27 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8508/2011
27.12.11
11 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кульчицького С.О.,
при секретарі -Поліщук О.О.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача -ОСОБА_2 (за довіреністю),
представника відповідача -ОСОБА_3 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ №261 від 09.02.2011 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції області”, визнати протиправним і скасувати наказ №44 о/с від 18.02.2011 року, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ, поновити на посаді та стягнути з відповідача середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач виніс оскаржувані накази всупереч Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року вказаний адміністративний позов був залишений без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасовано ухвалу суду першої інстанції.
Автоматизованою системою розподілу справи між суддями Черкаського окружного адміністративного суду справа №2а/2370/8508/2011 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання передана судді Кульчицькому С.О.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили визнати протиправним та скасувати наказ №261 від 09.02.2011 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції області”, визнати протиправним і скасувати наказ №44 о/с про звільнення ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, поновити ОСОБА_1 на посаді майора міліції -заступника командира Уманської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення при УДАІ УМВС України в Черкаській області, стягнути з в ГУ МВС України в Черкаській області на користь позивача судові витрати та середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу, відносно поновлення на роботі та виплати середнього грошового утримання допустити негайне виконання рішення суду.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
03.07.2000 року позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на посаду старшого інспектора ДПС 3-го взводу Уманської ОР ДПС УМВС України в Черкаській області. З 10.11.2007 року по час звільнення займав посаду заступника командира Уманської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення при УДАІ УМВС України в Черкаській області.
З позовної заяви вбачається, що з 11.10.2010 року по 20.01.2011 року через тимчасову непрацездатність позивач не виходив на службу, за що його і звільнили з органів внутрішніх справ.
По факту тривалого не виходу ОСОБА_1 на службу, призначено службове розслідування. В ході даного розслідування, управлінням ДАІ УМВС України в Черкаській області зроблені запити до Уманської центральної лікарні та до Уманської міської лікарні про встановлення факту перебування позивача на лікуванні в даних медичних закладах. Згідно довідок головних лікарів зазначених медичних закладів встановлено, що позивач в період з 19.10.2010 року по 20.10.2010 року та з 10.01.2011 по 20.01.2011 року до медичних закладів не звертався, на лікуванні не знаходився, тобто безпідставно не виходив на службу - допустив прогули.
Разом з тим, правові підстави відсутності ОСОБА_1 на службі в період з 11.10.2010 року по 18.10.2010 року та з 21.10.2010 року по 10.01.2011 року встановлені в ході службової перевірки та підтверджені лише довідками медичних закладів м. Умань, які видані на запити УДАІ УМВС України в Черкаській області. Безпосередньо ОСОБА_1 листків непрацездатності до кадрового підрозділу не надавав, що є порушенням Інструкції про порядок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу ОВС і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженої наказом МВС України від 10.04.2002 року № 332, де передбачено, що після відновлення працездатності, працівник зобов'язаний приступити до виконання службових обов'язків та пред'явити безпосередньому начальнику (командиру) листок непрацездатності.
Дана обставина підтверджується рапортом інспектора з розшуку Уманського взводу ДПС майора міліції Дідури В.М., в якому зазначено, що він перебуваючи на посаді старшого інспектора кадрового забезпечення Уманської роти ДПС, листків непрацездатності з 21.10.2010 року по 16.11.2010 року від ОСОБА_5 не отримував.
Разом з тим, згідно довідок головних лікарів Уманської центральної лікарні та Уманської міської лікарні, час тимчасової непрацездатності позивача становив 86 днів (з 11.10.2010 року по 18.10.2010 року, з 21.10.2010 року по 16.11.2010 року, з 16.11.2010 року по 10.12.2010 року, 10.12.2010 року по 20.12.2010 року, з 20.12.2010 року по 30.12.2010 року та з 30.12.2010 року по 10.01.2011 року), тому відповідно до наказу МВС України від 06.02.2001 року № 85, яким затверджено Порядок проведення військово-лікарської експертизи медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу в системі МВС України, позивач зобов'язаний пройти медичний огляд ВЛК за місцем служби по визначенню придатності для подальшої служби в органах внутрішніх справ. Направлення на проходження ВЛК позивачеві вручено в приміщенні Уманської ЦРЛ 12.12.2010 року, про що свідчить акт про вручення, однак до відділу медичного забезпечення УМВС України в Черкаській області позивач не прибув.
24.01.2011 року командиром Уманської роти ДПС ДАІ Іванченком А.О. поданий рапорт на ім'я начальника УДАІ УМВС України в Черкаській області про те, що ОСОБА_1 з 10.01.2011 року та по час подання рапорту відсутній на робочому місці.
За результатами службового розслідування, за грубе порушення позивачем службової дисципліни, винесений наказ Головного управління МВС України в Черкаській області № 261 від 09.02.2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 18.02.2011 року № 44 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 «Є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Статтею 7 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1992 року № 565-ХІІ встановлено, права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. В областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про міліцію»від 20 12 1990 року № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Статтею 5 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006 року № 3460-ІV встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Законом України № 3460-ІV визначено, що службова дисципліна -дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Нормою ст. 5 зазначеного Закону України встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, таке дисциплінарне стягнення як звільнення з посади, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.
Відповідно до п. 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і молодшого начальницького складу, середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач перебував на лікуванні в Уманській ЦРЛ з 11.10.2010 року по 18.10.2010 року, з 21.10.2010 року по 16.11.2010 року, з 16.11.2010 року по 10.12.2010 року, з 10.12.2010 року по 20.12.2010 року.
Позивач стверджує, що 19.10.2010 року та 20.10.2010 року він знаходився на службі, що підтверджується довідкою голови Уманської районної державної адміністрації Черкаської області про те, що 19.10.2010 року ОСОБА_1 був присутній на нараді з керівниками правоохоронних і контролюючих органів Уманського району з 08 год. 30 хв. по 09 год. 30 хв. Також 20.10.2010 року позивач був присутній на представленні нового начальника Уманського міського управління юстиції.
Проте доказів того, що позивач після зазначених нарад знаходився на служби в Уманській роті позивач не надав.
Крім того, в довідці командира взводу ДПС ДАІ капітана міліції Офліяна В.В. зазначено, що 19.10.2010 року та 20.10.2010 року заступник командира Уманської роти ДПС ДАІ майор міліції ОСОБА_1 був відсутній на службі.
Разом з цим, в матеріалах справи міститься довідка проте, що 19.10.2010 року та 20.10.2010 року ОСОБА_1 на службу не виходив, внаслідок чого допустив прогули без поважних причин.
Згідно зі ст. 40 Кодексу законів про працю, відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин -вважається прогулом.
Суд критично оцінює твердження позивача щодо того, що він в період з 10.01.2011 року по 20.01.2011 року був тимчасово непрацездатний, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно показань свідка -лікаря ОСОБА_8 та наявних в адміністративній справі матеріалів, суд зазначає наступне.
10.01.2011 року в Уманську міську лікарню звернувся позивач зі скаргою на болі в правому коліні суглобу. Йому було надано першу медичну допомогу та видана довідка від 10.01.2011 року про те, що ОСОБА_1 надана допомога в приймальному відділені Уманської МЛ та рекомендовано з'явитися в поліклініку для отримання лікарняного листка, не пізніше наступного ранку з моменту надання допомоги. Дана довідка видана лікарем ОСОБА_8
Проте, позивач не з'явився в поліклініку за місцем проживання для оформлення листка непрацездатності, а звернувся вже 24.01.2011 року до лікаря ОСОБА_8 за довідкою про знаходження на амбулаторному лікуванні в приймальному відділенні Уманської міської лікарні, хоча він не був на обліку -як хворий.
Крім того, свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 10.01.2011 року по 24.01.2011 року він позивача не лікував, за перебігом хвороби не спостерігав, листка непрацездатності йому не видавав, а лише на прохання позивача видав довідку від 24.01.2011 року.
Згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 року № 455 встановлено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків передбачених цією інструкцією.
Таким чином, суд зазначає, що у позивача відсутні докази про тимчасову непрацездатність за період з 10.01.2011 року по 20.01.2011 року встановленої форми, отже ОСОБА_1 без поважних причин допустив прогули в зазначений період.
Щодо твердження позивача, що відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 16 Закону України № 3460-ІV, якою визначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, то суд зазначає наступне.
Статтею 16 Закону України № 3460-ІV визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу, дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення та у відповідності до вимог чинного законодавства виніс оскаржувані накази, так як вчинення позивачем дисциплінарного поступку - порушення службової дисципліни, мало триваючий характер в період з 19.10.2010 року па 20.10.2010 року та з 10.01.2011 року по 20.01.2011 року та звільнення позивача відповідає вчиненому ним дисциплінарного проступку з урахуванням службових обов'язків, які на нього покладені.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов'язком держави.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів у державі щодо захисту прав людини і громадянина покладено на правоохоронні органи.
Виходячи із системного аналізу конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України «Про міліцію»від 20.12.1990 року №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Статтею 5 Закону України «Про міліцію»визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.
Відповідно до п. 10 Розділу ІІ Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма правами та неухильно повинні виконувати обов'язки, відповідальність, що випливає з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
У розділі IV цього Положення викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач своїми діями допустив порушення дисципліни (прогули), яке є несумісним з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ України та суперечить вимогам Законів України «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи.
Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 79, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий С.О.Кульчицький