22 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/2679/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Григораша В.О.;
секретаря судового засідання -Дячуку Д.А.;
за участю:
представника позивача -Іліки Р.І.;
відповідача -не з'явився.
розглянувши адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у м. Чернівці (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) заборгованості по єдиному податку у сумі 397,28 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по єдиному податку на загальну суму 397,28 грн. Дана сума є узгодженою проте не сплаченою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився. На адресу відповідача, яка зазначена в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Однак конверт повернувся на адресу суду із відміткою суду, про те, що за зазначеною адресою адресат не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи із ч. 8 ст. 35 КАС України, вважається що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч. 11 ст. 35 КАС України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи з наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2010 року зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9). Також відповідно до Довідки від 22.09.2011 року №414, відповідач з 15.02.2008 року взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків за №17052 (а.с. 8).
На підставі заяви від 26.02.2008 року, відповідач перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з квітня 2010 року, за видом діяльності - торгівельна діяльність, ремонт автомобілів, технічне обслуговування автомобілів. Найманих працівників, та укладених трудових угод на день складання заяви не зареєстровано (а.с. 6). Рішенням X сесії V скликання Чернівецької міської ради №186 від 20.12.2006 року встановлено ставки єдиного податку для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 29.09.2011 року за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 397,28 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5).
У зв'язку із сформованою заборгованістю, відповідачу були направлені корінець першої податкової вимоги форми “Ф1”від 27.10.2008 року №1/8964 на суму 197,28 грн., та корінець другої податкової вимоги форми "Ф2" від 23.09.2009 року №2/11180 на суму 397,28 грн., які отримані відповідачем 06.12.2008 року та 13.10.2009 року відповідно (а.с. 8). Окрім того, позивачем винесено рішення №642 від 13.11.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 7). Дана сума заборгованості на момент розгляду справи не сплачена, податкові вимоги оскаржені не були, таким чином борг являється узгодженим, проте не сплаченим.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
На підставі п. 87.11. ст. 87 Податкового кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з вимогами ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”№ 1251-XII від 25.06.1991 року одним із обов'язків платників податків є обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
У відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”№727/98 від 03.07.1998 року (далі - Указ Президента України №727/98) суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Держаного казначейства України.
У відповідності до пункту 5 Указу Президента України №727/98, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно п.п. 14.1.156. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обов'язок по сплаті єдиного податку, а тому податкова заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав заперечення протилежного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код -НОМЕР_1) заборгованість по єдиному податку у сумі 397 (триста дев'яносто сім) грн. 28 коп. в дохід місцевого бюджету м. Чернівці.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі виготовлено 27 грудня 2011 року.
Суддя В.О. Григораш