26.12.2011 Справа № 2а/2570/6057/2011
21 грудня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління агропромислового розвитку Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дії незаконною та скасування постанов,-
29.11.2011 року Управління агропромислового розвитку Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі - Управління агропромислового розвитку) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить визнати незаконною дію відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та зобов'язати скасувати винесені постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.11.2011 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.11.2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Управлінням агропромислового розвитку подана касаційна скарга на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 року. Після розгляду справи Вищим адміністративним судом Управління агропромислового розвитку зобов'язується виконати рішення суду або вчинити інші дії, зазначені в ухвалі. Таким чином, оскаржувані постанови не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та заперечення в яких зазначив, що в зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в наданий для добровільного виконання строк державним виконавцем було розпочато його примусове виконання. 15.11.2011 року держаним виконавцем керуючись ст.ст. 28, 41 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Копії постанов направлено боржнику до виконання. Вважає, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій винесені державним виконавцем правомірно у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”. А тому в задоволенні позову Управління агропромислового розвитку просить суд відмовити.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.
22.08.2011 року на підставі заяви стягувача, виконавчого листа № 2а/2570/222/2011 від 08.11.2011 року та керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження” старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання до 29.08.2011 року. Згідно вказаної постанови підлягає стягненню з Управління агропромислового розвитку Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість у розмірі 2923,72 грн.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Згідно статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням Управлінням агропромислового розвитку рішення суду, в наданий для добровільного виконання строк - до 29.08.2011 року, державним виконавцем було розпочато його примусове виконання. Так, 15.11.2011 року держаним виконавцем було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 292,37 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 83,32 грн.
Суду не надано позивачем жодних доказів про виконання рішення суду стосовно виплати на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованості у розмірі 2923,72 грн. Крім того, в позові позивач зазначає, що рішення суду Управління агропромислового розвитку зобов'язується виконати після розгляду справи Вищим адміністративним судом. Тобто, рішення суду залишається не виконаним.
Таким чином, оскільки на час винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій позивачем рішення суду не було виконано, то дії державного виконавця стосовно винесення вказаних постанов є правомірними.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на невиконання рішення суду в зв'язку з поданням касаційної скарги, тому що згідно частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Отже, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 року набрали законної сили і їх касаційне оскарження не може слугувати підставою для не виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.11.2011 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.11.2011 року винесені старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. у відповідності з вимогами Закону України “Про виконавче провадження”, а тому в задоволенні позовних вимог Управління агропромислового розвитку Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дії незаконною та скасування постанов необхідно відмовити.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління агропромислового розвитку Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць