23 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3139/11
Чернівецький окружний адміністративний суд, в складі головуючого -судді Григораша Віталія Олександровича, розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція м. Чернівці (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у сумі 225,00 грн.
Позов мотивовано тим, що станом на 20.09.2011 року заборгованість по податку на доходи фізичних осіб становить 225,00 грн. Дана сума є узгодженою проте не сплаченою.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача, яка вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Ухвалу відповідач отримав 07.12.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення проте, вказаним правом не скористався. Заперечення або заяву про визнання позову протягом строку встановленого судом не надано, тому справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, про те що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради за адресою вул. Кобилянської, 33/7, м. Чернівці (а.с. 13). Також відповідно до Довідки від 21.09.2011 року №526, відповідач з 28.10.1999 року взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків за №16194 (а.с. 12).
Відповідачем надано до ДПІ декларацію про його доходи з 1 січня по 31 вересня 2007 року №147905, в якій ним визначено отрманий дохід, з якого необхідно сплатити податок з доходів фізичних осіб у сумі 3723,00грн. (а.с. 8-9).
У зв'язку із несплатою вказаної заборгованості, відповідачу були направлені корінець першої податкової вимоги від 22.12.2003 року №1/213 на суму 2948,57 грн. та корінець другої податкової вимоги від 24.01.2006 року №2/111 на суму 11359,61 грн. (а.с. 10). Окрім того, позивачем було винесено Рішення 20/1 від 06.03.2006 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 11).
Крім того, 22.02.2008 року позивачем було винесено податкове повідомлення форми "ф" за № 1203781710/0 в якиму визначено заборгованість відповідача в сумі 900,00грн., граничний строк сплати якого триває до 14.11.2008року.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 225,00 грн. підтверджується розрахунком заборгованості, станом на 20.09.2011 року (а.с. 6). Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обов'язок по сплаті податків і тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства.
Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі Податковий кодекс України) органи державної податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби України звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року N 1251-XII визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі Закону України N 889-IV), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Згідно п. 1.15. ст.1 Закону України N 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України N 889-IV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Підпунктом 3.2.1. п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі Закону України N 2181-III), у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України N 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач в порушення вказаних норм права не сплатив податкове зобовязання та не навів протилежного, суд вважає позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), в дохід місцевого бюджету м. Чернівці, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 225 (двісті дванадцять п'ять) грн. 00 коп.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.О. Григораш