26.12.2011 Справа № 2а/2570/6183/2011
< Список >
23 грудня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Щорського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про видворення за межі території України в примусовому порядку,-
Щорський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить видворити за межі території України в примусовому порядку громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тихоновичи, Щорського району Чернігівської області Україна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2011 року начальником Щорського РВ УМВС України в Чернігівській області прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у термін до 01.08.2011 року. Однак у встановлений термін відповідач територію України не залишив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив, що рішення позивача про видворення за межі України найближчим часом буде виконано.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 27.07.2011 року під час відпрацювання с. Тихоновичі Щорського району Чернігівської області по вул. Новослобідській, 152 працівниками СГІРФО Щорського РВ УМВС України в Чернігівській області був виявлений громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Тихоновичі Щорського району Чернігівської області, проживаючий без реєстрації місця проживання та документів на право проживання в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що прибув до України у 1994 році з м.Костюковичі Могильовської області Республіки Білорусь, у зв'язку з сімейними обставинами. Проживав в Україні по паспорту зразка СРСР У-ЕЛ № 645770 виданого Щорським РВ УМВС 29.07.1981 року, який був втрачений у 2003 році.
На даний час проживає без паспорта та реєстрації в Україні, не працює, законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України немає.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно пункту 14 частини першої статті 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Відповідно до пункту 3 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року № 1074, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Паспортний документ реєструється в порядку, встановленому цими Правилами, і пред'являється на вимогу посадових осіб зазначених у пункті 10 цих Правил органів.
Пунктом 27 зазначених вище Правил передбачено, що продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється територіальними органами або підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Частиною другої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України (частина третя статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Встановлено, що 27.07.2011 року позивачем прийнято рішення (а.с.10-11) про видворення за межі України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тихоновичи, Щорського району Чернігівської області Україна та зобов'язано його покинути територію України у термін до 01.08.2011 року.
Про наведене рішення та відповідно про те, що відповідач повинен покинути територію України (граничний строк 01.08.2011 року), відповідач повідомлений під розписку 29.07.2011 року (а.с.11).
Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач у встановлений термін територію України не залишив, рішення позивача від 27.07.2011року не оскаржив.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
В силу статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
У частинах 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.
При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивачем доведено наявність правових підстав, з якими законодавство України пов'язує примусове видворення іноземця, а саме: позивач перебуває на території України без законних підстав, рішення органу внутрішніх справ про видворення за межі України не виконав, з огляду на що позовна вимога про видворення за межі території України в примусовому порядку позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Щорського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про видворення за межі території України в примусовому порядку, - задовольнити повністю.
Видворити за межі території України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тихоновичи, Щорського району Чернігівської області Україна.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня її проголошення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Соломко І.І.