Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 грудня 2011 р. № 2-а- 13830/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Спільне українсько-американське підприємство «Європоль»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові, № 0000630848 від 14.10.2011.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що судження суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 03.10.2011 № 2044/48-021/30751167, є помилковими, оскільки у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «АПО Харківцукорзбут», ТОВ «Компанія Істсервіс», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Єва-Дніпро»позивач обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові, в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення позиція яких повністю збігається з викладеною в письмових запереченнях, де зазначив, що контрагенти позивача віднесені до ризикової групи, актами перевірок відповідних податкових інспекцій угоди контрагентів позивача визнані нікчемними, підпис на посиленому сертифікаті відкритого ключа ТОВ «Компанія «Істсервіс»виконаний не директором ОСОБА_1, 22.04.2011 ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська складено довідку про те, що встановити місцезнаходження ТОВ «Єва-Дніпро»не є можливим. На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеними контрагентами господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, у зв'язку з чим вважав, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №071950 зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що зроблено відповідний запис від 25.01.2000 року за №1 480 105 0001 007608 (а.с.57 том 1).
З довідки про взяття на облік платника податків від 15.01.2009 року №9 вбачається, що позивача взято на облік в органах державної податкової служби 09..02.2000 року за №1706, та перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові (а.с.63 том 1)
Згідно зі свідоцтвом №100159763, виданим СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, підприємство позивача є платником податку на додану вартість (а.с.34 том 1).
Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за період: грудень 2009 року, березень 2010 -грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року.
За наслідками перевірки складено акт від 03 жовтня 2011 року № 2044/48-021/30751167 (а. с. 9 - 31 том 1).
На підставі вказаного Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2011 року № 0000630848 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 199 350,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48 156,00 грн. (а.с.32 том 1).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про порушення СУАП «Європоль»у формі ТОВ п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.4., п. 201.7. ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ч. 5 ст. 203, ст. 206 Цивільного кодексу України, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ «АПО Харківцукорзбут», ТОВ «Компанія Істсервіс», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Єва-Дніпро», оскільки правочини з вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з ПДВ.
Судом встановлено, що 31 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ «АПО Харківцукорзбут»було укладено договір № 397 поставки цукру білого кристалічного. На підставі цього, ТОВ «АПО Харківцукорзбут»поставляло цукор фасований (1 кг, 5 кг, 10 кг) на умовах DDP склад покупця (Позивача): м. Харків, проїзд Рогатинський, 3 (супермаркет «Рост»на Клочківській) (а.с. 166-169 том 1)
Досліджені у судовому засіданні договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 174- 250 том 1), у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, свідчать, що позивачем проведено реальні господарські операції та податковий кредит сформовано у повній відповідності до чинного законодавства України.
Придбаний у ТОВ «АПО Харківцукорзбут»товар (цукор) позивачем використано у господарській діяльності, продано в роздріб покупцям супермаркету із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Зазначена обставина не оспорюється відповідачем.
Тому, факт наявності придбаного позивачем у ТОВ «АПО Харківцукорзбут»цукру, подальшої його реалізації суд вважає доведеним, що спростовує висновок відповідача про відсутність реального характеру вчиненої господарської операції.
Про це свідчать і надані суду первинні документи, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які могли б згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, п.п. 7.2.3 п. 7.2. і п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168\704) спричинити втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, не містять.
Стосовно доводу відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «АПО Харківцукорзбут», суд зазначає що, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «АПО Харківцукорзбут»було анульовано 16.12.2010, у той час як останню податкову накладну виписано 23.07.2010 (а. с. 199 том 1).
Постановою Верховного суду України від 09.09.2008 р. по справі №08/158 зазначено, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної”.
Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
На час складення податкових накладних ТОВ «АПО Харківцукорзбут»рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, було зареєстроване та стояло на обліку як платники податку на додану вартість.
Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавство.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює принцип права, що визначає забезпечення доведеності вини.
Суб'єкт господарювання (Позивач по справі) може нести відповідальність у вигляді визнання недійсними (нікчемними) юридично значимих дій, вчинених юридичною особою, лише за умови наявності вини суб'єкта господарювання, тобто коли суб'єкт господарювання знав або міг знати про існування зазначених фактів.
Отже, керуючись нормою прямої дії, Позивачу, як на момент укладання спірних правочинів, так і на момент фактичного виконання, не було відомо, не могло бути відомо та не повинно бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «АПО Харківцукорзбут».
Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ жодним чином не впливає на правомірність формування податкового кредиту, оскільки зазначене є лише відображенням реальних господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, у податковому обліку позивача.
Тому посилання Відповідача про необачність Позивача не можуть бути визнані судом обґрунтованими, а практика застосування відповідальності до добросовісних суб'єктів підприємницької діяльності при відсутності вини є помилковою.
З огляду на наведене, підстави для визначення грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»у розмірі 176 764,47 грн. у відповідача були відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення у цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.
Стосовно виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Істсервіс»слід зазначити наступне:
З аркушів 14-16 акту перевірки (а.с 22 - 24 том 1) вбачається, що підставою для визначення податкового зобов'язання у розмірі 15 856 грн. є те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», за яким зазначене підприємство має стан «9», а податкові декларації, що надавались до ДПІ не підписані директором ТОВ «Компанія «Істсервіс».
На підставі цього, відповідач зазначає про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Компанія Істсервіс», а, отже, нікчемність договору на підставі ст. 228 ЦК України.
Судом встановлено, що 16 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс»було укладено договір № 1604/2 купівлі-продажу касових стрічок, бланків (а.с.64-66 том 1).
На підставі вказаного договору, ТОВ «Компанія Істсервіс»передавало у власність Позивача товар для використання у господарській діяльності, про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а Позивач у свою чергу оплачував товар, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.67 - 165 том 1).
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
У відповідності до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку на наданні податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Факт того, що контрагент підприємства позивача, ТОВ «Компанія Істсервіс», є платником податку на додану вартість не заперечується відповідачем та підтверджується, зокрема, даними розміщеними на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України.
Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Така позиція і Верховного суду України, відображена в Постанові від 09.09.2008 р. по справі №08/158, де зазначено, що у Законі 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
На час складення податкових накладних ТОВ «Компанія Істсервіс»та позивач рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість.
Також суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них за умови необізнаності покупця щодо такої.
ТОВ «Компанія Істсервіс» виписало податкові накладні, що оформлені у повній відповідності з чинним законодавством. Зазначене не спростовується відповідачем в акті перевірки.
Таким чином, проведення реальних господарських операцій (поставки товару), належне оформлення первинних документів, податкових накладних є достатніми умовами для формування податкового кредиту.
Посилання відповідача на те, що посилений сертифікат відкритого ключа підписаний не директором ТОВ «Компанія Істсервіс»не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання позивачеві.
З цього приводу суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Первинними документами підтверджується, а відповідачем належними доказами не спростовано проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, реальність вчинених поставок між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс»не викликає сумнівів.
Відповідач ані в акті перевірки, ані в запереченнях проти позову не зазначив, яке відношення до не підписання посиленого сертифікату відкритого ключа ОСОБА_1, як директором ТОВ «Компанія Істсервіс»має позивач -СУАП «Європоль»у формі ТОВ.
Таким чином, висновок відповідача про завищення податкового кредиту на суму 15 856 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Істсервіс»є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Оцінюючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення щодо виключення з податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП «Промтранспоставка»суд зазначає таке.
Підставою для визначення податкового зобов'язання є те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт перевірки ПП «Промтранспоставка», за яким угоди вказаного підприємства податковою інспекцією визнані нікчемними. Встановлена перевіркою нікчемність угод по реалізації товарів є, на думку відповідача, підставою для визначення податкового зобов'язання.
Так, згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто, правочин є нікчемним не у випадку визнання його таким податковою інспекцією, а у випадку, якщо він за прямою вказівкою закону є нікчемним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.
У той же час, судових рішень про визнання договору між позивачем та ПП «Промтранспоставка»недійсним не існує, відповідач з вказаним позовом до суду не звертався, що в повному обсязі визнається сторонами.
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Промтранспоставка»проведені реальні господарські операції (поставка товарів), які є об'єктом оподаткування ПДВ.
Так, на підставі укладеного договору поставки № 392 від 20.12.2010 ПП «Промтранспоставка»(том 2 а. с. 24 - 27) поставило позивачеві товар (оцет, рис, квасоля, горох, яловичина тушена, печінка тріски), про що свідчать видаткові накладні (том 2 а. с. 28 - 29). Позивач вказаний товар оплатив, про що свідчать платіжні доручення (том 2 а. с. 32 - 34) .
Весь цей товар було використано у господарській діяльності, а саме, продано фізичним особам (покупцям супермаркету) із застосуванням касових апаратів, що не оспорюється відповідачем
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення у частині визначення зобов'язання у розмірі 1 281,53 грн. є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо правомірності донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 448 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Єва-Дніпро»суд зазначає наступне.
Підставою для визначення податкового зобов'язання у цій частині є те, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська складено акт перевірки ТОВ «Єва-Дніпро», в якому зазначено, що на момент проведення перевірки посадові особи підприємства відсутні, первинні та інші документи не надані, що, на думку ДПІ, свідчить про нікчемність договорів, оскільки відсутні необхідні передумови для здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що за договором поставки № 012601 від 26 січня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Єва-Дніпро»Volp GSM-шлюз Elgato K16, 12 каналів (том 2 а. с. 35), про що також свідчить видаткова накладна від 26.01.2011(том 2 а. с. 37), а позивач оплатив його.
На підставі наведеного та належним чином оформленої податкової накладної (а.с.39 том 2) позивачем було сформовано податковий кредит у розмірі 5 448,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Єва-Дніпро».
Розпорядження № 39 директора від 31 липня 2011 року (а.с.91 том 2) СУАП «Європоль»у формі ТОВ свідчить про передачу отриманого Volp GSM-шлюз Elgato K16, 12 каналів до відділу комп'ютерного забезпечення, наказано провести модернізацію АТС (інвентарний № 4431), введену в експлуатацію 03.11.2005.
З акту № НА-000006 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів вбачається, що отриманий шлюз додано до АТС, в результаті чого збільшено вартість АТС на суму 27 240 грн. (а. с.92 том 2).
Фактична наявність отриманого шлюзу, з огляду на встановлене судом, також спростовує доводи податкового органу про відсутність реального характеру проведеної господарської операції між позивачем та ТОВ «Єва-Дніпро».
Відповідно до пункту 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено жодними належними доказами неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Єва-Дніпро».
Суд критично оцінює посилання податкового органу на те, що 22 квітня 2011 року фахівці ВПМ не знайшли посадових осіб ТОВ «Єва-Дніпро»за юридичною адресою, оскільки сама господарська операція з поставки шлюзу була проведена у січні 2011 року.
Незнаходження контрагента за юридичною адресою через декілька місяців після проведення поставки товару, з огляду на встановлену судом реальність поставки шлюзу, не може свідчити про порушення податкового законодавства при віднесенні суми ПДВ до податкового кредиту.
Витребувані судом та приєднані до справи документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»(код ЄДРПОУ 34470172), ТОВ «Компанія Істсервіс»(код ЄДРПОУ 36988381), ПП «Промтранспоставка»(код ЄДРПОУ 34330452), ТОВ «Єва-Дніпро»(код ЄДРПОУ 35544098) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.
Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належного оформлення всіх первинних документів, які були включені СУАП «Європоль»у формі ТОВ до складу податкового кредиту з ПДВ.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між Позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 9).
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК)".
Суд, вивчивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності Позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознак нікчемності спірних правочинів.
Отже, доводи Відповідача про нікчемність договорів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»(код ЄДРПОУ 34470172), ТОВ «Компанія Істсервіс»(код ЄДРПОУ 36988381), ПП «Промтранспоставка»(код ЄДРПОУ 34330452), ТОВ «Єва-Дніпро»(код ЄДРПОУ 35544098) є помилковими.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складеного ним податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду СДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів СУАП "Європоль" у формі ТОВ, то поданий позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000630848 від 14.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання спільному Українсько-американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з податку на додану вартість у розмірі 199350,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 48156,00 грн. винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.
Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30751167) судові витрати у розмірі 3,40 грн.< Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.
Суддя М.О. Лук'яненко
З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >
Суддя М.О. Лук'яненко секретар В.С. Гайворонський< Список >