Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23 грудня 2011 р. № 2-а- 15347/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (далі -Позивач, ТОВ "Красноградський млин") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить: скасувати податкові повідомлення -рішення Красноградської Міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі -Відповідач, контролюючий орган, Красноградська МДПІ у Харківській області) від 09.11.2011 р. № 0000462300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 448,00 грн., з яких: 61 315,00 грн. -основний платіж, 15 133,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції та № 0000472300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74 334,00 грн., з яких: 63 227,00 грн. -оснований платіж, 12 107,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення -рішення, прийняті на підставі Акту перевірки № 1029/23/31889680 від 27.10.2011 р., не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ "Красноградський млин" не допускало порушень вимог чинного податкового законодавства, а висновки Акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Вказує на те, що Позивач не передавав у власність ПП фірмі "Юкон-Агро" власну продукцію, а саме: у серпні 2010 р. муки 1 ґатунку в кількості 38 420 кг та висівок в кількості 21 728 кг.; у вересні 2010 р. муки 1 ґатунку в кількості 54 330 кг та висівок в кількості 63 636 кг.; у жовтні 2010 р. муки 1 ґатунку в кількості 885 кг та висівок в кількості 840 кг. Також Позивач, свої вимоги обґрунтовує тим, що у ТОВ "Красноградський млин" були в наявності усі законодавством визначені первинні документи про знищення, розібрання або перетворення основних фондів під час їх списання у зв'язку з ліквідацією цих об'єктів. Крім цього, посилається на первинні документи, що засвідчують факт поставки трієрного блоку ЗАФ 20 від ТОВ "ТФ "Діаніт", у зв'язку з чим договір № 4 від 12.01.2011 р. не містить ознаки нікчемності.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник Красноградської МДПІ у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення, позиція яких повністю співпадає з викладеною в письмових запереченнях, де зазначив, що актом перевірки № 1029/23/31889680 від 27.10.2011 р. встановлені порушення з боку Позивача вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 60 528,00 грн., вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 787,00 грн. та вимог п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 188.1 ст. 188, ст. 198 ПК України у зв'язку з чим занижено ПДВ всього у сумі 63 227,00 грн., а винесені на підставі зазначеного акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважав прийнятими на цілком законних підставах та такими, що відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що Красноградською МДПІ у Харківській області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Красноградський млин" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складений акт № 1029/23/31889680 від 27.10.2011 року (далі -акт перевірки) ( а.с. 22 - 62 том 1).
Означеною перевіркою встановлені наступні порушення:
- п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 60528 грн. у тому числі: за 9 місяців 2010 року в сумі 59945 грн., за 2010 рік в сумі 60528., п.138.1 ст.138 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 787 грн.;
- п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 63227 грн., у тому числі: за серпень 2010 року в сумі 17748 грн., за вересень 2010 року - 30209 грн., за жовтень 2010 року - 466 грн., за травень 2011 року - 14804 грн.
- пп. 242.1.3 п.242.1 ст.242 ПКУ в результаті чого занижено податкове зобовьязання екологічного податку, що справляється за розміщенням відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах за І квартал 2011 року на 1086,96 грн.
- ст. 3, 4, 6 - 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 167 - 169 ПКУ щодо не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2461,88 грн. та п. 19.2 ст. 19 зазначеного закону щодо неналежного заповнення податкового розрахунку за формою 1 ДФ.
На підставі вказаного акту перевірки, 09.11.2011 р. Відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення № 0000462300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 448,00 грн., з яких: 61 315,00 грн. -основний платіж, 15 133,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (а.с.18 том 1) та № 0000472300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74 334,00 грн., з яких: 63 227,00 грн. -оснований платіж, 12 107,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (а.с.19 том 1), що отримані Позивачем 11.11.2011 р.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III, виробництво (виготовлення) це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV визначено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, хлібобулочні і макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна.
Отже, господарська діяльність Позивача пов'язана із виробленням продуктів переробки зерна, які відповідають державним (національним) та галузевим стандартам, зокрема: ДСТУ 3768:2010, ГСТУ 46.004-99, ДСТУ 3016-95, що підтверджується посвідченнями якості борошна та висівок ( а.с 64 - 96 том 2).
В акті перевірки Відповідачем зазначено про те, що Позивачем занижено валові доходи за 2010 рік у розмірі 242 112,00 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 48 423,00 грн., що відбулося внаслідок передачі Позивачем у власність ПП фірмі "Юкон-Агро" власної продукції, а саме: у серпні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 38 420 кг та висівок в кількості 21 728 кг.; у вересні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 54 330 кг та висівок в кількості 63 636 кг.; у жовтні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 885 кг та висівок в кількості 840 кг.
Проте наведений висновок спростовується наступними матеріалами справи та фактичними обставинами.
Судом встановлено, що під час здійснення господарської діяльності Позивач користується положеннями Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р. (далі -Інструкція № 661), оскільки ТОВ "Красноградський млин" є борошномельним підприємством.
Згідно матеріалів справи, між Позивачем та ПП фірма "Юкон-Агро" (код ЄДРПОУ 34236955) укладені договори про надання послуг з виготовлення борошна з давальницької сировини № 122 від 19.08.2011 р. та № 129 від 06.09.2010 р. (далі -договори переробки давальницької сировини) (а.с. 122-131 том 1).
Базисний вихід готової продукції (продуктів переробки зерна) встановлений наказом Позивача № 117-1 п від 23.07.2007 р. та передбачений в умовах п. 2.1. договорів переробки давальницької сировини, становить: борошно вищого ґатунку -47%, борошно 1 ґатунку -22%, борошно 2 ґатунку -5%, висівки і мучка 23,1 %.
У відповідності до умов п. 1.1. договорів переробки давальницької сировини, Позивач (Виконавець) здійснює приймання з автомобільного та залізничного транспорту зерно пшениці, забезпечує його зберігання та переробляє його у борошно.
На виконання положень пунктів 2.4., 2.16 статті 2 розділу II Інструкції № 661, Позивач на кожну партію зерна складає реєстр (типова форма ЗХС-3) за фактичною масою прийнятого зерна та його якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства.
Згідно пункту 1.2. статті 1 розділу III Інструкції № 661, розміщення зерна на складі ТОВ "Красноградський млин" проводиться за принципом формування великих однорідних партій за класами зерна, а здане зерно зберігається знеособлено в загальних партіях.
Отже, документом, що ідентифікує власника переданого на зберігання зерна із подальшим його переробленням у борошно, за його фактичною якістю та кількістю, є реєстр накладних на отримане зерно із визначенням якості (типова форма ЗХС-3) .
З матеріалів справи вбачається, що на підставі реєстрів накладних на отримане зерно із визначенням якості (типова форма ЗХС-3), ПП фірма "Юкон-Агро" передало Позивачу у серпні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 1 101 400 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 19 від 11.08.2010 р. у кількості 262 340 кг., № 20 від 12.08.2010 р. у кількості 344 440 кг., № 30 від 28.08.2010 р. у кількості 184 280 кг., № 31 від 26.08.2010 р. у кількості 145 560 кг., № 33 від 27.08.2010 р. у кількості 164 780 кг.; зерно пшениці 6 кл. у кількості 84 620 кг. згідно реєстру № 32 від 27.08.2010 р.; у вересні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 1 080 240 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 35 від 03.09.2010 р. у кількості 300 840 кг., № 37 від 06.09.2010 р. у кількості 147 660 кг., № 49 від 14.09.2010 р. у кількості 169 780 кг., № 50 від 15.09.2010 р. у кількості 72 820 кг., № 53 від 20.09.2010 р. у кількості 130 600 кг., № 55 від 23.09.2010 р. у кількості 165 440 кг., № 54 від21.09.2010 р. у кількості 93 100 кг.; зерно пшениці 3 кл. загальною кількістю 70 460 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 34 від 03.09.2010 р. у кількості 29 960 кг., № 52 від 16.09.2010 р. у кількості 40 500 кг.; у жовтні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 245 380 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 62 від 04.10.2010 р. у кількості 123 520 кг., № 58 від 121 860 кг.; зерно пшениці 3 кл. у кількості 71 200 кг. згідно реєстру № 63 від 04.10.2010 р. (а.с. 149 - 150, 180 - 189, 198 - 202 том 1)
На виконання умов п. 2.7. договорів переробки давальницької сировини, згідно письмових заяв ПП фірма "Юкон-Агро" (№ 155 від 18.08.2010р., № 160 від 01.09.2010 р., № 160 від 07.09.2010 р., № 169 від 15.09.2010 р., № 170 від 21.09.2010 р., № 201 від 12.10.2010 р. (а.с.132, 151- 154, 190 том 1), Позивач, із переданого Замовником зерна по якості та кількості, переробив у серпні 2010 р. 606 780 кг. пшениці 2 класу, згідно накладних на відпуск зерна в переробку (далі -накладних) № 212 від 18.08.2010 р. у кількості 36 780 кг. (а.с. 134 том 1), № 214 від 19.08.2010 р. у кількості 30 000 кг.(а.с. 135 том 1), № 216 від 20.08.2010 р. у кількості 55 500 кг. (а.с. 136 том 1), № 217 від 20.08.2010 р. у кількості 54 500 кг. (а.с. 137 том 1), № 220 від 25.08.2010 р. у кількості 50 000 кг.(а.с. 138 том 1), № 218 від 25.08.2010 р. у кількості 41 000 кг.(а.с. 139 том 1), № 219 від 26.08.2010 р. у кількості 48 000 кг.(а.с. 140 том 1), № 221 від 27.08.2010 р. у кількості 99 000 кг. (а.с. 141 том 1), № 222 від 27.08.2010 р. у кількості 50 500 кг.(а.с. 142 том 1), № 223 від 28.08.2010 р. на суму 68 500 кг.(а.с. 143 том 1), № 224 від 28.08.2010 р. у кількості 73 000 кг.(а.с. 144 том 1); у вересні 2010 р. 1 316 320 кг. пшениці 2 кл. згідно накладних № 227 від 01.09.2010 р. у кількості 105 000 кг. (а.с. 159 том 1), № 229 від 02.09.2010 р. у кількості 104 500 кг.(а.с. 160 том 1), № 232 від 06.09.2010 р. у кількості 105 000 кг.(а.с. 161 том 1), № 233 від 07.09.2010 р. у кількості 116 000 кг.(а.с. 162 том 1), № 235 від 08.09.2010 р. у кількості 138 000 кг.(а.с. 163 том 1), № 236 від 09.09.2010 р. у кількості 60 000 кг.(а.с. 164 том 1), № 237 від 14.09.2010 р. у кількості 166 000 кг.(а.с. 165 том 1), № 238 від 15.09.2010 р. у кількості 140 000 кг.(а.с. 166 том 1), № 239 від 16.09.2010 р у кількості 114 000 кг.(а.с. 167 том 1), № 240 від 21.09.2010 р. у кількості 37 500 кг.(а.с. 168 том 1), № 242 від 22.09.2010 р. у кількості 105 320 кг.(а.с. 169 том 1), № 225 від 31.08.2010 р. у кількості 125 000 кг.(а.с. 158 том 1); 70 460 кг. пшениці 3 кл. згідно накладних № 241 від 21.09.2010 р. у кількості 40 500 кг.(а.с. 170 том 1) № 234 від 08.09.2010 р. у кількості 29 960 кг.; 84 620 кг. пшениці 6 кл. згідно накладних № 228 від 01.09.2010 р. у кількості 13 500 кг (а.с. 173 том 1), № 230 від 02.09.2010 р. у кількості 40 000 кг.(а.с. 172 том 1), № 231 від 06.09.2010 у кількості 11 120 кг.(а.с. 171 том 1), № 226 від 31.09.2010 р. у кількості 20 000 кг.(а.с. 174 том 1); у жовтні 2010 р. 11 000 кг. пшениці 2 кл. згідно накладної № 254 від 18.10.2010 р у кількості 11 000 кг.(а.с. 192 том 1); 11 000 кг. пшениці 3 кл. згідно накладної № 255 від 12.10.2010 р. у кількості 11 000 кг (а.с. 193 том 1).
Факт переробки зерна, підтверджується актами приймання передачі робіт по переробки давальницької сировини, що складені між Позивачем та ПП фірма "Юкон-Агро" від 25.08.2010 року (а.с. 133 том 1), від 02.09.2010 року (а.с. 155 том 1), від 08.09.2010 року (а.с. 156 том 1), від 22.09.2010 року (а.с. 157 том 1) та від 12.10.2010 року (а.с. 191 том 1).
Судом також встановлено, що у відповідності до положень п.1.5 договорів про переробку давальницької сировини, вивезення готової продукції борошна здійснюється транспортом Замовника послуг (ПП фірма "Юкон-Агро"), що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 160 - 197 том 2).
Згідно ст. 1 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" готова продукція це продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.
У відповідності до абзацу 2 пункту 4.4. статті 4 розділу VI "Переробка зерна на борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємствах" Інструкції № 661, розрахунок виходів готової продукції оформляється формою № 117 (для борошна), формою № 121 (для комбікормів), складається в цілому за партією та за кожним окремим власником. Для розрахунку виходів продукції кожного окремого власника приймається фактична якість зерна, переданого у виробництво.
Згідно п. 4.5. ст. 4 розділу VI "Переробка зерна на борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємствах" Інструкції № 661, кількість продуктів переробки, які належать власнику, розраховуються в порядку, викладеному в договорі (розрахунковий вихід, фактичний вихід, інші варіанти розрахунку).
У відповідності до умов п. 4.2. договорів переробки давальницької сировини з урахуванням додаткових угод до них від 19.08.2010 року, від 01.09.2010 року, від 06.09.2010 року та від 01.10.2010 року, згідно "Актів про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна" (форма 117), кількість продуктів переробки зерна, які належать ПП фірма "Юкон-Агро" складає: у серпні 2010 р. по розрахунковому виходу: борошна вищого ґатунку - 280 900 кг., 1 ґатунку - 131 450 кг., 2 ґатунку - 30 000 кг., висівки - 146 348 кг., зернові відходи -19 539 кг. (а.с. 145 - 148 том 1); у вересні 2010 року по фактичному виходу: борошна вищого ґатунку -711 700 кг., 1 ґатунку -275 200 кг., 2 ґатунку - 71 550 кг., висівки - 372 027 кг., зернові відходи -47 136 кг. (а.с. 175 - 178 том 1); у жовтні 2010 р. по розрахунковому виходу борошна: вищого ґатунку - 10 050 кг., 1 ґатунку - 4 700 кг., 2 ґатунку - 1 050 кг., висівки - 5 560 кг., зернові відходи -653 кг.(а.с. 194 - 197 том 1)
Наведені показники готової продукції відповідають даним складського обліку, а саме, звітам про рух хлібопродуктів та тари на елеваторах та складах (форма ЗХС-37) за серпень, вересень та жовтень 2010 р., згідно яких на складі Позивача було оприбутковано готової продукції за ПП фірма "Юкон-Агро" у серпні 2010 року борошна: вищого сорту - 280 900 кг., 1 сорту - 131 450 кг., 2 сорту - 30 000 кг., висівки - 146 348 кг., зернові відходи -19 539 кг.; у вересні 2010 року борошна: вищого сорту -711 700 кг., 1 сорту -275 200 кг., 2 сорту - 71 550 кг., висівки - 372 027 кг., зернові відходи -47 136 кг. та у жовтні 2010 року борошна: вищого сорту - 10 050 кг., 1 сорту - 4 700 кг., 2 сорту - 1 050 кг., висівки - 5 560 кг., зернові відходи -653 кг.
Отже, для розрахунку виходів готової продукції (продуктів переробки зерна) кожного окремого власника (ПП фірма "Юкон-Агро") приймаються показники фактичної кількості, класності та якості зерна, переданого ним у виробництво (переробку), а їх кількість, розраховується в порядку викладеному в договорі (розрахунковий вихід, фактичний вихід тощо).
Таким чином, проведений Позивачем алгоритм дій та порядок розрахунку виходу готової продукції для власника -ПП фірма "Юкон-Агро" з урахуванням підписаних договірних зобов'язань, повністю відповідає вимогам Інструкції № 661 та фактичним обставинам справи.
Відповідно, механізм розрахунку відхилення виходу продукції від переробки власного та давальницького зерна, наведений Відповідачем в акті перевірки, є помилковим.
Тому, порушення вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з боку Позивача не встановлено, а відтак, податкові повідомлення -рішення Відповідача від 09.11.2011 р. № 0000462300 та № 0000472300 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 60 528,00 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 48 423,00 грн. відповідно, є незаконними та підлягають скасуванню.
Стосовно доводів Відповідача про визначення Позивачу сум грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з списанням основних засобів судом встановлено таке.
В акті перевірки зазначається про порушення Позивачем вимог п. 188.1. ст. 188 ПК України, у зв'язку з чим ТОВ "Красноградський млин" не нарахувало ПДВ на залишкову вартість списаних основних засобів в сумі 24 022,55 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року у розмірі 4 804 грн.
Суд вважає наведені доводи безпідставними з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Красноградський млин" 29.03.2011 р., відповідно до наказу Позивача № 1-п від 04.01.2011 р. та Актів списання основних засобів (типова форма ОЗ-3) (а.с. 225 - 250 том 1, а.с. 1 - 5 том 2) списано (ліквідовано) 30 (тридцять) одиниць основних засобів та малоцінних необоротних активів загальною залишковою балансовою вартістю 9 087,37 грн., у зв'язку з тим, що ці об'єкти ремонту не підлягають, а саме: електричний двигун Бізон (введений в експлуатацію 30.11.2003 р., інвентарний № 1/31/1, залишковою вартістю 12,81 грн.); електричний двигун Бізон (введений в експлуатацію 30.11.2003 р., інвентарний № 1/31/2, залишковою вартістю 12,81 грн.); електричний двигун 22 квт (введений в експлуатацію 31.10.2003 р., інвентарний № 1/25, залишковою вартістю 831,88 грн.); електричний двигун 18,5 квт (введений в експлуатацію 31.10.2003 р., інвентарний № 1/20, залишковою вартістю 565,71 грн.); компресор (введений в експлуатацію 30.10.2003 р., інвентарний № 1/28, залишковою вартістю 998,25 грн.); насос К-65-50-160с (введений в експлуатацію 29.12.2006 р., інвентарний № 1/331, залишковою вартістю 600,88 грн.); конденсатор (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/28/18-23, залишковою вартістю 4,08 грн.); котел Е-1,6 0,9 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/79, залишковою вартістю 768,27 грн.); котел Е-1,6 0,9 с а (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/219, залишковою вартістю 438,33 грн.); Бурат ЦМБ-8 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/148/2, залишковою вартістю 10,84 грн.); автомат газованої води (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/89, залишковою вартістю 11,49 грн.); лебідка елеваторна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/110/1, залишковою вартістю 21,70 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/1, залишковою вартістю 5,96 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/2, залишковою вартістю 5,95 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/3, залишковою вартістю 5,95 грн.); трієр УТК-6 стац. (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/161, залишковою вартістю 78,75 грн.); холодильник "Норд" (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/67, залишковою вартістю 108,24 грн.); конвеєр ТПШ ЗМ (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 2/42/1, залишковою вартістю 173,86 грн.); телефон TESLA (введений в експлуатацію 30.07.2008 р., інвентарний № 2/50, залишковою вартістю 18,34 грн.); транспортер (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/249, залишковою вартістю 2 011,15 грн.); транспортер 50/50 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/270, залишковою вартістю 5,71 грн.); стіл журнальний (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/482, залишковою вартістю 243,75 грн.); ліжко (введений в експлуатацію 31.01.2009 р., інвентарний № 1/483, залишковою вартістю 469,84 грн.); калькулятор (введений в експлуатацію 31.12.2007 р., інвентарний № б/н, залишковою вартістю 00,00 грн.); маслений радіатор (введений в експлуатацію 30.12.2007 р., інвентарний № б/н, залишковою вартістю 00,00 грн.); насос ЕЦВС-10-140 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/235, залишковою вартістю 51,99 грн.); насос глибинний (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/239, залишковою вартістю 996,75 грн.); бензоколонка (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/261, залишковою вартістю 76,93 грн.); транспортер ТСН-3 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 3/8, залишковою вартістю 390,91 грн.); механічний майстер (введений в експлуатацію 31.12.2002 р., інвентарний № 2/14, залишковою вартістю 166,24 грн.).
Згідно абз. 5 п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), у разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.
У відповідності до абз. 8 п. 188.1 ст. 188 ПК України, у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно п. 189.9. ст. 189 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), "У разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.".
Отже, у разі коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, такі операції зі списання (ліквідації) основних засобів не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Відповідно до п. 146.16 ст. 146 ПК України, у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.
Пунктом 146.18 статті 146 ПК України визначено, що виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.
У зв'язку з наведеним суд відмічає, що документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є акти на їх списання, типові форми яких встановлені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку", зокрема, типова форма первинної облікової документації з обліку основних засобів - ОЗ-3 "Акт списання основних засобів".
Аналіз змісту Актів списання основних засобів (типова форма ОЗ-3) свідчить про те, що списані (ліквідовані) Позивачем об'єкти не можуть бути використані за первісним призначенням, оскільки є фізично зношеними, ремонту не підлягають та/або знаходяться в аварійному стані.
Наведені документи надавалися Відповідачу під час здійснення перевірки і це не заперечується контролюючим органом.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок платника податку (Позивача по цій справі) складати будь-які інші додаткові документи при здійсненні операцій зі списання (ліквідації) основних засобів, крім Акту списання основних засобів (типова форма ОЗ-3).
Додатковими доказами знищення механічної майстерні є договір підряду № 25/05/114 від 2011 р., укладений між Позивачем та ТОВ інженерно виробнича фірма "Спецтехбуд" та акт про проведені роботи з її демонтажу (а.с. 6 - 10 том 2).
Отже, виходячи з наведених обставин та викладених норм ПК України, операції зі списання (ліквідації) основних фондів не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а тому Позивач не допустив порушення вимог п. 188.1. ст. 188 ПК України, у зв'язку з чим, визначення грошових зобов'язань по ПДВ за березень 2011 р. у розмірі 4 804 грн. з операцій по списанню (ліквідації) основних засобів, є незаконним.
Стосовно взаємовідносин Позивача із контрагентом ТОВ "ТФ "Діаніт" судом встановлено таке.
З висновків акту перевірки вбачається, що укладена угода між Позивачем та ТОВ "ТФ "Діаніт" (код ЄДРПОУ 36235885) не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки даний платник мав взаємовідносини з Приватним підприємством Приватною фірмою "Текомс" код ЄДРПОУ 22753616 (далі -ПП ПФ "Текомс"), податкові зобов'язання яких за січень, березень, червень, липень 2011 року є нікчемними. При цьому, ТОВ "ТФ "Діаніт" має стан 10 -направлення запиту на місцезнаходження, а також у нього недостатньо трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Суд не може погодитись з наведеними висновками викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання Позивачем та контрагентом позивача (ТОВ "ТФ "Діаніт") зобов'язань на підставі договору № 4 від 12.01.2011 р (а.с. 16 том 2).
Зміст вказаного договору вказує на те, що ТОВ "Красноградський млин" придбало у ТОВ "ТФ "Діаніт" трієрний блок ЗАФ 20 загальною вартістю 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ -10 000,00 грн.
Необхідність придбання вказаного товару визначена у наказі Позивача № 167-п від 29.12.2010 року "Про проведення капітального ремонту млина", згідно якого, у зерноочисному відділенні млина вирішено замінити дискові трієрні блоки на блок трієрів ЗАФ 20 продуктивністю 20 т/годину.
Отже, оскільки діяльність Позивача з переробки зерна залежить від належного технічного стану млина та якості борошна, придбання трієрного блоку ЗАФ 20 безпосередньо пов'язано із власною господарською діяльністю ТОВ "Красноградський млин".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Факт здійснення господарської операції з придбання Позивачем у ТОВ "ТФ "Діаніт" трієрного блоку ЗПФ 20 підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 19.01.2011 року (а.с. 18 том 2), на зворотному боці якої, міститься відмітка "ТОВ "Красноградський млин" "Пропуск-штамп на ввозимые материальные ценности", що товар ввезений на територію Позивача 21.01.2011 р. о 15 годині 32 хвилини.
Поставка трієрного блоку ЗАФ 20, у відповідності до вимог п. 4.1. договору № 4 від 12.01.2011 року, здійснювалась власним транспортним засобом Позивача (вантажний автомобіль - ГАЗ - 3307 СС, державний номер НОМЕР_1) (а.с. 137 том 2) на склад Продавця (ТОВ "Красноградський млин"), згідно подорожнього листа від 19.01.2011 року (а.с. 33 том 2) та інших документів (наказ № 3-к від 19.01.2011 р. "Відрядження" та посвідчень про відрядження)(а.с. 30 - 32 том 2), що свідчать про факт знаходження працівників Позивача (головного інженера та водія ОСОБА_1) у відрядженні у період з 19.01.2011 р. по 21.01.2011 р. у м. Херсон в ТОВ "ТФ "Діаніт" для отримання та перевезення вказаного товару.
Документи, а саме: інвентаризаційна картка обліку основних засобів Позивача та акт № 1 від 31.01.2011 р.(а.с. 35 том 2), свідчать про оприбуткування та встановлення трієрного блоку ЗАФ 20 у зерноочисному відділенні млина.
За придбаний трієрний блок ЗАФ 20 Позивач розрахувався грошовими коштами в безготівковій формі, згідно платіжного доручення № 35 від 14.01.2011 року, що підтверджується банківською випискою (а.с. 20 том 2).
З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи.
Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунку Позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до Позивача, наявності у Позивача та ТОВ "ТФ "Діаніт" спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
У відповідності до п.1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються "Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)..."
Пункт 5.11. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Усе наведене свідчить про фактичне отримання трієрного блоку ЗАФ 20 від ТОВ "ТФ "Діаніт" та встановлення його в зерноочисному відділенні млина, отже використано у власній господарській діяльності Позивача, в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Отже, в діях Позивача не вбачається ознак безтоварності вказаних господарських операцій з ТОВ "ТФ "Діаніт", а інших доводів та доказів, які б свідчили про це, Відповідач не надав суду.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що укладений між Позивачем та його контрагентом (ТОВ "ТФ "Діаніт") договір не був визнаний недійсним.
Виписана ТОВ "ТФ "Діаніт" податкова накладна № 1 від 14.01.2011 р. на загальну суму 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -10 000,00 грн., що включена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 р., містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України (а.с. 19 том 2).
Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів.
У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу пп. "а" п. 198.1 ст. 198, п. 198.2. ст. 198 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Красноградський млин" мало достатні і передбачені ПК України підстави для віднесення Позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту січня 2011 р. у розмірі 10 000,00 грн. та до валових витрат 2 кварталу 2011 р. у розмірі 787,00 грн.
Таким чином, заниження податку на додану вартість у розмірі 10 000,00 грн. за січень 2011 року та завищення витрат за 2 квартал 2011 р. на суму 787,00 грн. не відбулося.
Відповідно, докази, наведені Відповідачем в акті перевірки як підтвердження того, що постачальник Позивача (ТОВ "ТФ "Діаніт") здійснював операцію з продажу трієрного блоку ЗАФ 20 без мети реального настання правових наслідків та з метою штучного формування податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи, та не можуть бути прийняті до уваги.
Окрім викладеного, суд відмічає про таке. Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Отже, питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (суб'єктів господарювання по ланцюгу -ПП ПФ "Текомс" тощо).
Виходячи з положень ст. 61 Конституції України, відповідальність покладена Відповідачем на Позивача у зв'язку з порушенням вимог податкового законодавства ПП ПФ "Текомс" (не визначення ним податкових зобов'язань за січень, березень, червень, липень 2011 р.) є незаконною, оскільки саме по собі не визначення податкових зобов'язань, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця товару (Позивача по цій справі).
Таким чином, на думку суду, Позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит.
Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину в силу ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, суд не погоджується з такими твердженнями Відповідача з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.
Стаття 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Взаємовідносини Позивача з контрагентом -ТОВ "ТФ "Діаніт" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.
Посилання на відсутність у ТОВ "ТФ "Діаніт" умов для здійснення основного виду діяльності, а також на відсутність трудових ресурсів та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладеного договору, також є необґрунтованими, оскільки зазначена обставина не є підставою для визнання правочину нікчемним, а позбавлення платника податку права на відображення сум до складу податкового кредиту, у разі, якщо Позивач виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження реальності поставки певного товару (трієрного блоку ЗАФ 20) є незаконним.
Як вже відмічалося раніше, фактичні обставини справи свідчать про те, що спірний договір має реальний характер.
Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавство.
Чинним законодавством не передбачено обов'язок Позивача перевіряти своїх контрагентів за угодами (правочинами, договорами) на предмет їх фактичного та адміністративного-майнового стану.
Таким чином, при укладенні угод перевірка таких фактів, як фактичний та адміністративно-майновий стан контрагентів, не є обов'язком суб'єкта господарювання (Позивача по цій справі).
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює принцип права, що визначає забезпечення доведеності вини.
Суб'єкт господарювання (Позивач по справі) може нести відповідальність у вигляді визнання недійсними (нікчемними) юридично значимих дій, вчинених юридичною особою, лише за умови наявності вини суб'єкта господарювання, тобто коли суб'єкт господарювання знав або міг знати про існування зазначених фактів.
Отже, керуючись нормою прямої дії, Позивачу, як на момент укладання спірного договору, так і на момент фактичного його виконання (січень 2011 р.), не було відомо, не могло бути відомо та не повинно бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ "ТФ "Діаніт".
Тому посилання Відповідача про необачність Позивача не можуть бути визнані судом обґрунтованими, а практика застосування відповідальності до добросовісних суб'єктів підприємницької діяльності при відсутності вини є помилковою.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочин між Позивачем та ТОВ "ТФ "Діанті" був укладений в цивільних (господарських) правовідносинах (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 9).
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК)".
Суд, вивчивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності Позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознак нікчемності спірних правочинів.
Отже, доводи Відповідача про нікчемність договору № 4 від 12.01.2011 р. є помилковими.
За таких обставин, висновок Відповідача щодо порушення Позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України за взаємовідносинами із ТОВ "ТФ "Діаніт" є необґрунтованим.
Окрім цього, суд відмічає, що Позивач та його контрагент (ТОВ "ТФ "Діаніт") є належними суб'єктами господарювання України (юридичними особами), що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Згідно бази даних Державної податкової служби України, розміщеної на сайті: www.sta.gov.ua, ТОВ "ТФ "Діаніт" 23.09.2011 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкового органу з причин того, що обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (а.с.138 том 2).
У відповідності до п. 184.1. ст. 184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.
Отже, враховуючі положення п. 184.1. ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договору та у момент його виконання (січень 2011 р.) сторони за спірним договором є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість і це не заперечується Відповідачем.
Таким чином, у Відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагента Позивача (ТОВ "ТФ "Діаніт") відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.
Крім того, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень -рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Враховуючі викладене, позовні вимоги ТОВ "Красноградський млин" про скасування спірних податкових повідомлень -рішень є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0000462300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76448,00 грн., з яких: 61315,00 грн. - основний платіж, 15133,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).
Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0000472300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74334,00 грн., з яких: 63227,00 грн. - основний платіж, 12107,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя М.О. Лук'яненко
Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.
З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >