з тим, що станом на 24.11.2011, боржником виконавчий лист виконаний не був та керуючись ст. 28 Закону №606-XIV державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5080,00 грн. ( а.с. 28 ).
Керуючись ст. 41 Закону №606-XIV 24.11.2011 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій сумі 113,86 грн. ( а.с. 28 ).
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає дій державного виконавця правомірними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані протягом 3-х робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування або місцезнаходження.
Згідно ст. 28 Закону України № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 41 Закону № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. 4. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Судом встановлено, що відповідно до копії платіжного доручення №2496 від 07.12.2011 виконавчою дирекцією ЧОВ ФССТВП сплачені кошти в сумі 50800, 00 грн. на користь ОСОБА_1, проте, це не можна вважати виконанням рішення суду в добровільному порядку, оскільки строк для добровільного виконання минув. Крім того, позивачу було відомо про рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 та про поновлення виконавчого провадження, тому останній мав достатньо часу для виплати даних коштів, але не здійснив цього.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, а постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов, відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д'яков В.І.