Іменем України
20 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3089/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,
при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з"явився. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі про визнання вимоги недійсною, -
До суду 27.10.2011 року звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_2 з проханням визнати вимоги УПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області недійсними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ Кіцманському районі в порушення Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виніс вимоги про сплату боргу від 11 листопада 2010 року №678 у сумі 854,46 грн. та 09 лютого 2011 року №1756 у сумі 878,34 грн., відповідно при цьому, слід зауважити, що обидві вимоги направлені в одному конверті 27.07.2011 році, про що свідчить штамп на конверті.
Крім того, позивач зазначає, що з першого січня 2011 року втратили чинність 1-9 пункти ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі і п.9 про штрафні санкції за несплату пенсійних внесків і не подачу звітності, тому всі, хто не заплатив пенсійні внески до 01.01.2011 року вільні від їх сплати.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовільнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень чи клопотань суду не надав.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що в жовтні 2011 року позивач отримав вимоги управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про сплату боргу від 11 листопада 2010 року №678 у сумі 854,46 грн. та 09 лютого 2011 року №1756 у сумі 878,34 грн., при цьому обидві вимоги направлені в одному конверті 27.07.2011 року, про що свідчить штамп на конверті.
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не направлені та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20, цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових снкцій.
Ч.3 ст.106 Закону №1058 передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою та у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п.п.8.3. Інструкції 21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції.
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю» або «Ф», 2-а частина - порядковий номер, 3-тя частина - лфтера «У». Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги та внесення до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається в Пенсійному фонді.
Вимога вважається надісланою якщо фізичній особі, якщо якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.8.7. Інструкції 21-1 узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів.
Отже, Пенсійний фонд виносячи оскаржувані вимоги порушив норми ст.106 Закону №1058 та п.8 Інструкції 21-1, а саме:
Виходячи з норм статті 106 Закону №1058 головною умовою виникнення заборгованості із сплати страхових внесків - є нарахування таких внесків страхувальником або Пенсійним фондом, а направлення вимоги - наявність такої заборгованості. Оскільки позивачем не визначалася сума страхових внесків, а відповідно страхові внески не нараховувалися ні позивачем, ні органом Пенсійного фонду, то підстав винесення вимоги про сплату боргу немає.
Відповідно до норм п.п.8.3. Інструкції 21-1, при формуванні вимоги її присвоюють порядковий номер, який складається з літери «Ф»(вимога фізичної особи) порядкового номера, літера «У»(узгоджена вимога). Вимога формується під порядковим номером до повного погашення сум боргу. Однак, на адресу позивача направлені дві вимоги під іншими номерами, та нумерація яких не відповідає нормам Інструкції 21-1.
Відповідно до п.п 8.7. Інструкції 21-1 узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Враховуючи те, що вимога №678 винесена 11.11.2010 року, а вимога №1756 винесена 07.03.2011 року, направлені одним листом 27.07.2010 року, вимога вважається узгодженою на користь страхувальника.
Також судом встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощений спосіб оподаткування - не є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
П.п.6 п.7 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що «На період повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом». А до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяли норми ч.1-9 ст.106 Закону Украхни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які відповідно до абз.2 п.12 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»-виключені.
Таким чином з першого січня 2011 року втратили чинність 1-9 пункти ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі і п.9 про штрафні санкції за несплату пенсійних внесків і не подачу звітності.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсними та скасувати вимоги УПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області про сплату боргу від 11 листопада 2010 року №678 та 09 лютого 2011 року № 1756.
3.Стягнути з державного бюджету на користь позивача державне мито в розмірі 3,40 грн
4.Копії рішення направити сторонам по справі.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 23.12.11 р.
Суддя Г.Г. Спіжавка