12:45год. 22 грудня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а-2/11/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
секретаря судового засідання Настасійчука О.В.
за участю :
представника позивача - Горохова М.І.
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області до підприємства Сокирянської виправної колонії №67 про виконання вимог, суд -
Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (позивач) звернулося з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до підприємства Сокирянської виправної колонії №67 (відповідача) про виконання частини вимог від 13.08.10р. №24-05-10-14/5865, а саме щодо відшкодування безпідставно наданої благодійної допомоги на суму 4150,00 грн. та повернення зайво виплачених грошових коштів в сумі 120779,79 грн., проведення перерахунку та відповідної взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 50582,57 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів)
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в період з 28.04.10р. по 09.07.09р (з призупиненням для проведення зустрічних звірок), в ході ревізії встановлено ряд порушень, про що було складено акт від 16.07.10р. №24-05/317 (далі -Акт), де серед іншого виявлені такі порушення, як :
- протягом ревізійного періоду безпідставно нараховано та виплачено надбавку за безперервну роботу працівникам відповідача, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу в сумі 120779,79 грн., оскільки дана надбавка не передбачена жодним нормативно-правовим актом;
- при надані гуманітарної допомоги Сокирянському РВ УМВС України в Чернівецькій області відповідачем не дотримані вимоги пп. «в» ч. 2 п. 13 постанови Кабміну України від 29.11.06р. №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», чим завдано збитків на суму 4150,00 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства відповідачу направлено вимогу від 13.08.10р. №24-05-10-14/5865 (далі - Вимога) про усунення виявлених порушень в тому числі:
- шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів, в іншому випадку з особи, винної в зайвих грошових виплатах коштів в сумі 120779,79 грн., у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпПУ;
- шляхом проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 50582,57 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);
- шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем гуманітарної допомоги щодо повернення коштів, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному наданні благодійної допомоги на суму 4150,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпПУ.
Однак, на час подання позову зазначені вимоги виконані не були.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач позовні вимоги визнав частково в обґрунтування чого надав суду письмові заперечення, в яких зазначив наступне.
Так, відповідач погоджується із позовом в частині безпідставного надання ним благодійної допомоги на суму 4150,00 грн.
Однак, відповідач не погоджується із тим, що ним нібито безпідставно нарахована та виплачена відсоткова надбавка за вислугу років в сумі 120779,79 грн. та зайво нараховані та перераховані внески до цільових фондів на суму 50582,57 грн. на підставі наступного.
Відповідно до Статуту відповідач входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, який є його засновником та здійснює управління ним безпосередньо або через відділ Держдепартаменту у Чернівецькій області.
Тобто, накази Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі-Держдепартамент) є обов'язковими для виконання відповідачем.
24 травня 2000 року Держдепартамент затвердив наказом №98 «Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи» (діяв до 25.05.10р.) (далі - Інструкція).
Даною Інструкцією встановлено процентну надбавку за безперервну роботу у розмірі від 5% до 25% до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді та визначено порядок виплати такої надбавки робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи.
Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до підпункту 2.3.6 Галузевої угоди між ДДУПВП і ЦК Профспілки працівників Державних установ України на 2008-2010рр. оплата праці працівників установ і організацій Державної кримінально-виконавчої служби, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, Генеральної угоди, колективних договорів в межах асигнувань.
Таким чином, нарахування та виплата надбавки вільнонайманим працівникам за безперервну роботу на підприємстві здійснювалась на підставі Інструкції та відповідно до рішення комісії Держдепартаменту, його територіального органу управління або установи, підприємства по встановленню стажу роботи, що дає робітникам і службовцям право на одержання процентної надбавки за безперервну роботу.
Пункт 2 Наказу від 24.05.00р. №98 зобов'язував забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції, а п. 3 даного наказу передбачав, що надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці установ, що знаходяться на госпрозрахунку.
Як передбачає преамбула Наказу №98, наказ винесено у відповідності до Постанови Кабміну України «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань» від 22.04.99р. №653.
Незважаючи на те, що Інструкція не була зареєстрована у Міністерстві юстиції України, однак у відповідності до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Статуту відповідача вона була обов'язкова для виконання відповідачем.
В той же час, Постанова Кабміну від 30.08.02р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ. Закладів та організацій бюджетної сфери» та Наказ ДДУПВП від 11.11.05р. №184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу», на які посилається в Акті відповідач, не містить положень про те, що вказаний перелік надбавок і доплат, встановлених цими нормативними актами є вичерпним. Дані нормативні акти також не скасовують наказ від 24.05.00р. №98.
Таким чином, відповідач вважає, що його дії щодо виплати даної надбавки не суперечили вимогам чинного законодавства.
Під час судового розгляду 17 лютого 2011року представник відповідача доводи, наведені в запереченнях підтримав та наполягав на частковій відмові у задоволені позову, однак у судові засідання 08.12.2011р. та 22.12.2011р. представник відповідача не з»являвся у судові засідання без поважних причин у зв»язку з чим відповідно до вимог ст.128 КАС України справу розглянуто за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 28.04.10р. по 09.07.10р., в ході ревізії встановлено ряд порушень, про що було складено акт від 16.07.10р. №24-05/317, де серед іншого виявлені такі порушення, як:
- протягом ревізійного періоду безпідставно нарахована та виплачена надбавка за безперервну роботу працівникам відповідача, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу в сумі 120779,79 грн., в зв'язку із чим зайво перераховано до цільових фондів 50582,57 грн.;
- при надані гуманітарної допомоги Сокирянському РВ УМВС України в Чернівецькій області відповідачем не дотримані вимоги пп. «в» ч. 2 п. 13 постанови Кабміну України від 29.11.06р. №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», чим завдано збитків на суму 4150,00 грн. (а.с.8-37).
13 серпня 2010 року на адресу відповідача направлено вимогу №24-05-10-14/5865 про усунення виявлених порушень, в якій між іншим зазначені такі вимоги про усунення недоліків:
- шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів, в іншому випадку з особи, винної в зайвих грошових виплатах коштів в сумі 120779,79 грн., у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпПУ;
- шляхом проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 50582,57 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);
- шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем гуманітарної допомоги щодо повернення коштів в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному наданні благодійної допомоги на суму 4150,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпПУ (а.с. 38-40).
27.07.2010 року відповідачем були надані заперечення до акту ревізії від 16.07.2010р. №24-05/317 (а.с.49-50), а відповідно до висновків позивача на заперечення до акту ревізії заперечення відповідача відхилені (а.с.41-48).
Відповідно до довідки-розшифровки про нарахування та виплату надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям за 2008-2009 роки та І квартал 2010 року, надбавка виплачувалася 49 працівникам на загальну суму 120779,79 грн. при цьому було перераховано до цільових фондів в сумі 50582,57 грн. (а.с. 76-78).
Відповідно до пояснень головного бухгалтера відповідача від 08 липня 2010 року, нарахування процентної надбавки за безперервну роботу здійснювалось у відповідності до Наказу №98 від 24.05.00р. «Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну службу робітникам і службовцям підприємств, установ та організацій кримінально-виконавчої служби» ( а.с.81).
Відповідно до підпункту 2.3.7. Галузевої угоди між Державним департаментом України з питань виконання покарань і ЦК профспілки працівників державних установ України на 2008-2010 роки від 17 вересня 2008 року, на госпрозрахункових підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною і цією угодами (а.с.68-75).
25 травня 2000 року Державним департаментом України з питань виконання покарань наказом №98 затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітниками і службовцями підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи (а.с.109-114).
Пунктом 2 Наказу №98 передбачено, що начальникам управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Департаменту), управлінь (відділів, відділення) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до цієї Інструкції.
02 березня 2011 року відповідачем було направлено запит заступнику голови Державної пенітенціарної служби України із питанням чи була проведена реєстрація Наказу №98 від 24.05.00р. Міністерством юстиції України (а.с. 125-126).
12 квітня 2011 року відповідач отримав відповідь на зазначений вище запит, в якому було зазначене наступне: Наказ №98 від 24.05.00р. не пройшов державну реєстрацію як такий, що торкається прав і інтересів громадян, і тому не може вважатися чинним, його було скасовано наказом Держдепартаменту від 25.05.10р; у відповідності до вимог ст. 97 КЗпПУ та ст. 15 Закону України «Про оплату паці» між Державним департаментом України з питань виконання покарань і ЦК профспілки працівників державних установ України укладена Галузева угода, яка являється правовим актом, що містить в собі взаємні обов'язки Сторін в сфері праці і соціальної захищеності працівників Державної кримінально-виконавчої служби, а тому у разі включення до положень колективного договору між адміністрацією і профспілковим органом ВК№67 норми про виплату вільнонайманим працівникам підприємства надбавки за безперервну роботу (на умова і в порядку, що викладені у наказі Держдепартаменту від 24.05.00р. № 98) та за наявності фінансових можливостей підприємства, це є підставою для встановлення і виплати вказаним працівникам вищезгаданої надбавки (а.с. 135).
Відповідно до наказу начальника Сокирянської виправної колонії ВДДУПВП в Чернівецькій області №67 від 01 червня 2010 року №128, відповідачем надано гуманітарну допомогу Сокирянському РВ УМВС в виділенні піску в кількості 10 тон (а.с.82-83).
Згідно наказу начальника Сокирянської виправної колонії ВДДУПВП в Чернівецькій області №67 від 01 червня 2010 року №129, відповідачем надано гуманітарну допомогу Сокирянському РВ УМВС в виділенні каміння стінового в кількості 1000 штук (а.с.85-86).
Відповідно до товарно-транспортних накладних від 01 червня 2010 року Сокирянському РВ УМВС було відвантажено пісок та каміння стінове на суму 3500,00 грн. (а.с.87) та від 02 червня 2010 року Сокирянському РВ УМВС було відвантажено пісок та каміння стінове на суму 650,00 грн. (а.с.84).
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі -Закон № 2939).
Пунктом 10 статті 10 Закону України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Задовольняючи позов суд виходить з наступного.
Щодо безпідставності надання відповідачем благодійної допомоги на суму 4150,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «в» ч.2 п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» (далі - Постанова №1673), суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб»єктів господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року). У разі виникнення об»активної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб»єкта господарювання, відповідно до поданого суб»єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові витрати.
Аналізуючи вищевказану норму, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені її вимоги, оскільки в 2009 році відповідачем отримано чистого прибутку в сумі 2000грн., отже належало до планування об»єктом контролю та проведення витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб»єктів господарювання тільки витрати в сумі 20 грн.
Отже відповідачем вказану спонсорську допомогу надано з порушенням вимог постанови №1673, чим завдано збитків на суму 4150 грн., у зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині безпідставного нарахування та виплати відсоткової надбавки за вислугу років в сумі 120779,79 грн. та зайво нараховані та перераховані внески до цільових фондів на суму 50582,57 грн. суд зазначає наступне.
При нарахуванні та виплаті сум посадових окладів, тарифних ставок, надбавок та доплат встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (далі - Постанова №1298), затверджено схему тарифних розрядів посад (професій) робітників у додатку №4 та у п.3 цієї постанови визначено перелік надбавок і доплат до них.
Аналогічні умови затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУзПВП) від 11.11.2005 №184 "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають, спеціальних звань рядового і начальницького складу " (далі - Наказ №184).
При цьому, вказаними нормативними актами не передбачено установлювати надбавку за безперервну роботу.
Однак, на підставі наказу ДДУзПВП від 24.05.2000 року №98 „Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби", відділом Державного департаменту в Чернівецькій області в 2008-2010 роках видано ряд наказів щодо встановлення надбавки за безперервну роботу.
При цьому, суд зазначає, що зазначений вище наказ ДДУзПВП від 24.05.2000 року №98, не пройшов державну реєстрацію як такий, що торкається прав і інтересів громадян ДДУзПВП в Чернівецькій області.
Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (далі - Положення №731), та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, у тому числі соціально-економічні, свободи й законні інтереси громадян.
Згідно з п.15 Положення №731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
А тому, оскільки наказ ДДУзПВП від 24.05.2000 №98, на підставі якого відділом Державного департаменту в Чернівецькій області видано накази „Про встановлення вислуги років особовому складу Сокирянської виправної колонії №67 для виплати відсоткової надбавки за вислугу років" не пройшов відповідної реєстрації, згідно законодавства є нечинним, у зв»язку з чим наказ №98 був скасований наказом №175 Держдепартаменту України з питань виконання покарань 25.05.2010р.
Таким чином, у відповідності до вимог наказу ДДУзПВП від 24.05.2000 №98 працівникам відповідача, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу встановлено надбавку за безперервну роботу, яка не передбачена жодним нормативно-правовим актом.
Окрім того, в листі Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.04.2011р. зазначено, що у разі включення до положень колективного договору між адміністрацією і профспілковим органом відповідача норми про виплату вільнонайманим працівникам надбавки за безперервну робу (на умовах і в порядку, що викладені у наказі Держдепартаменту від 24.05.2000р. №98) та за наявності фінансових можливостей підприємства, це є підставою для встановлення і виплати вказаним працівникам вищезгаданої надбавки (а.с.135).
Такі ж положення закріпленні ст.97 Кодексу законів про працю та ст.15 Закону України «Про оплату праці», зокрема, визначено, що Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Дійсно було встановлено, що між Державним департаментом України з питань виконання покарань і ЦК профспілки працівників державних установ укладена Галузева угода, яка являється правовим актом, що містить в собі взаємні обов»язки сторін в сфері праці і соціальної захищеності працівників Державної кримінально-виконавчої служби.
Проте відповідачем не надано колективних договорів, де обумовлені вищезазначені надбавки.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно нараховано та виплачено зазначену надбавку в сумі 120779,79 грн., в тому числі за 2008 рік 52739,61 грн., за 2009 рік в сумі 53030,28 грн. та за І квартал 2010 року в сумі 15009,90 гривень. І як наслідок, зайво перераховано до цільових фондів 50582,57 грн., в тому числі за 2008, 2009 та І квартал 2010 року 22087,34 грн., 22209,07 грн. та 6286,16 грн. відповідно, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати підприємство Сокирянської виправної колонії №67 виконати вимоги КРУ в Чернівецькій області від 13.08.2010 року №24-05-10/5865, а саме в частині:
- відшкодувати безпідставно надану благодійну допомогу на суму 4150 грн.
- повернути зайвого виплачені грошові кошти в сумі 120 779,79грн. та провести перерахунок та відповідну взаємозвірку щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 50582,57грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 27 грудня 2011 р.
Суддя В.О. Ковтюк