Справа № 4-337/11
09.12.2011 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді -Степури А.А., при секретарі -Бучинській І.М., за участю: прокурора -Бровко Г.В., скаржника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи,
Скаржник - ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, де просить скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.09.2011 року, винесену слідчим прокуратури Кременчуцького району Стецюна О.І. та винести постанову про порушення кримінальної справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою скаргу мотивував тим, що перевірка по його заяві про його незаконне затримання, перевищення службових повноважень, вимагання працівниками Кременчуцького РВ проводиться прокуратурою Кременчуцького району близько двох років, і навіть враховуючи, що його перша заява до прокуратури Кременчуцького району подана у 2009 році, але за цей час його жодного разу не опитували співробітники прокуратури Кременчуцького району з приводу його заяви, хоча вона містила загальні фрази, а в самій заяві він пояснив, що додатково та конкретно він повідомить про всі факти працівниками внутрішньої безпеки МВС чи співробітникам органів прокуратури.
Однак, незважаючи на неодноразові скасування постанов працівників прокуратури Кременчуцького району про відмову в порушенні кримінальної справи, його так і не викликали до прокуратури чи провели опитування в ІТТ, щоб уточнити суть його скарги та обставини на які він хотів би послатися і які на його думку підлягають перевірці для підтвердження фактів, викладених в заяві.
При цьому співробітники прокуратури проводили перевірку в напрямку, який визначили самостійно, або просто фіксували пояснення співробітників Кременчуцького РВ з приводу того, що вони не вчиняли ніяких порушень закону і на підставі цих пояснень ґрунтували свої рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, при цьому так і залишились не дослідженими обставини його незаконного утримування в Кременчуцькому РВ з 23.10. по 25.10.2009 року співробітниками міліції. Дані факти можуть підтвердити ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_1 та ОСОБА_5, проживаюча в АДРЕСА_2, які бачили його в той час в Кременчуцькому РВ та лікарі швидкої допомоги, яка викликалась до РВ, у зв*язку з погіршенням його стану і які надавали йому медичну допомогу на подвір*ї Кременчуцького РВ 25.10.2009 року та запитували його про причини погіршення здоров*я, а він пояснював лікарям про тривале перебування в РВ без належних умов утримування в кабінетах співробітників міліції.
Про це він неодноразово наголошував у своїх подальших скаргах на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, прохаючи опитати його з цього приводу. Однак, як вказані свідки його незаконного утримування в кабінеті розшуку Кременчуцького РВ, так і він особисто не були опитані працівниками прокуратури, які проводили перевірку за його скаргами.
Тому скаржник вважає, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є необ'єктивною, незаконною та не відображає реальних обставин і підлягає скасуванню, оскільки перевірка проведена однобічно, не повно, не об'єктивно досліджено матеріали справи і зроблено хибні висновки щодо відсутності в діях співробітників Кременчуцького РВ складу злочинів, передбачених ст.364, ст.365, ст..366 та ст..373 КК України.
Прокурор зі скаргою не погодився, при цьому вказав, що постанова від 07.09.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.364, ст.365, ст..366 та ст.373 КК України, за відсутністю в діях складу злочину, є законною та обґрунтованою, перевірка за вказаним фактом проведена повно та об'єктивно.
Суд, вислухавши скаржника, прокурора, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, ознайомившись з матеріалами №1-70пр/09, на підставі яких відмовлено в порушенні справи, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що скаржник - ОСОБА_1 01.12.2009 року звернувся до прокуратури м.Кременчука з заявою відносно заступника начальника Кременчуцького РВ ОСОБА_6 про незаконне позбавлення волі, перевищення службових повноважень, вимагання. Заявив, що про всі факти і свідчення свідків надасть слідчому прокуратури і працівникам відділу внутрішньої безпеки МВС.
Дана заява направлена для перевірки за належністю до прокуратури Кременчуцького району. За результатами розгляду заяви, 09.12.2009 року помічником прокурора Кременчуцького району відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно 1-го заступника начальника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст..364, ст..373 КК України, на підставі п.1 ст.6 КПК України.
Як вбачається з матеріалу перевірки № 357пр/10 за заявою ОСОБА_1 на дії працівника міліції 1-го заступника начальника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6, співробітниками прокуратури Кременчуцького району відібрано ряд пояснень від ОСОБА_6, долучено світлокопію сторінок з книги затриманих Кременчуцького РВ, та опитано декілька співробітників Кременчуцького РВ.
При цьому, з 2009 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи неодноразово скасовувались судом та прокурорами різних рівнів. Про наявність свідків його незаконного утримування в кабінеті розшуку Кременчуцького РВ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та лікарів швидкої допомоги, ОСОБА_1 зазначав ще 07.12.2099 року у одній із перших своїх скарг поданій до прокуратури м.Кременчука. Також, ОСОБА_1 продовжував наголошувати про це у подальших своїх скаргах на постанови про відмову в порушенні кримінальних справ у період з 2009 по 2011 роки.
Однак, із вказаних в клопотаннях ОСОБА_1 осіб, була поверхово опитана ОСОБА_5 (а.с.139), інші особи - ОСОБА_4 та лікарі швидкої допомоги, як і сам скаржник так і не опитані.
Відмовляючи у порушенні кримінальної справи, у оскаржуваній постанові від 07.09.2011 року слідчий прокуратури м.Кременчука послався на пояснення працівників міліції, які є зацікавленими особами при розгляді заяви особи, яка затримувалась цими працівниками міліції та на вирок Кременчуцького районного суду від 09.03.2010 року про визнання винним та призначення покарання ОСОБА_1 за вчинення злочинів, за він був затриманий співробітниками міліції та тримався в Кременчуцькому РВ.
Але ОСОБА_1 не оскаржує вирок суду і не доводить свою непричетність до визнаних вироком суду злочину, а заявляє про незаконне його позбавлення волі та утримування його декілька днів в кабінеті сектору розшуку Кременчуцького РВ без відповідного рішення слідчого, органу дізнання чи суду, а за таких підстав вирок суду ніяким чином не може являтися беззаперечним доказом відсутності факту незаконного позбавлення волі скаржника працівниками міліції.
У відповідності до ст.236-1 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується.
Відповідно до ст.4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Відповідно до ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.97 КПК України коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до ст.98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки слідчим прокуратури Кременчуцького району Стецюном О.І. щодо законності дій співробітника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 під час дізнання та розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1:
- не опитано самого скаржника ОСОБА_1 щодо обставин його незаконного утримання в приміщенні кабінету сектору карного розшуку Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області в період з 23.10. по 25.10.2009 року;
- не опитано свідка перебування скаржника в приміщенні Кременчуцького РВ в період з 23.10. по 25.10.2009 року ОСОБА_4;
- не опитано співробітників чергової частини Кременчуцького РВ, членів оперативних груп, які чергували в період з 23.10. по 25.10.2009 року в Кременчуцькому РВ в нічний час, з приводу перебування в приміщенні райвідділу міліції скаржника ОСОБА_1;
- не в повній мірі опитано ОСОБА_5, а саме по питаннях, які пов'язанні зі скаргами ОСОБА_1 щодо його незаконного тримання в приміщенні Кременчуцького РВ та його пояснення співробітникам прокуратури Кременчуцького району;
- не перевірені відповідні журнали обліку виклику швидкої допомоги наявні в Кременчуцькому РВ щодо обставин за яких було викликано швидку допомогу ОСОБА_1 та результати наданої йому медичної допомоги;
- не перевірені відповідні журнали реєстрації викликів швидкої допомоги на Станції швидкої допомоги щодо обставин за яких було викликано швидку допомогу ОСОБА_1 та результати наданої йому медичної допомоги;
- не опитано лікарів швидкої допомоги, які надавали медичну допомогу ОСОБА_1 щодо відомостей отриманих ними від ОСОБА_1 про його незаконне утримування в Кременчуцькому РВ;
- в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи не взято до уваги та не проаналізовано як самі доводи скаржника, так і обставини, встановлені під час перевірки, які підтверджують чи спростовують доводи ОСОБА_1.
Тобто, судом встановлено, що при проведенні перевірки заяви про злочин слідчим прокуратури Кременчуцького району Стецюном О.І. не отримано і не перевірено достатньо даних, які в своїй сукупності вказують на наявність чи відсутність в діях працівника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що слідчим прокуратури Кременчуцького району Стецюном О.І. при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи не повному обсязі виконано вимоги ст.ст.4, 97 КПК України, суд приходить до висновку, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи підлягає скасуванню, а матеріали -поверненню прокурору для проведення додаткової перевірки у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Керуючись ст. 236-1, 236-2 КПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи -задовольнити.
Постанову слідчого прокуратури Кременчуцького району Стецюна О.І. від 07.09.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.364, ст.365, ст..366 та ст.373 КК України, за відсутністю в діях складу злочину -скасувати.
Матеріали перевірки повернути прокурору Кременчуцького району для організації проведення додаткової перевірки.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області протягом семи діб.
Суддя: