ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
24.10.06 Справа № 4/349(6/17).
Суддя Батюк Г.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Краснодон Луганської області
Третя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Донецьк
про стягнення 426476 грн. 40 коп.
в присутності представників сторін:
позивача -Кулешова О.О., дов. № Н-01/63 від 13.01.06;
- Бороха Н.Н. за довіреністю;
відповідача -Бегайло Я.В., дов.№12/117 від 01.09.05;
- Гладкова Р.К. за довіреністю;
третьої особи -не прибув ( явка обов'язкова).
Представниками позивача та відповідача подано клопотання про відмову від здійснення звукової фіксації судового процесу, яке судом задовольняється.
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 426476 грн. 40 коп.
У судовому засіданні 17.10.06 по справі відповідно до ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 24.10.06.
Рішення господарського суду Луганської області виноситься 24.10.06.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.06 по справі № 6/17 касаційна скарга задоволена частково; рішення від 31.03.06 господарського суду Луганської області зі справи № 6/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.08.06 № 1/13-718 проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на неправомірність нарахування йому плати за користування вагонами, оскільки вагони в кількості 607 штук подані йому понад узгоджений план, в тому числі 323 вагони на суму 342864 грн. 45 коп., які стояли на інших станціях. В процесі здійснення господарської діяльності ВАТ "Краснодонвугілля" (відповідача у справі) використовує вагони, що належать залізниці і ТОВ "Лемтранс" на підставі договорів і планів перевезення. Подані позивачем вагони прийняті відповідно до узгоджених графіків. Посилання позивача на те, що на адресу відповідача прибув вантаж на своїх вісях, відхиляє, оскільки поняття "Вантаж на своїх вісях" визначено пунктами 5.12 та 5.13 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, за змістом яких вагони вважаються вантажем на своїх вісях, тільки коли вони направляються від вагонобудівного заводу до покупця, що не відповідає фактичному змісту господарської операції за спірними правовідносинами. В даному випадку порожні вагони не є вантажем. Згідно ст. 6 Статуту залізниць України вантаж -це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. Статтями 47 і 119 Статуту залізниць України, на порушення яких посилається позивач, визначено, що одержувач несе відповідальність за вантаж, що прибув на його адресу, і за затримку навантажених вагонів. Цією статтею не передбачено необхідності приймати на відповідальне зберігання порожніх вагонів, що прибули понад план. Крім того, відповідач зазначає, що плату за користування вагонами він вносить ТОВ "Лемтранс" -власнику вагонів. Оплачувати двічі плату за користування вагонами і власнику і перевізнику чинним законодавством не передбачено.
Третя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у відзиві на позовну заяву 19.08.06 № 837 проти заявлених вимог заперечує посилаючись на те, що в даному випадку плата за користування вагонами не стягується, так як на підставі абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена.
В той же час 3-тя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору звертає увагу на те, що між ним та позивачем був укладений договір № Е-999555 від 17.11.2004. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надання залізничної послуги. Згідно з п.п. 1.3, 2.1, 3.3 вказаного договору ТОВ “Лемтранс» сплачує позивачу замовлені послуги. Плата за додаткові транспортні послуги, які надаються залізницею ( в тому числі й плата за користування вагонами) здійснюється ТОВ “Лемтранс» тільки у випадку наявності заявок його підприємства і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ “Лемтранс» та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовні заяві, ТОВ “Лемтранс» не замовляло, здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача згоди не давало. Гарантійний лист ТОВ «Лемтранс»від 30.06.05 № 232 підтверджує тільки гарантовану оплату ТОВ «Лемтранс»залізничного тарифу за перевезення Донецькою залізницею передбаченого обсягу власних (орендованих) вагонів, а не дає вказівки залізниці перевести понад план вказані спірні вагони.
Позивач у поясненнях до позову від 09.08.06 № 433-26 відповідача наполягає на задоволенні вимог та посилається на ст. 23, ст. 47 Статуту залізниць України, якими передбачено обов'язок вантажоодержувача прийняти вантаж, у тому числі й той, що не передбачений планом. При цьому слід зазначити, що позивач вважає порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування, вантажем, оскільки на них оформлювалися залізничні накладні, п. 17.6 Тарифного керівництва № 1 передбачено, зокрема, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів сплачується відповідно до тарифної схеми 18 -за перевезення рейкового рухомого складу та іншого рухомого устаткування на своїх осях за ставками за ваго -кілометр залежно від маси тари. Також в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.3 ч. 2 «Правил користування вагонами та контейнерами» № 113 від 25.02.99 відповідно до якого зазначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях призначення за «Відомістю плати за користування вагонами», яка складається на підставі «Пам'яток про користування вагонами», “Актів про затримку вагонів», “Актів загальної форми».Крім того, у якості доповнення до заперечень на відзив відповідача позивачем надано договір від 27.01.03 № 4/67 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, на підставі якого позивач обґрунтовує зобов'язання відповідача щодо приймання порожніх вагонів та здійснення плати за їх користування та договір від 01.01.05 № 3/05-062/2312 про організацію перевезень вантажів у власному ( орендованому) рухомого потягу укладений між ТОВ «Лемтранс»та відправником ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», на підставі якого позивач обґрунтовує, що останній прийняв на себе зобов»язання не використовувати власний ( орендований) рухомого потягу під навантаження в напрямках, не узгоджених з «Експедитором», а саме ТОВ «Лемтранс».
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також на п. 6 Правил користування вагонами та контейнерами, яким, зокрема, передбачено, що порожні вагони, у т.ч. орендовані, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, тобто відповідача у розумінні тлумачення терміну "вантажоодержувач" /одержувач вантажу, вантажовласник/ згідно Статуту залізниць України.
В той же час позивач стверджує, що вагони прибували по повним вантажних документам як вантаж на своїх вісях.
Також позивач у поясненнях до відзиву від 09.08.06 № 433-26. вважає, що у зв'язку з тим 3-я особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (ТОВ “Лемтранс») підтвердила, що за перевезення порожніх вагонів у липні 2005р., прибуваючих на адресу відповідача ТОВ “Лемтранс», останній сплатив перевізний тариф тим самим підтвердив своє замовлення на перевезення даних вагонів під навантаження з відповідачем. Перевезення вагонів здійснювалась на підставі листа ТОВ «Лемтранс»№ 232 від 30.06.05, вказаний лист не передбачає відправку порожніх вагонів на станцію Краснодон для виконання ВАТ «Краснодонвугілля» у липні місяці плану перевезень, в ньому говориться про повернення вагонів після вивантаження. .
Позивач у поясненнях до позову від 09.08.06 № 433-26 та у листі від 28.08.06 № 433-26 наполягає на задоволенні вимог та посилається на ст. 47 Статуту залізниць України якими передбачено обов'язок вантажоодержувача прийняти вантаж, у тому числі й той, що не передбачений планом. При цьому слід зазначити, що позивач вважає порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування, вантажем, оскільки на них оформлювалися залізничні накладні. Позивач, вважає, що тільки після розкридитовки одержувачу видається накладна, тобто якщо одержувач пред»явив до суду накладні на перевезення порожніх вагонів, то це вже свідчить, що ним була дана згода на прийняття цих прибулих вагонів, що підтверджує його підпис.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 25.07.05 № 433-49 на суму 98961 грн. 84 коп., але відповідач оплату не провів.
Дослідивши обставини справи, суд прийшов до наступного.
На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що у липні 2005 року на станцію Краснодон за повними вантажними документами надходили порожні вагони, орендовані у ТОВ "Лемтранс", м. Донецьк ( третя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) тобто як вантаж на своїх вісях. Відповідач з затримкою приймав їх на свою під'їзну колію, у зв'язку з чим йому відповідно до ст.ст. 47, 119 Статуту залізниць України за час затримки орендованих вагонів на коліях станції, нарахована плата у розмірі 50% від затвердженої ставки по станції Краснодон згідно актів загальної форми та відомостей плати за користування вагонами ( контейнерами) №№ 071951-072023, 072024-074137, 075145- 081246 що складає ціну позову.
Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача відомості плати підписані із зауваженнями, оскільки спірні порожні вагонами подані залізницею понад план.
Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв'язку України від 28.09.04 № 856.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами за позовом укладено договір від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що позивач зобов'язується подавати під навантаження /вивантаження/ вагони /контейнери/ згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника. Як свідчать матеріали справи, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень у кількості 607 вагонів, в тому числі 323 вагона на суму 342684грн. 45 коп., які стояли на інших станціях, що є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО. Посилання позивача на те, що п. 9 договору від 27.01.03 № 4/67 визначено, що вагони здаються на під'їзну колію і одночасно зараховуються в користування власника у кількості, що прибувають, не може бути підставою для порушення умов п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО.
Вагони в кількості 607 штук прибули у липні 2005 року на адресу відповідача, за його твердженням, понад план. Позивач, навпаки, вважає, що узгоджений план перевезень до договору від 01.01.05 № 62-1536/01-5 КУО не узгоджує графіку подачі порожніх вагонів, а стосується узгодження перевезення навантажених вагонів.
Позивач вважає, що спірні відносини не стосуються зобов'язань за вищевказаними договорами, оскільки спірні вагони надійшли на адресу відповідача як вантаж на підставі договору перевезення вантажу, яким є залізнична накладна.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Вантаж в цій статті визначений як матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. Сторони в договорі перевезення вантажу - перевізник і вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права і обов'язки. Предметом договору перевезення є транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони існують не у речовій формі, а у формі діяльності. Суттєвими умовами перевозки вантажів є: найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упаковка, особливі властивості, вартість, умови перевезення тощо.
Порожні вагони не є вантажем.
Відповідно до ст. 47 Статуту залізниць України ( далі -Статут) у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під'їзних коліях і станціях з його вини, несе одержувач.
В той же час слід зазначити, що позивач у позовній заяві та запереченнях, визначає порожні вагони як вантаж і застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту як за простій вагонів, які затриманні на станціях призначення або підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження або перевантаження.
Посилання позивача у доказ застосування ст. 119 Статуту та абз.2п.6 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458 ( далі - Правила № 113) не може прийнято судом до уваги, оскільки за змістом даного пункту порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станції і на підходах до них в очікуванні подачі під вантажні операції, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника з причин, які залежать від вантажовласника
.
Наявність обставин, передбачених абз.2 п.6 Правил № 113, позивачем не доведено.
Крім того, відповідач не є власником спірних порожніх вагонів.
Що стосується доводів позивача, що порожні вагони в розумінні ст. 47 Статуту є вантажем на своїх вісях, то вони є необґрунтованими, оскільки не відповідають приписам ст. 6 Статуту і пунктам 5.12, 5.13 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 28.09.04 № 856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.04 № 1316/9915.
Із залізничних накладних вбачається, що в графі "найменування вантажу" зазначалось "порожній власний вагон ТОВ "Лемтранс" направляється під навантаження", що відповідає приписам п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким визначено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Наявність залізничної накладної у даному випадку не свідчить про наявність вантажу. Предметом договору за таких обставин є транспортна послуга з перевезення порожніх вагонів, що зазначено в залізничній накладній і це є суттєвою умовою договору перевезення.
Діюче законодавство не передбачає обов'язку одержувача вагону приймати порожні вагони у такому ж порядку, який передбачений для приймання вантажу ст. 47 Статуту .
Але позивачем не доведено, що вагони є вантажем.
В той же час позивач посилається на те, що порожні вагони прибували по повним вантажним документам, але посилається лише на накладні.
Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000. накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого крім неї входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. В той же час позивачем не визначено які саме документи є повними вантажними документами.
Згідно збірнику №16 Правил перевезення вантажів п.6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень. Такий договір як було вказано вище укладений між позивачем і відповідачем, а також між відповідачем і власником вагонів ТОВ “Лемтранс» (3-тя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05, та п.1.1. регулює подачу порожніх вагонів під навантаження по заявках, а п.2.2.6 договору забезпечує прийняття рухомого складу з залізничних станцій в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під'їзної колії. Згідно Тарифного керівництва №1 п.17.6. по схемі 18 провадиться нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу, який не має відношення до плати за користування вагонами.
Таким чином порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в очікуванні подачі на під'їзну колію відповідача не є власними і не знаходяться в оренді відповідача, та подавалися без урахування плану замовлень.
Так, Донецькою залізницею затверджений план перевезень на липень 2005 року (ф.ГУ-12), де в графі 8 записаний план навантаження вагонів на місяць -1426, середньодобова подача встановлена 46 вагонів оренди ТОВ “Лемтранс», що відбито у обліковій картці №89 за липень 2005р. по ст. Краснодон. З подальшим коригуванням плану в сторону збільшення, план на липень склав 2139 вагонів. А фактично позивач пред'явив до подачі на під'їзну колію 2746 вагонів, що на 607 вагонів зайвих відповідно до плану., в тому числі 323 вагона на суму 342 684 грн. 45 коп., які стояли на інших станціях.
Позивачем не обґрунтовано і порядку приймання вагонів у такому випадку на відповідальне зберігання, а відтак у відповідача відсутній обов'язок негайно прийняти порожні вагони на відповідальне зберігання на власні під'їзні колії.
Порядок подачі порожніх вагонів для виконання плану перевезень вантажів і розрахунків за перевезення встановлений Правилами планування перевезень вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 09.12.02 № 873
( далі - Правила № 873). Відповідно до п. 2.1 цих Правил щомісячне планування перевезень вантажів у межах України здійснюється на підставі замовлень відправників в порядку, встановленому цими Правилами, а п.2.3 Правил передбачено, що планування перевезень вантажів у власних чи орендованих вагонах здійснюється відправником за окремими замовленнями ( форма ГУ-12) незалежно від того, кому належать ці вагони.
Подавати вагони більше, ніж передбачено заявкою, залізниця, відповідно п.6..4.3 Правил № 873, може за погодженням з відправником.
Твердження позивача стосовно обов»язку ВАТ «Краснодонвугілля»приймати вагони від станції на відповідальне зберігання відповідно до вимог ст. 47 Статуту є необґрунтованим, оскільки вказана стаття стосується вантажів. Порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування, не є вантажем в розумінні Статуту.
Також слід визначити, що у позовній заяві та додаткових документах, позивач визначає порожні вагони як вантаж, але в той же час звертається з вимогами щодо стягнення плати за користування вагонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Як було вказано вище ст. 119 Статуту передбачає що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
В той же час слід зазначити, що позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, визначає порожні вагони як вантаж і застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту як за простій вагонів, які затриманні на станціях призначення або підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження або перевантаження.
Ствердження позивача про те, що спірні вагони направлялися з перебільшенням затвердженого плану перевезень, покладаючи вину за це на власників вагонів, які в своєму гарантійному листі ТОВ «Лемтранс»за № 232 від 30.06.05 ( а.с.145-147, том 6) замовляли кількість вагонів більшу, ніж зазначено в планах перевезень, судом не приймається до уваги, оскільки в даних документах власники вагонів вказують напрямки порожніх вагонів, що можуть з»явитися на вказаних станціях для регулювання залізницею їх подачі під навантаження згідно до плану перевезень вантажовідправника та гарантують оплату залізничного тарифу, за перевезення Донецькою залізницею власних ( орендованих) вагонів, а надають вказівку залізниці, перевести понад план вказані вагони. Дана позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України у справі № 2/45 та №46 від 26.07.06 та ухвалами Верховного Суду України у справах № 2/45, 2/46 від 21.09.06.
Пунктом 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв»язку України 28.09.04 № 856, передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень (ф.ГУ-12).
Таким чином, якщо залізницею надаються вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станцій відповідач нести не може.
Згідно ст. 34 ГПК України, суд приймає тільки ті докази, які мають значення до справи.
З - тя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надала пояснення, що даний гарантійний лист ТОВ «Лемтранс»за № 232 від 30.06.05 підтверджує тільки гарантовану оплату ТОВ «Лемтранс»залізничного тарифу за перевезення Донецькою залізницею передбаченого обсягу власних (орендованих) вагонів, а не дає вказівки залізниці перевести понад план вказані спірні вагони.
З огляду на викладе, суд вважає, що позивачем не доведені підстави, згідно яким він застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту залізниць України.
За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами, що належать ТОВ "Лемтранс", тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 49, 77,82, 84, 85 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення -30.10.06
Суддя Г.М.Батюк