20 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-240/11/2470
15:08 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,
представників сторін:
позивача - Василик І.С.;
відповідача - ОСОБА_2,
прокурора - Колотило Т.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,-
Прокурор Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі -позивач, ДПІ у м. Чернівці) звернувся в суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість із сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з листопада 2009 р. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена прокурор звернувся в інтересах ДПІ у м. Чернівці до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
В судовому засіданні представник державної податкової інспекції у м. Чернівці підтримав заявлений прокурором в їх інтересах позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований, як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 01.11.2005 р. та взятий ДПІ у м. Чернівці на податковий облік 01.09.2003 р. за № 15414 (а.с. 5, 6, 34).
20.09.2007 р., на підставі рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 р. № 384, між Чернівецькою міською радою та відповідачем було укладено договір оренди № 4064 згідно якого, з урахуванням додаткових договорів до нього, відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_2 площею 0,2804 га.
25.02.2009 р. відповідач подав до ДПІ у м. Чернівці податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 р., яку зареєстровано відповідно за № 8510 (а.с. 108).
Відповідно до поданої декларації, відповідач задекларував суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в 2009 р. за договором оренди в розмірі 35901,77 грн., з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями по 2991,81 грн.
20.05.2009 р., на підставі рішення 39 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.04.2009 р. № 913, між Чернівецькою міською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки № 5855, на умовах якого прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2056 га, яка розташована в АДРЕСА_2
09.03.2010 р. відповідач надав до ДПІ у м. Чернівці податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 р., про що свідчить вх. № 13188 та штамп на декларації (а.с.8).
Відповідно до поданої декларації, відповідач задекларував суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету в 2010 р. за договорами оренди в розмірі 46978,62 грн., з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями по 3914,88 грн.
Разом із декларацією, відповідачем подано відомості із договорів оренди землі. Зокрема це договори оренди земельної ділянки із Чернівецькою міською радою, укладені 20.09.2007 р. та 20.05.2010 р.
Як видно із матеріалів справи, в січні 2011 р. прокурор Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу 60037,93 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 р., яка набрала законної сили, у справі № 2а-240/11/2470 за позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м. Чернівці до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 суму несплаченої орендної плати за землю у розмірі 23489,28 грн.
В частині заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача несплаченої орендної плати за землю, яка утворилась за період з листопада 2009 р. по червень 2010 р. в розмірі 36548,65 грн., ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 р. в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмолено повністю, залишено позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 р. апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці задоволено. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2а-240/11/2470 за адміністративним позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави в особі ДПІ у м. Чернівці до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, в даному випадку, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 36548,65 грн. (60037,93 грн. - 23489,28 грн.), що виникло в період з листопада 2009 р. по червень 2010 р.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначається Законом України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. № 2535-XII (в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2535-XII).
Відповідно до ст.2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно ст. 14 цього Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Стаття 26 Закону № 2535-XII визначено, що за порушення цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
Визначені у податковій декларації суми орендної плати відповідачем не було сплачено, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в період з листопада 2009 р. по червень 2010 р. самостійно задекларував в податкових деклараціях № 8510 та 13188 суму орендної плати у розмірі 27971,04 грн.
Відповідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Як зазначено у п. 1.7 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Згідно п. п. 1.2 - 1.4 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).
Абзацом 3 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 - ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У випадку оскарження податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом в адміністративному порядку чи до суду сума такого податкового зобов'язання вважається неузгодженою (п. п. 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (тобто протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації чи з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визнається сумою податкового боргу платника податків.
За несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, позивачем винесено податкові повідомлення -рішення: № 0027170173/0 від 17.12.2009 р., яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання в розмірі 2724,29 грн.; № 0027180173/0 від 17.12.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 965,40 грн.; № 0008260173 від 11.03.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 170,00 грн.; № 0008890173/0 від 12.03.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2903,36 грн.; № 0008900173/0 від 12.03.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1401,13 грн. Матеріали справи свідчать, що перелічені податкові повідомлення - рішення одержані власноручно відповідачем (а.с.9, 12, 13).
Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю»та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю»є загальною з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181. При цьому обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, визначені п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181.
У відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 ДПІ у м. Чернівці направила відповідачу першу податкову вимогу № 1/3023 від 26.02.2009 р., отриману відповідачем 12.08.2009 р. та другу податкову вимогу № 2/9851 від 16.09.2009 р., отриману - 21.09.2009 р. (а.с. 14).
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
21.10.2009 р. ДПІ у м. Чернівці прийнято рішення № 416 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Вищевказані податкові вимоги та винесені рішення відповідачем ні в адміністративному ні в будь-якому іншому порядку визначеному чинним законодавством України не оскаржувались.
Згідно ст. 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Судовим розглядом встановлено, що податковим органом нараховано пені в сумі 413,43 грн.
Таким чином, податкове зобов'язання становить 36548,65 грн. (27971,04 грн. + 8164,18 грн. + 413,43 грн.) та підтверджується: поданими відповідачем до ДПІ у м. Чернівці податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; податковими повідомленнями -рішеннями; зворотнім боком облікових карток особового рахунку платника.
На момент розгляду справи, сума податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка утворилася в період з листопада 2009 р. по червень 2010 р. в сумі 36548,65 грн., відповідачем в добровільному порядку несплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним узгодженого податкового боргу.
Доводи позивача, що він не здійснює підприємницької діяльності з листопада 2009 р. судом не беруться до уваги, оскільки у відповідності до ст. 4 Закону № 2535-XII розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Не бере до уваги суд також доводи представника відповідача щодо порушення податковим органом процедури виставлення податкових вимог, оскільки доказів оскарження таких дій останній не надав до суду.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового боргу та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в сумі 36548,65 грн.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму несплаченої орендної плати за землю у розмірі 36548,65 грн. в дохід місцевого бюджету.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26 грудня 2011 р.
Суддя В.К. Левицький