Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 грудня 2011 р. № 2-а- 12821/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Волошина Д.А.
за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.
представника позивача -ОСОБА_1, відповідача 1 -не прибув, відповідача 2 -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дії незаконними та стягнення суми,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому з урахуванням змін просить суд визнати дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо застосування положень роз'яснення - листа ДПА України від 18.01.2005 р. № 878/7/17 -3117 і від 04.04.2005 р. № 6119/7/17-3117, незаконним; стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на мою користь суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичної особи в розмірі 636,86 грн.; стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на мою користь суму штрафу за несвоєчасне його повернення в розмірі 100 % згідно підпункту 20.4.2 ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в сумі 827,25 грн.
У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про залучення в якості другого відповідача Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, оскільки повернення за рішенням сум надмірно або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету проводиться органами Державного казначейства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, маючи право на податковий кредит, подав 11.03.2011 р. до відповідача податкову декларацію про доходи за 2010 рік та всі необхідні документи, що підтверджують сплату податків та розрахунок податку, що підлягає поверненню, а саме 16341,98 грн. (заробітна плата) - 3910,00 грн. (соцпільги) - 335,24 грн. (обов'язкові платежі) = 12096,24 грн. (загально оподаткований дохід) - 5700 грн. (податковий кредит)*15% = 959,44 грн. (сума податку, зменшена на податковий кредит), а тому сума яка підлягає поверненню позивачу, як різниця між сумою сплаченого за 2010 рік податку в розмірі 1786,69 грн. і сумою податку, зменшеною на податковий кредит в розмірі 959,44 грн. дорівнює 827,25 грн. 13.07.2011 року позивач звернувся до податкового органу з заявою про перерахування йому 855 грн. 28.07.2011 р. податкова інспекція надала відповідь, в якої було повідомлено, що при обрахунку суми податкового кредиту використано чинне законодавства, згідно якого сума податку, яка підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, застосвується сума нарахованої заробітної плати (без виключення сум внесків до соціальних фондів та податкової соціальної пільги. Таким чином остаточне податкове зобов'язання належить до повернення платнику податку з бюджету в сумі 190,39 грн., яка була зарахована на зазначені в заяві реквізити. На підставі вищезазначеного позивач вважає використаний Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова алгоритм при обрахунку суми податкового кредиту не є вірним, а тому позов просить суд задовольнити в повному обсязі.
Представник 1-го відповідача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник 2-го відповідача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачі не з'явився в судове засідання повторно, відповідач 2 причин неявки суду не повідомив, є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідач 1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (замовник) та Харківським кооперативним торгово-економічним коледжем (виконавець) був укладений договір № ВХП-8 від 18.08.2009 р., за яким виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити підготовку фахівця ОСОБА_3.
За підготовку фахівця ОСОБА_3 на рахунок Харківського кооперативного торгово-економічного коледжу було сплачено в 2010 році 5700,00 грн.
Згідно з свідоцтвом про народження батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1.
11.03.2011 р. позивачем було надано до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова річну податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, в якої зазначено, що ОСОБА_1 за основним місцем роботи отримав доходи всього в розмірі 9050,25 грн. та сума утриманого податку складає 726,84 грн., а не за основним місцем роботи отримав доходи в розмірі 7291,73 грн. та сума утриманого податку складає 1059,85 грн.
Також, позивач надав Додаток 1 до декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, в якому зазначив суму витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме суму коштів сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання іншого члена його сім'ї першого ступення споріднення в розмірі 5700,00 грн.
Позивач надав Додаток 2 до декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, а саме розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, в якому зазначено податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку в розмірі 855,00 грн.
До декларації, додатків 1, 2 до декларації та пояснень до неї, було додано всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту.
Позивачем до начальника Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова було надано заяву про повернення з бюджету суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 855,0 грн., у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту у розмірі 5700,00 грн. та перерахувати на його ім'я вказаної суми податку.
Листом від 28.07.2011 р. за № 4101/10/17-101 Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова повідомила позивача про те, що відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий кредит це сума витрат, на яку зменшується загальна сума нарахованої платнику податку протягом звітного року заробітної плати. При проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у звязку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується суму нарахованої заробітної плати, без виключення сум внесків до соціальних фондів та податкової соціальної пільги, а тому остаточне податкове зобов'язання, що належить до повернення платнику податку з бюджету, у випадку позивача складає 190,39 грн., яка була зарахована на зазначені в заяві реквізити. Зазначена обставина підтверджена листом ДПА у Харківській області № 1643/п/17-130 від 23.09.2011 року, що зазначена сума пл.. дорученням № 700 від 11.05.2011 року зараховано на рахунок позивача суму в розмірі 190,39 грн., що не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.
Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 р. втратив чинність.
Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо повернення надмірно сплачених коштів з податку з доходів фізичних осіб виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку реалізація в 2011р. платниками податку права на податковий кредит за наслідками звітного 2010р. пов'язана з виконанням платниками податку вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Таким чином, фізична особа, яка має право на податковий кредит за підсумками 2010 р., при поданні декларації про майновий стан і доходи повинна враховувати норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (розмір суми витрат, понесених у 2010 р.), але термін подання такої декларації та порядок повернення встановлюється відповідно до норм Податкового кодексу України.
Пунктом 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковий кредит це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п. п. 5.1.1. п.5.1. ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Згідно із п.п.5.3.3. п.5.3. ст.5 цього ж Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Підпунктом а) п. п. 5.3.3. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що витрати по оплаті за навчання включаються до податкового кредиту одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення за їх вибором. Вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат.
Як вбачається з матеріалами справи та не заперечується сторонами сума коштів, яку платник податку включив до складу податкового кредиту не перевищує суми, яка визначена у п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктом 1.6 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Приписи. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”визначають, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно з п.3.1.1. ст. 3 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Суд зазначає, що положення п. 3.5 ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначає порядок визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Так, у зазначеному Законі вказано, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи. Крім того, згідно із ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Як зазначено у п.п. 6.5.1 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Даний припис повинен враховуватися бухгалтером підприємства, організації, установи при визначенні об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб із нарахованої заробітної плати.
З довідки від 08.02.2011 р. № 0802-01/11, виданої ТОВ "Компанією "Загальні мережі", вбачається, що позивачу за 4 повних календарних місяців здійснено нарахування сукупного доходу у розмірі 3347,04 грн., сума отриманих пільг становить 0,00 грн., внески до соціальних фондів, становлять 103,76 грн., сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 486,51 грн.
З довідки від 01.11.2010 р. № 3, виданої Приватним підприємством "Компанії " Інтернет-Україна", вбачається, що позивачу за 9 повних календарних місяців здійснено нарахування сукупного доходу у розмірі 5431,67 грн., сума отриманих пільг становить 3910,00 грн., внески до соціальних фондів становлять 168,43 грн., сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 202,94 грн.
З довідки від 20.01.2011 р. № 4, виданої Приватним підприємством "Компанії " Інтернет-Україна", вбачається, що позивачу за 3 повних календарних місяців здійснено нарахування сукупного доходу у розмірі 2033,28 грн., сума отриманих пільг становить 0,00 грн., внески до соціальних фондів становлять 63,05 грн., сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 295,53 грн.
З довідки від 25.01.2011 р. № 72, виданої Управлінням освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради, вбачається, що позивачу за 8 повних календарних місяців здійснено нарахування сукупного доходу у розмірі 5529,99 грн., сума отриманих пільг становить 0,00 грн., внески до соціальних фондів становлять 0,00 грн., сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 801,71 грн.
Норми п. 3.1 ст. 3 зазначеного закону встановлюють, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року. У відповідності до п. 7.1. ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Як вбачається з вищезазначених довідок позивачу нараховане сукупний дохід у розмірі 16341,98 грн., сума отриманих пільг становить 3910,50 грн., внески до соціальних фондів становлять 335,24 грн., тобто загальний річний оподатковуваний дохід складає 12096,24 грн. (16341,98 (сукупний дохід )- 3910,50 (отримані пільги) - 335,24 (обов'язкові платежі).
Сума податкового кредиту, визначена позивачем, становить 5700,00 грн., отже розрахунок об'єкту оподаткування визначається наступним чином: 12096,24 грн. (загальний річний оподатковуваний дохід) - 5700 (оплата за навчання, згідно з квитанціями № 2587750П від 12.01.2010р., № 3223180П від 10.08.2010р.) = 6396,24 грн.
Враховуючи ставку податку, до сплати в бюджет належить: 959,44 грн. (6396,24 *15%)
Судом встановлено, що під час виплати позивачу заробітної плати до бюджету перераховано податку у сумі 1786,69 грн.
Таким чином, поверненню з бюджету підлягає різниця між сумою, яка фактично сплачена до бюджету, та сумою, яку належить сплатити, а саме: 1786,69 грн. - 959,44 грн. = 827,55 грн. Сплачено платіжним дорученням пл. дорученням № 700 від 11.05.2011 року суму в розмірі 190,39 грн., що підтверджено позивачем в судовому засіданні. Отже сума недоплати податку складає 637,16 грн.
Питання повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит врегульовано ст. 43 та п. 179.8 ст. 179 Податкового кодексу України та п.п. 20.4.3 п. 20.4 ст.20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до положень зазначених норм, повернення таких сум здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.
Отже суд приходить до висновку, що вимога про стягнення таких коштів з податкового органу не підлягає задоволенню.
При цьому, при вирішенні спору суд вважає за необхідне керуватись ст.11 та абз.2 ч.2 ст.162 КАС України та задля повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь позивача суму надміру сплаченого податку з фізичних осіб в сумі 637,16 грн. з рахунку державного казначейства на який зараховується такий податок.
Вимога позивача про визнання дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо застосування положень роз'яснення - листа ДПА України від 18.01.2005 р. № 878/7/17 -3117 і від 04.04.2005 р. № 6119/7/17-3117, незаконним, не підлягає задоволенню, оскільки предметом спірних правовідносин є неправильне застосування податковим органом положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” при вирішенні питання про наявність права позивача на повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит.
Щодо вимоги про стягнення штрафу з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на мою користь суми штрафу за несвоєчасне його повернення в розмірі 100 % згідно підпункту 20.4.2 ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в сумі 827,25 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.20.1 ст.20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування, визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Підпунктом 20.4.2., п. 20.4, ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються штрафи.
Нарахування штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначений порядок був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року за № 127.
Відповідно до п. 179.8 ст. 179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” з 01.01.2011 року та Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року за № 127 з 12.01.2011 року втратили чинність, отже на момент виникнення спірних правовідносин (обов'язку повернути податок) дана відповідальність скасована, а іншої норми, яка б передбачала відповідальність за зазначене правопорушення, в чинному законодавстві не міститься
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дії незаконними та стягнення суми - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (61184, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1,) суму надміру сплаченого податку з фізичних осіб у розмірі 636.86 грн. (шістсот тридцять шість грн. 86 коп.) з рахунку (номер рахунку не надано) Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (61184,АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 6,36 грн. (шість грн. 36 коп.)
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2011 року.
Суддя Волошин Д.А.