Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 4-с-27/11
05.12.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в складі :
головуючого судді - Кононенка С.Д.,
при секретарі - Кожедуб М.В.,
за участю скаржниці за участю заявника ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Бєляєва Миколи Валентиновича, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, відмову у відновленні виконавчого провадження при виконанні рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2011 року у справі №2-7/11 , -
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, відмову у відновленні виконавчого провадження та визнання незаконними дії та бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.11 у справі №2-7/11.
У судовому засіданні скаржниця та її представник ОСОБА_2 просили суд залишити без розгляду вимоги, про визнання незаконними дії та бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.11 у справі №2-7/11, залишивши на розгляд суду скаргу на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, відмову у відновленні виконавчого провадження.
При цьому представник скаржниці обґрунтував вимоги про скасування вищевказаних постанов ВДВС доводами, які зазначені у скарзі.
Також представник скаржниці пояснив, що крім доводів і доказів зазначених у скарзі, він просить суд також звернути увагу на слідуючи обставини, які, на його думку, додатково підтверджують обґрунтованість скарги. Так у 2, 3 абзацах письмового заперечення заінтересованої особи ОСОБА_4 від 25.10.11 зазначено, що при вселенні 19.08.11 ОСОБА_1 відмовилася у присутності працівників ВДВС, міліції та трьох свідків, у т.ч. понятих, підписувати платний договір найму вказаної квартири або вносити зміни в існуючий договір тимчасового користування від 25.06.2001 року, в якому не було оговорено розмір оплати за користування квартирою та комунальними послугами.
Також представник скаржниці, просив суд звернути увагу, що в акті від 19.08.11 державного виконавця Лукашенко А.М. про вселення скаржниці та її сина до квартири АДРЕСА_1 зазначено лише про факт їх вселення у квартиру і не вказується про забезпечення можливості проживання в ній, що не відповідає вимогам ч.2 ст.79 Закону та підпункту 8.5.1 Інструкції і само по собі є достатньою підставою для скасування оскаржуваних постанов ВДВС.
Крім того, представник скаржниці, просив суд звернути увагу, що в акті державного виконавця Бєляєва М.В. від 29.08.11 зазначено, що ним встановлено зі слів боржника ОСОБА_4 в присутності свідка ОСОБА_5, що стягувачу не чиняться перешкоди та не чинилися в праві користування Квартирою, а тільки були виставлені вимоги власницею квартири, що потрібно скласти договір на проживання стягувачки, як квартирантки, але остання відмовилася його заключати та підписувати відмовилася. Представник скаржниці, вважає, що такий спосіб встановлення і підтвердження обставин, як опитування боржника у присутності свідка не є правильним, а сама по собі вимога про підписання нового договору оплатного найму квартири, при існуванні раніше укладеного 25.06.2001 року договору найму є неправомірною, якщо через невиконання ОСОБА_1 цією вимоги, боржник - ОСОБА_4 не відчинила їй вхідні двері, як про це дослівно зазначено в постанові про відмову в порушення кримінальної справи від 22.08.11. Представник скаржниці вважає, що вимоги про підписання нового договору оплатного найму квартири або внесення змін до існуючого договору найму квартири не можуть бути законною підставою для не відчинення ОСОБА_4 вхідних дверей в квартиру для ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина, що мало місце 19.08.11 відразу після закінчення виконавчих дій.
Представник ВДВС заперечив проти доводів скарги, пояснивши, що він підтримує позицію, викладену в письмовому запереченні ВДВС на скаргу та додатково пояснює, що ВДВС вважає постанову Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 22.08.11 про відмову в порушенні кримінальної справи не тим документом, який слід надати згідно підпункту 8.5.5 Інструкції для підтвердження факту перешкод у проживанні.
Представник заінтересованої особи - ОСОБА_6 пояснив, що його дружина, будучи власницею квартири, в яку заселяли скаржницю та її сина, забажала від останньої підписання нового договору найму на платній основі або внесення змін в існуючий договір від 25.06.2001року. І оскільки, ОСОБА_1 відмовилася від підписання вказаного договору або змін, то їй відповідно і не надали можливості привезти речі у квартиру та проживати в ній, так як вона порушила вимоги Житлового кодексу України, які зазначені в запереченні від 25.10.11 стосовно обов'язкового укладання письмового договору найму жилого приміщення.
Заперечуючи проти задоволення скарги ОСОБА_6, додатково пояснив, що вимога про необхідність підписання нового договору найму або внесення змін до існуючого, є законною, обґрунтованою і що невиконання цієї вимоги є законною підставою, щоб не дати можливість ОСОБА_1 та її сину проживати в квартирі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, надані суду доводи, суд приходить до висновку, що вимоги скарги про скасування постанов ВДВС підлягають задоволенню за наступних підстав.
Так 29.03.2011 року Ленінський районний суд м. Полтави ухвалив по справі №2-7/11 рішення (далі-Рішення) яким вирішено: вселити ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1 (далі-Квартира) та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні квартирою. ОСОБА_1 02.08.2011 року подала до ВДВС заяву про примусове виконання Рішення разом з оригіналом виконавчого листа. 05.08.2011 року державний виконавець суб'єкта оскарження Бєляєв М.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №28014121. 19.08.2011 року державний виконавець Лукашенко А.М. проводив вселення, яке фактично повністю не відбулося, оскільки, було виконано лише входження в квартиру, а проживання в ній не було забезпечено, як того вимагає ст.2 ст.79 вищевказаного Закону, згідно якої передбачено: «Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому».
Підпунктом 8.5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Мінюсті України за №865/4158 від 15.12.99 (далі-Інструкція) передбачено: «Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому».
Згідно підпункту 8.5.5 Інструкції передбачено: «Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може зажадати додаткові документи або провести вихід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт».
Відповідно до підпункту 8.5.9 Інструкції: «Відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення виконавчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження про примусове вселення державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися з заявою про відновлення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження».
Державним виконавцем ВДВС Лукашенко А.М. складено акт від 19.08.2011 року про вселення скаржниці та її сина до квартири зазначено лише про факт їх вселення і не вказується про забезпечення можливості проживання в ній, що не узгоджується з положенням ч.2 ст.79 Закону та підпункту 8.5.1 Інструкції.
Тоді ж 19.08.2011 року ОСОБА_1 подала у ВДВС заяву про відновлення виконавчого провадження, зазначивши в ній про порушення абз.2 ч.2 ст.79 Закону та підпункту 8.5.1 Інструкції, так як вселення полягає у забезпеченні не лише безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначеного у виконавчому документі, а ще і проживанні (перебуванні) стягувача в ньому. Також у заяві зазначено, що в даному випадку, не відбулося проживання (перебування) навіть протягом 2 годин, хоча підпунктом 8.5.9 Інструкції передбачено, що відновлення виконавчого провадження по вселенню здійснюється державним виконавцем 1 раз не пізніше 10 днів від дня закінчення виконавчого провадження, оскільки, саме протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання, особа зобов'язана зареєструвати місце проживання, як це передбачено ч.1 ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.03.
Разом х тим 22.08.2011 року ОСОБА_1 подала у ВДВС заяву, в якій просила перенести розгляд її заяви про відновлення виконавчого провадження доки не надасть документів з Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області на підтвердження факту перешкод в користуванні Квартирою, куди вона звернулася відразу 19.08.2011 року після закінчення проведення виконавчих дій. 23.08.2011 року ОСОБА_1 подала у ВДВС копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.2011 року. В той же день 23.08.2011 року скаржниця отримала копію постанови про закінчення виконавчого провадження. 29.08.2011 року ОСОБА_1 отримала у ВДВС лист №18659/08-22/5 від 29.08.11 про відмову у відновленні виконавчого провадження. В той же день 29.08.2011 року скаржниця подала у ВДВС скаргу на бездіяльність державного виконавця Бєляєва М.В. у зв'язку з порушення ним вимог підпункту 8.5.7 Інструкції про необхідність винесення постанови про відмову у відновленні виконавчого провадження. 29.08.2011 року державний виконавець Бєляєв М.В. склав акт в якому зазначено, що ним встановлено зі слів боржника ОСОБА_4 в присутності свідка ОСОБА_5, що стягувачу не чиняться перешкоди та не чинилися в праві користування Квартирою, а тільки були виставлені вимоги власницею квартири, що потрібно скласти договір на проживання стягувачки, як квартирантки, але остання відмовилася його заключати та підписувати відмовилася.
Суд вважає, що вказаний в акті спосіб встановлення і підтвердження обставин не є в достатній мірі об'єктивним. Крім того, вимога ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про підписання договору найму квартири, у зв'язку з чим ОСОБА_4 не відчинила для ОСОБА_1 вхідні двері в квартиру, про що зазначено в постанові про відмову в порушення кримінальної справи від 22.08.11, є перешкодою в користуванні квартирою.
Зазначені представником ВДВС недоліки постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.11 не спростовують висновків, зазначених в ній, оскільки, вказана постанова на день прийняття ВДВС оскаржуваних постанов, не була скасована.
Враховуючи зазначене, у ВДВС не було правових підстав не приймати до уваги вказану постанову і тим самим не виконати в повній мірі положення підпункту 8.5.5 Інструкції, з якої вбачається, що перелік документів, які можуть бути доказом перешкоди в проживанні не є вичерпним і тому не скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є належним документом і відповідно доказом, яким може бути підтверджено факт вчинення перешкод у проживанні.
Крім того, із листа ВДВС №18659/08-22/5 від 29.08.2011 року про відмову відновити виконавче провадження, вбачається, що суб'єкт оскарження, не зажадав від стягувача додаткових документів, і не провів до того, як написав вказаного листа, виходу за місцем виконання Рішення з метою перевірки факту вчинення перешкод у проживанні ОСОБА_1 та її сина в квартирі.
Суд вважає несвоєчасним складання акту від 29.08.2011 року, тобто в останній день 10-ти денного строку, передбаченого підпунктом 8.5.9 Інструкції, особливо враховуючи, що це було зроблено після того, як ВДВС зазначив у своєму листі №18659/08-22/5 від 29.08.11 лише одну причину для відмови відновити виконавче провадження, а саме, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.11 не є документом, зазначеним у підпункті 8.5.5 Інструкції.
При цьому суд враховує, що заява про відновлення виконавчого провадження подана 19.08.11, а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.11 надана у ВДВС вже 23.08.11.
Суд критично оцінює спосіб встановлення обставин, зазначений в акті від 29.08.11, особливо враховуючи, що свідок вказаний в акті був понятим при проведенні виконавчих дій 29.08.11 і відповідно свідком відмови ОСОБА_1 підписувати договір найму квартири, про що зазначено в самому акті від 29.08.11, в той час як, не відчинення вхідних дверей в Квартиру відбувалося вже після закінчення виконавчих дій, як це зазначено у не скасованій постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.2011 року.
Вказані обставини в їх сукупності дають підстави суду дійти висновку про необхідність визнати, керуючись ч.2 ст.387 ЦПК України, неправомірними оскаржувані постанови і задовільнити вимогу скаржниці про їх скасування.
На підставі викладеного, суд, керуючись ч. 2 ч.6 ст.79 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 8.5.1; 8.5.5; 8.5.7; 8.5.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України за №865/4158 від 15.12.99, ст.387, 209, 210 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, відмову у відновленні виконавчого провадження при виконанні рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2011 року у справі №2-7/11 - задовольнити.
Скасувати постанову Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 19.08.11 про закінчення виконавчого провадження №28014121.
Скасувати постанову Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 29.08.11 про відмову у відновленні виконавчого провадження №28014121.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко