28 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8417/2011
28.12.11
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Мишенка В.В.,
суддів -Паламара П.Г. та Чубар Т.М.,
при секретарі - Гришанові Д.Є.,
за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Звернувшись до суду, дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі-позивач) просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі-відповідач) № 0002732301 та № 0002722301 від 22.07.2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2011 року отримав податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року № 0002732301, видане відповідачем, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1567267 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. Того ж дня позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року № 0002722301, згідно якого відповідачем визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем 14010100- податок на додану вартість на загальну суму 392049 грн., з яких за основним платежем-313640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-78409 грн.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивачем до відповідача та державної податкової служби України про перегляд та скасування прийнятих рішень.
За результатами розгляду скарг контролюючими органами вищого рівня прийняті рішення, якими залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002732301 та № 0002722301 від 22.07.2011 року є незаконними, не обґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача з позовом не погодилась та надала до суду заперечення, в якому вказала на порушення позивачем податкового законодавства, а саме порушення вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1567267 грн. 00 коп. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, позивач занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за основним платежем на суму 313640 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 78409 грн.
Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.09.2000 року за № 10261200000000046, ідентифікаційний код 31141625.
Відповідачем, в період з 16.05.2011 року по 30.06.2011 року, проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20108 року по 31.03.2011 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт № 1776/23-2/31141625 від 14.07.2011 року, в якому було зафіксовано, що позивачем порушено п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9. п.5.3, п.п.5.4.6. п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6. п.п.8.1.4. п.8.1 ст.8, п.п.11.2.1, 11.2.3, п.11.2 ст.11 вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 1567267 грн. 00 коп. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 313640 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 178347 грн., червень 2010 року на суму 94420 грн., листопад 2010 року на суму 5633 грн.. грудень 2010 року на суму 35233 грн., лютий 2011 року на суму 7 грн.
На підставі акту перевірки № 1776/23-2/31141625 від 14.07.2011 року відповідачем 22.07.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002732301, яким за зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1567268 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн. 00 коп., а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002722301 від 22.07.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 313640 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 78409 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової адміністрації в Черкаській області. Рішенням № 21415/25-010 від 06.09.2011 року про результати розгляду скарги державна податкова адміністрація в Черкаській області відмовила у задоволенні первинної скарги та залишила без змін податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішенням перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової служби України. Рішенням № 5750/6/10-2115 від 17.11.2011 року про результати розгляду повторної скарги державна податкова служба України відмовила у задоволенні повторної скарги та залишила без змін податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судом працівниками відповідача проводилась перевірка позивача з питань дотримання нами податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки досліджувались взаємовідносини з контрагентом ПП «Універсалцентр»та зазначено завищення валових витрат за 1 півріччя 2010 року на суму 1363833 грн.00 коп., в результаті придбання бітуму дорожнього в останнього та завищено податковий кредит на загальну суму 272767 грн.00 коп.
За період, що перевірявся позивачем від ПП «Універсалцентр»отримано товарно-матеріальних цінностей, а саме світлих нафтопродуктів, чорнов'яжучих дорожніх матеріалів, фарб для дорожньої розмітки, розчинників для фарби, світлоповертаючих плівок для дорожніх знаків та інше на загальну суму 4368083 грн. 77 коп., в тому числі ПДВ на суму 728013 грн.96 коп., згідно договорів купівлі-продажу товарів від 06.01.2006 року № 0601-1, від 06.01.2006 року № 0601-2, від 06.01.2006 року № 0601-3 та від 06.01.2006 року № 0601-4. Вартість отриманих позивачем від ПП «Універсалцентр»товарно-матеріальних цінностей включено підприємством до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість відображена у складі податкового кредиту. Придбані позивачем матеріали, використані у власній господарській діяльності під час виконання робіт по будівництву і ремонту автомобільних доріг загального користування. Відповідно до довідки ЄДРПОУ АА № 108154, основними видами діяльності за КВЕДами позивача є будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної подається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), що передбачено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону.
Віднесення до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до ст.9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того відповідно до п.2.5 Положення № 88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень при здійсненні господарських операцій з ПП «Універсалцентр», податкові накладні та первинні документи обов'язковість яких передбачена для оформлення господарських операцій з придбання товарів оформленні належним чином, а застосування факсимільного відтворення підпису на первинних документах суд вважає таким, що допускається чинним законодавством, крім того зазначає, що не може бути підставою податковим органом для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
Відповідач зазначає, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Євротрейд Холдінг»та ПП «Шлях-2», містять ознаки нереальності їх здійснення через дефектність первинних документів, складених на їх підтвердження. В судовому засіданні були дослідженні документи, які додатково надані позивачем, що підтверджують придбання філією «Єрківський спецк'арєр»броні рухомої КМД 1750, а саме, копіями наказу про відрядження, копією посвідчення про відрядження, копією звіту про відрядження, актом списання броні. На підтвердження господарських операцій стосовно придбання бітумуму у постачальника ПП «Шлях-2» товарно-транспортною накладною від 27.12.2010 року, копією вимоги про платіж від 28.07.2011 року.
Відповідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу таких витрат, як то зазначено у пп. 5.2.1 п. 5.2 включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Визначення валового доходу наведено у п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а за змістом пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї норми до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.
Безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (п. 1.23 ст. 1 вказаного закону).
Наведене означає, що законом чітко визначені підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним.
В даному випадку отримання матеріалів та робіт здійснено на підставі договорів купівлі-продажу (поставки) та договору підряду, які за своєю правовою природою є оплатними договорами.
Відповідно до п. 1.22.1. вказаного закону безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Враховуючи зміст наведеної правової норми, позивачем збільшено валовий дохід на суму списаної кредиторської заборгованості.
Разом з тим, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а тому висновок про відсутність підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не ґрунтується на нормах Закону.
В зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач помилково вважає, що в порушення п.п. 5.1. ст. 5 Закону України № 334, філією позивача «Звенигородською ДЕД»списано кредиторську заборгованість перед постачальниками, яка залишилась непогашеною після закінчення терміну позовної давності, на загальну суму 14573 грн.00 коп.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що господарські операції філій позивачем з ПП «Шлях-2», ТОВ «Євротрейд Холдінг». ПП «Агрі-Ком»в зв'язку з безпідставністю формування податкового кредиту і валових витрат по операціях з придбання товару визнано нікчемними.
В судовому засіданні встановлено, що філіями позивача, надано перевіряючим всі підтверджуючі документи по взаємовідносинах з ПП «Шлях-2», а саме договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, згідно яких у податковому обліку відображені валові витрати на суму 166289 грн.00 коп. та податковий кредит на суму 33258 грн.00 коп. Аналогічні документи надані по господарських відносинах з ПП «Агрі-Ком», якими відображені валові витрати на суму 3792 грн.00 коп. та податковий кредит на суму 758 грн.00 коп. Також документально підтверджені господарські операції з ТОВ «Євротрейд Холдінг». Зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і на час здійснення господарських операцій з філіями позивача не перебували у стані припинення.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.
Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.
Таким чином, аналізуючи вищеназвані норми закону, можна зробити висновок, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Стосовно не відображення у акті перевірки доводів і доказів, на підтвердження нікчемності, фіктивності та безтоварності угод, суд зазначає наступне.
Перевіряючими було порушено вимоги, що ставляться чинним законодавством України до оформлення актів перевірок платників податків, а саме Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984. Відповідно до п.6 розділу 1 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В даному випадку в акті перевірки перевіряючі приходять до висновку, що укладені договори суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету і є нікчемними.
Таким чином, перевіряючі допускають припущення не підтверджені доказами, «встановлюють»неіснуючий умисел позивача, що свідчить про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки.
Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочинів між позивачем та контрагентами, доказів того, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, а також рішень суду про визнання правочинів такими суду надано не було.
На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення посадовими особами позивача, протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності правочинів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 -163 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0002732301 та № 0002722301 від 22.07.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(ідентифікаційний код 31141625) судові витрати в сумі 28 грн. 23 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 186 КАС України.
Суддя В.В. Мишенко