26.12.2011 Справа № 2а/2570/6165/2011
22 грудня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2622 (надалі - ВЧ А 2622), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2622 щодо невидачі належного йому грошового майна при звільнення в запас з лав Збройних Сил України та зобов'язати Військову частину А 2622 видати належне йому до видачі речове майно, або у разі його відсутності стягнути з відповідача грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 6361,48 грн. згідно довідки-розрахунку від 18.11.2011року № 33. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при звільненні його у запас та виключенні зі списків особового складу Військова частина А 2622 повинна була провести з ним повний розрахунок, в тому числі видати речове майно, або грошову компенсацію замість не отриманого речового майна, однак, цього зроблено не було. Вважає, що відповідачем були порушені його законні, гарантовані державою права, інтереси, а утворена заборгованість ВЧ А 2622 перед ним належить до виплати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав заперечення в яких зазначив, що дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та сімей”, яка давала позивачу право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно призупинено Законом України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів”. Пріоритетними у даному випадку є положення Закону України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів”, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна. Думку позивача стосовно того, що після звільнення в запас, він не є військовослужбовцем з моменту виключення зі списків особового складу, і дія Закону України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів” на нього не поширюється, вважає помилковою, в зв'язку з неправильним тлумаченням позивачем законодавства України. Також, на думку відповідача, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ВЧ А 2622 щодо невидачі належного майна, тому що згідно довідки 02.12.2011 року № 855, майна на суму 6361,48 грн. на речовому складі Військової частини А 2622 немає. В зв'язку з цим, в задоволенні адміністративного позову просить суд відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача і дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року по 14.11.2011 року проходив службу у Військовій частині А 2622 на посаді начальника електротехнічної служби енергетика Регіонального центру радіоелектронної розвідки «Північ». Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.09.2011 року № 493 майора ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом “а” частини 6 (у звізку із закінченням строку контракту) ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з правом носіння військової форми одягу. Наказом № 249 від 14.11.2011 року майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно довідки № 33 від 18.11.2011 року вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас майору ОСОБА_1 становить 6361,48 грн. 28.11.2011 року позивач звернувся до ВЧ А 2622 з заявою про видачу йому речового майна згідно довідки-розрахунку від 18.11.2011року № 33 як звільненому з військової служби. Довідкою № 855 від 02.12.2011 року відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки на речовому складі Військової частини А 2622 майна на суму 6361,48 грн. згідно довідки-розрахунку від 18.11.2011року № 33 немає.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
На виконання вказаних положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Кабінет Міністрів України виніс Постанову “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” № 1444 від 28.10.2004 року. Відповідно до пункту 27 зазначеної Постанови військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
При цьому, положеннями Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” з 11.03.2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України. Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”, який набрав чинності з 01.01.2007 року статтю 9 Закону викладено в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”. А тому до спірних правовідносин не може бути застосована норма частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, та відсутність на речовому складі Військової частини А 2622 майна на суму 6361,48 грн., суд не вбачає бездіяльності з боку відповідача.
За наведених обставин, в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць