23.11.2011 Справа № 2а/2570/3582/2011
< Список >
15 листопада 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Серкіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, за участю прокуратури Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство "Банк Демарк" (далі - ПАТ "Банк Демарк") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові). В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та остаточно просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19.06.2006 року № 0000432200/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1378084,41 грн., в т.ч. 578791,91 грн. за основним платежем та 799292,50 грн. за штрафними санкціями. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Чернігові при нарахуванні податкового зобов'язання за 2 квартал 2004 року дійшов неправомірного висновку про порушення ПАТ "Банк Демарк" пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому безпідставно донараховано 432750,57 грн. податку на прибуток, збільшивши валовий дохід банку на 1731002,26 грн. - суму отриманого банком страхового відшкодування від ВАСТ «Гарантія» за укладеними договорами страхування фінансового ризику. Також відповідачем донараховано податок на прибуток у зв'язку з завищенням валових витрат за 2004 рік на суму 8798,48 грн. та за 2005 рік на суму 137271,10 грн. у зв'язку з порушенням ПАТ "Банк Демарк" пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є також безпідставним. Підставою донарахування податку було також ненадання банком розрахунку страхового резерву за рахунок валових витрат у розрізі постачальників. На думку позивача, вимога відповідача в наданні звітності, яка не передбачена законодавством, є безпідставною. Також представники позивача зазначили, що пп.12.2.1 та пп.12.2.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не регулюють процедуру включення до складу валових витрат коштів, направлених на створення страхового резерву. За таких обставин представники позивача вважають, що висновки, наведені в акті перевірки, є безпідставними та незаконними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам.
В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено виїзну планову перевірку ПАТ "Банк Демарк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2006 року № 399/22-19357516. Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, в т.ч. пп.5.4.6 п. 5.4 та пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 432750,57 грн., а також за 2004 рік на суму 8798,48 грн. та за 2005 рік на суму 137271,10 грн. У зв'язку з цим ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 року № 0000432200/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1378084,41 грн., в т.ч. 578791,91 грн. за основним платежем та 799292,50 грн. за штрафними санкціями. Представники відповідача зазначають, що позивач не мав законних підстав для створення страхового резерву за рахунок валових витрат під зобов'язання з кредитування. Тому представники ДПІ у м. Чернігові вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію податкового органу та вказав, що ДПІ у м. Чернігові правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 року № 0000432200/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1378084,41 грн., в т.ч. 578791,91 грн. за основним платежем та 799292,50 грн. за штрафними санкціями.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ПАТ "Банк Демарк" (ідентифікаційний код-19357516) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.07.1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2011 року (а.с. 42 т.4).
На підставі направлень від 17.04.2006 року №498, від 19.05.2006 року №617, виданих ДПІ у м. Чернігові, відповідно до плану виїзної планової документальної перевірки співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Банк Демарк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2006 року № 399/22-19357516 (а.с. 7-79, 80-81 т.1).
В акті перевірки від 08.06.2006 року № 399/22-19357516 встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:
1. пп.5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 432750,57 грн., в т.ч. за 2 квартал 2004 року-432750,57 грн.;
2. пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1,пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 432750,57 грн., в т.ч.:
- за 1 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 31636,53 грн.;
- за 2 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 57176,28 грн.;
- за 3 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 15123,99 грн.;
- за 4 квартал 2004 року завищено податок на прибуток - 95138,32 грн.,
а також за 2005 рік на суму 137271,10 грн., в т.ч.:
- за 1 квартал 2005 року занижено податок на прибуток - 82168,99 грн.;
- за 2 квартал 2005 року занижено податок на прибуток - 180414,34 грн.;
- за 3 квартал 2005 року завищено податок на прибуток - 108579,54 грн.;
- за 4 квартал 2005 року завищено податок на прибуток -16732,69 грн.
Зі змісту акту перевірки від 08.06.2006 року № 399/22-19357516 вбачається, що підставою для висновку податкового органу про заниження податку на прибуток є невіднесення до складу валових доходів сум отриманих страхових відшкодувань у період їх отримання та завищення позивачем валових витрат на суму коштів, віднесених до страхового резерву за позабалансовими рахунками.
Позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення до акту перевірки від 08.06.2006 року № 399/22-19357516 (а.с. 94 т.1).
Листом ДПІ у м. Чернігові від 16.06.2006 року № 14634/10/22-019 повідомлено, що банк не мав законних підстав для створення страхового резерву за рахунок валових витрат під зобов'язання з кредитування (а.с. 96-97 т.1).
За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 року № 0000432200/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1378084,41 грн., в т.ч. 578791,91 грн. за основним платежем та 799292,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 93 т.1).
Судом встановлено, що між ПАТ "Банк Демарк" та ТОВ «Сонат» укладені кредитні договори № 24 від 24.04.2002 року, № 268 від 09.09.2002 року, № 202 від 24.03.2003 року, № 364 від 04.12.2002 року, № 319 від 18.04.2003 року.
Також між ПАТ "Банк Демарк" та ТОВ «Придесення» укладені кредитні договори № 62 від 07.02.2003 року, № 773 від 07.07.2003 року, № 63 від 07.02.2003 року.
У зв'язку з цим ПАТ "Банк Демарк" відкрито позичковий рахунок ТОВ «Сонат» № 20629304001062 та позичковий рахунок ТОВ «Придесення» № 20655302001135 (а.с. 9-147 т. 5).
В забезпечення виконання цих кредитних договорів протягом перевіряємого періоду між ПАТ "Банк Демарк" та ВАСТ «Гарантія» були укладені договори страхування фінансових ризиків непогашення кредитів по ТОВ «Сонат» та ТОВ «Придесення» (а.с. 9-148 т. 5):
- № 17-30-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 65 т.2);
- № 17-29-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 66 т.2);
- № 17-28-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 67 т.2);
- № 17-27-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 68 т.2);
- № 17-26-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 69 т.2);
- № 17-24-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 70 т.2);
- № 17-25-311/04 від 02.04.2004 року (а.с. 71 т.2);
- № 17-10-300/03 від 07.07.2003 року (а.с. 72 т.2).
Судом встановлено, що страхові платежі по вищевказаним застрахованим кредитам були банком фактично нараховані, сплачені та віднесені до складу валових витрат у 2004 році в сумі 138189,56 грн., що відповідає приписам пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та є платою за дію договорів страхування, що є господарськими витратами банку, відносяться до валових витрат і не є його збитками в розумінні пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно договорів страхування фінансового ризику непогашення кредитів об'єктом страхування були ризики банку, пов'язані із несвоєчасним або неповним поверненням кредитів, а страховими ризиками за договорами визнається ризик неповернення або несвоєчасного повернення позичальниками суми кредитів згідно умов кредитних договорів.
Умовами вказаних договорів страхування передбачено, що об'єктом страхування є майнові інтереси банку, пов'язані з ризиком несвоєчасного або неповного повернення кредитів, які надані банком за кредитними договорами. Страховим ризиком визнається ризик неповернення або несвоєчасного повернення кредиту відповідно до умов кредитних договорів самими позичальниками. Страховим випадком визнана подія, зазначена в п. 2.1. договору страхування, що відбулася під час дії договорів страхування та документально підтверджена, і з настанням якої виникає обов'язок страховика сплатити страхувальнику страхове відшкодування. При настанні страхового випадку страховик сплачує страхове відшкодування на рахунок - зазначеного товариства в у ПАТ "Банк Демарк", за яким обліковується не повернута сума кредиту.
Тобто, за договорами страхування фінансового ризику непогашення кредиту об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника - позивача, пов'язані з ризиком несвоєчасного або неповного повернення кредиту позичальниками. В договорах не зазначено про страхування банком будь-яких збитків.
Отже, банком не страхувалися жодні збитки, а в договорах страхування відсутнє саме поняття застраховані збитки.
У травні 2004 року настав строк страхового відшкодування за кредитними договорами, про що свідчать листи, наявні в матеріалах справи (а.с. 66-71 т.4).
Від ВАСТ «Гарантія» у травні 2004 року на позичкові рахунки ТОВ «Сонат» та ТОВ «Придесення», відкриті у ПАТ "Банк Демарк", надійшли суми страхового відшкодування на загальну суму 1731002,26 грн., а саме:
- по договору № 17-10-300/03 від 07.07.2003 року - 504178,15 грн.;
- по договору № 17-30-311/04 від 02.04.2004 року - 172000,00 грн.;
- по договору № 17-24-311/04 від 02.04.2004 року - 199999,85 грн.;
- по договору № 17-25-311/04 від 02.04.2004 року - 442788,29 грн.;
- по договору № 17-28-311/04 від 02.04.2004 року - 380805,97 грн.;
- по договору № 17-27-311/04 від 02.04.2004 року - 31230 грн.
Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, отримані суми страхового відшкодування були направлені на погашення прострочених кредитів вищевказаних товариств.
По суті по відношенню до у ПАТ "Банк Демарк" - це є поверненням основної суми фінансових кредитів, що відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включається до складу валового доходу. Матеріальну вигоду на даному етапі отримали вищевказані підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких платником виступає ВАСТ «Гарантія» (а.с. 72-95 т. 4).
Тим більше, що після отримання страхового відшкодування банк не вживав будь-яких правових заходів по стягненню заборгованості безпосередньо з позичальників, оскільки у відповідності до умов договорів страхування (пункт 5.2.3) до страхової компанії після перерахування страхового відшкодування перейшло право на регресний позов до позичальника.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За правилами статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
За змістом статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Стаття 9 зазначеного закону також містить поняття «франшиза» - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, сума застрахованих збитків дорівнює сумі страхового відшкодування, наведеній у розрахунку до страхового акта, що визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою.
У разі наявності та виконання умов цивільно-правового страхування ризику неповернення або несвоєчасного повернення кредиту сам статус кредиту не змінює власної правової природи, незалежно від джерела його погашення.
Судом встановлено, що страхове відшкодування здійснювалось у розмірі, що дорівнює сумі не погашення кредиту, а надлишок суми, який мав би включатись до складу валових доходів, відсутній.
Тому відповідно до пп.7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит, який не бере участь у формуванні валових витрат у разі їх видачі, також не бере участь у формуванні валових доходів у випадку його погашення.
Представниками відповідача під час проведення перевірки, а також під час судового розгляду не було доведено факту страхування банком збитків, не встановлено понесення банком збитків у певному розмірі, віднесення збитків до складу валових витрат, встановлення факту отримання банком страхового відшкодування саме для покриття збитків.
Крім того, частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що договори виконані в повному обсязі, сторони договорів не мають жодних претензій одна до одної.
Таким чином, дії банку по направленню отриманого страхового відшкодування на погашення заборгованості за кредитами, не суперечать ні нормам чинного податкового законодавства України, ні умовам кредитних договорів, ні умовам договорів страхування.
В абзаці 3 п. 1.1 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 року за № 474/4695 (далі - Положення), вказано, що податковий облік регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Положення регламентує порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків в фінансовому обліку та ніяким чином не регламентує відображення таких резервів в податковому обліку, про що зазначається в самому Положенні. Порядок відображення в податковому обліку (за рахунок валових витрат) сформованих банками страхових резервів для відшкодування можливих втрат по основному боргу регулюється виключно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вказане Положення в податковому обліку використовується лише з метою класифікації заборгованості на стандартну чи нестандартну, в інших випадках не підлягає застосуванню для цілей податкового обліку.
Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 цього Закону, будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 зазначеного Закону визначає, що з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.
З наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що створення страхового резерву за рахунок валових витрат (в податковому обліку) можливе виключно у випадках наявності боргу (грошового) перед банківською установою.
Оскільки правовою підставою створення страхового резерву за наведеними кредитними операціями є існування боргових відносин між банком (кредитор) та боржником, у тому числі за всіма видами кредитів, необхідною ознакою таких боргових відносин як підстави формування страхового резерву є наявність ризику, що зумовлює створення страхового резерву для покриття можливих втрат по основному боргу.
За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат страхового резерву за цією операцією буде суперечити підпунктам 12.2.1, 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Доказом факту надання кредитів по кожному з періодів, а саме І кв. 2004р., II кв. 2004р., III кв. 2004р., І кв. 2005р., II кв.2005р. є меморіальні (касові) ордери, які свідчать про перерахування (надання) кредитних коштів відповідним контрагентам. Але надання таких первинних документів позивачем є неможливим з причини закінчення терміну їх зберігання, встановленого Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку та банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.12.2004 р. № 601 із зазначенням строків зберігання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 року № 1646/10245 (стаття 303 та 674 Переліку), та знищення їх із складанням актів знищення (а.с. 228-229 т. 4).
Пункт 1.4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року № 279 (далі-Положення), визначає перелік балансових рахунків, на яких обліковується заборгованість за наданими кредитами, та перелік позабалансових рахунків, за якими обліковуються зобов'язання з кредитування, гарантії, поруки, акцепти та авалі (а.с. 230-233 т. 4).
Отже, з метою розрахунку резерву під кредитні ризики банк використовував облікові дані існуючої заборгованості станом на звітні дати, керуючись методикою НБУ. Так, відповідно до "Класифікації кредитних операцій за групами ризику" поділено всі кредитні операції за групами ризику в розрізі заборгованості по кредитам, що фактично надані та зобов'язання з кредитування (а.с. 159-176 т. 4).
Доказом існування (наявності) заборгованості по виданим кредитам, а також наданих зобов'язаннях з кредитування підтверджується даними Балансів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 177-227 т. 4).
Загальна заборгованість колонок "Класифікації кредитних операцій за групами ризику" відповідає даним показникам Балансу та сумарним показникам звітів Ф №302, Ф №604 і "Розрахунку резерву в розрізі груп ризику" (а.с. 96-97,98-133 т. 4).
Згідно облікових даних банку станом на 01.01.2004р. сформований резерв становить суму 12 772 892, 40 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 12 479 020, 93 гривень із віднесенням до валових витрат в попередні звітні періоди, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 154 300, 54 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 139 570, 93 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.04.2004р. сформований резерв становить суму 13 071 803, 67 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 12 637 185, 40 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 160,9 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 168 501, 23 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 266 117, 04 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.07.2004р. сформований резерв становить суму 15 073 691, 66 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 14 378 921, 14 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 1 921, 8 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 199 948, 38 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 494 822, 14 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.10.2004р. сформований резерв становить суму 19 296 045, 82 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 18 535 633, 02 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 6 159, 3 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 205 094, 70 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 555 318, 10 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.01.2005р. сформований резерв становить суму 19 699 293, 91 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 19 352 715, 40 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 6977, 2 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 171813,68 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 174764,83 гривень в оподаткуванні не приймають участь.
Згідно облікових даних банку станом на 01.04.2005р. сформований резерв становить суму 21 974 347, 89 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 21 273 774, 98 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 1 959, 0 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 197 132, 22 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 503 440, 79 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.07.2005р. сформований резерв становить суму 23 766 038, 54 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 22 274 399, 11 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму З 375, 3 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 266 541, 26 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 1 225 098, 17 гривень в оподаткуванні не приймають участі.
Згідно облікових даних банку станом на 01.10.2005р. сформований резерв становить суму 27 016 121, 65 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 25 934 168, 72 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 7045, 7 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 291172,93 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 790780,00 гривень в оподаткуванні не приймають участь.
На підставі викладеного суд вважає дії банку по створенню страхового резерву на покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, іншими видами заборгованості, визначеними нестандартними за методикою Національного банку України, а також за кредитами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними, за первіряємий період такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, в діях позивача відсутнє порушення пп.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, за участю прокуратури Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19.06.2006 року № 0000432200/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1378084,41 грн., в т.ч. 578791,91 грн. за основним платежем та 799292,50 грн. за штрафними санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ткаченко О.Є.