20 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3202/11
12:22 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,
сторін:
позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Сербенюка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 30.09.2011 р. № 4002.
Позов обґрунтовує тим, що він не є автомобільним перевізником, послуги з перевезення пасажирів не надавав та не допускав порушення законодавства про автомобільний транспорт на час здійснення перевірки відповідачем, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови про застосування фінансових санкцій у відповідача не було. Вважає, оскаржувану постанову протиправною і просить її скасувати.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржувана постанова прийнята за результатами акту перевірки та у відповідності до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
В ході судового розгляду заслухано покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на п'ять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.12.11 р., тобто в перший робочий день після нього.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.03.2006 р. Путильською районною державною адміністрацією Чернівецької області (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.07.2007 р. ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ERCELES BENZ», серійний знак НОМЕР_2, 2005 року випуску (а.с. 19).
На підставі завдання на перевірку № 001241 від 29.07.2011 р., графіку на проведення перевірок від 27.06.2008 р. на липень-серпень 2011 р., державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області Балинським О.І. та Волощуком Л.М. 02.08.2011 р., в с. Атаки, Хотинського району, Чернівецької області здійнено рейдову перевірку транспортного засобу марки BENZ», серійний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та використовувався водієм ОСОБА_3 для перевезення пасажирів, про що складено акт за № 003336 (а.с. 15, 32, 33).
За результатами акту перевірки виявлені порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом Київ-Чернівці без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, а саме: дорожнього листа, ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що затверджує оплату транспортних послуг, страхових полюсів на кожного пасажира (в салоні автобуса знаходилося 10 пасажирів) (а.с. 15).
ОСОБА_3 з актом був ознайомлений, однак від підпису та пояснень відмовився, про що зроблено відповідний запис в акті.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.09.2011 р. позивачу було направлене повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», яке отримано останнім власноручно 12.09.2011р., про що свідчить відмітка про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 18).
На підставі висновків проведеної перевірки та згідно аб. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Чернівецькій області від 30.09.2011 р. № 4002 до позивача було застосовано фінансову санкцію у сумі 1700 грн. (а.с. 16).
Копію постанови від 30.09.2011 р. № 4002 направлено позивачу, що підтверджується письмовими доказами по справі (а.с. 17)
Не погоджуючись із даною постановою, позивач оскаржив її до суду
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовільнити повністю.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III ).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються ст. 3 Закону № 2344-III.
Згідно ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Порядок стягнення у вигляді штрафу та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 39 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Статтею 6 Закону № 2344-III та п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі -Порядок № 1567) встановлено, що державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства про автомобільний транспорт здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Згідно пунктів 12, 13, 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Судовим розглядом встановлено, що рейдову перевірку, 02.08.2011 р. відповідачем проведено з дотриманням вимог пунктів 12, 13 та 14 Порядку № 1567.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Головавтотрансінспекція»(п. 15, 16 Порядку № 1567).
За результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункти 20, 21, 22 Порядку № 1567)
Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка офомляється згідно з додатком 5.
Як видно з матеріалів справи, а саме з акту, на час здіснення рейдової перевірки, 02.08.2011 р. транспортним засобом марки ERCELES BENZ», серійний знак НОМЕР_2, що належить позивачу, керував водій ОСОБА_3 відповідно до посвідчення водія НОМЕР_3.
В даному акті перевірки відповідачем зафіксовано допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом Київ-Чернівці без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, а саме: дорожнього листа, ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що затверджує оплату транспортних послуг, страхових полюсів на кожного пасажира (в салоні автобуса знаходилося 10 пасажирів) (а.с. 15).
Отже, транспортним засобом, що належить позивачу керував водій ОСОБА_3, яким було допущені порушення вказані в акті та оскаржуваній постанові.
На підставі висновків проведеної перевірки та згідно аб. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Чернівецькій області від 30.09.2011 р. № 4002 до позивача застосовано фінансову санкцію у сумі 1700 грн. (а.с. 16).
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).
Згідно ч. 2 ст 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто нести відповідальність за правопорушення може лише особа, яка його вчинила та за наявності її вини.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Виходячи з аналізу конституційних норм, суд вважає, що позивач був безпідставно притягнутий до відповідальності, оскільки вказані порушення в акті не вчиняв, на час перевірки транспортним засобом не керував, відтак не може нести відповідальність за чиїсь дії.
Посилання відповідача на те, що власником автомобіля є позивач, а тому саме він повинен нести відповідальність за даний вид порушення, суд до уваги не бере, оскільки згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до визначення понять, наведених у ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Із ст. 60 Закону № 2344-III слідує, що до відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 цієї статті можуть бути притягнуті виключно автомобільні перевізники та посилання на те, що до відповідальності притягуються власники автомобілів в даному законі відсутні.
Як зазначається в оскаржуваній постанові порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»було допущено іншою особою -ОСОБА_3
Таким чином, саме ОСОБА_3 є фізичною особою, що здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом, тобто є автомобільним перевізником. Належність автомобіля ОСОБА_1 не є підставою для притягнення його до відповідальності. Відсутність у ОСОБА_3 статусу приватного підприємця жодним чином не є підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки відповідальність несе фізична або юридична особа-перевізник.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем протиправно винесено постанову до позивача щодо застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) суб'єктом владних повноважень, а саме оскаржувана постанова прийнята всупереч встановлених законом повноважень, у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеному припису норми процесуального права, відповідач під час судового розгляду не довів правомірність застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 1700 грн., відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
За наведених обставин та правових норм, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 КАС України).
Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Матеріали справи підтверджують понесенні позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн., а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області (58007, м. Чернівці, вул. М. Тореза, 64-А).
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158, 160-163 КАС України суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області про застосування фінансової санкції від 30.09.2011р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26 грудня 2011 р.
Суддя В.К. Левицький