Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 грудня 2011 р. № 2-а- 14430/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
за участю секретаря судового засідання -Островської М.О.,
за участю представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача -Казимира Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 21.06.2011 р. №0000841720.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, ним на підставі належним чином оформлених документів, складених в межах звичайної господарської діяльності сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з Приватною фірмою «ТТВ». Придбання товару, оплата за який проведена в повному обсязі грошовими коштами, мало реальний характер, придбаний товар в подальшому був реалізований. Наполягає на тому, що правомірність декларування ТОВ «Фрутіс Трейд» податкового кредиту з податку на додану вартість прямо не залежить від дотримання вимог законодавства особою, по взаємовідносинам з якою виникли такі суми податкового кредиту. Звернув увагу, що суб'єкти господарювання позбавлені законодавчо визначеної можливості та компетенції здійснювати перевірки інших суб'єктів господарювання на предмет законності здійснення ними діяльності. Стверджує, що в діях ТОВ «Фрутіс Трейд» відсутні порушення податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги адміністративного позову та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач - Державна податкова інспекції у Ленінському районі міста Харкова у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з вимогами адміністративного позову не погодились.
Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідача вказав, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки позивача встановлено обставини, які свідчать про безтоварність проведених господарських операцій та нікчемність угод, в межах яких такі операції здійснено. Послався на висновки акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 06.06.2011 р., яким встановлено факти порушень вимог податкового законодавства. Просив суд відмовити задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 06.06.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ» за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р.
Результати документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 06.06.2011 р., яким встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39913,00 грн., у тому числі: у жовтні 2008 р. на суму 20992,00 грн., у листопада 2008 р. на суму 17474,00 грн., у грудні 2008 р. у сумі 1447,00 грн.
Такого висновку податковий орган дійшов з того, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за період з червня 2008 року по вересень 2008 року суми ПДВ, оскільки, на думку відповідача, такі суми сплачені платником податку за операціями, що проведені на підставі нікчемного договору купівлі-продажу, укладеного з ПП «ТТВ», який має ознаки нікчемності. Висновки відповідача про нікчемність вказаного договору ґрунтувалися на відсутності директора ПП «ТТВ» ОСОБА_4 на території України на час укладання та виконання спірного договору купівлі-продажу, що на думку відповідача, свідчить про здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності невстановленими особами від імені керівника ПП «ТТВ», а також складання податкової звітності від імені ПП «ТТВ» особою, яка не є посадовою особою вказаного підприємства.
На підставі висновків акту перевірки, начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення №0000841720 від 21.06.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49891,25 грн., з яких: за основним платежем - 39913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9978,25 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПА у Харківській області, рішенням якої №3580/Ч/25-203 від 10.08.2011 р. скаргу залишено без задоволення.
Як встановлено судом, фактичною причиною виникнення спору стали висновки акту перевірки позивача №НОМЕР_1 від 06.06.2011 р., про неправомірність декларування ФОП ОСОБА_3 сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ», нікчемність угод якої визначена актом невиїзної документальної перевірки фірми «ТТВ», що проведена Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.
За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, який був чинний на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, та якими є Закон України «Про податок на додану вартість», враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які визначають правила ведення податкового обліку, і не суперечать положенням спеціального Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності
В ході судового розгляду встановлено, що спірні суми податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість виникли у позивача по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ».
Позивач, у перевіряємий період, придбавав у Приватної фірми «ТТВ» товари.
На виконання вказаних господарських операцій виписані податкові накладні: №1166, №1167, від 01.09.2008 р., №1255, №1256 від 01.10.2008 р., №1558 від 03.11.2008 р., видаткові накладні: №1227, №1228 від 01.10.2008 р., №1518 від 03.11.2008 р., №1807, №1808, №1809 від 01.12.2008 р.
Позивачем здійснено оплату отриманого товару, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.38-44) та відповідачем не оспорюється, про що зазначено в акті перевірки.
Отриманий від ПП «ТТВ» товар позивачем придбавався з метою реалізації ТОВ ВКП «Промзвязок», ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», ТОВ «Ж.Т.І», ТОВ «Поліснаб-Д», ПП «Електротехносервіс», ПП «Аверс», ПП «Телеком Парк», що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи. (а.с.56-66)
Отже, реальність господарських операцій з контрагентом позивача ПП «ТТВ» підтверджується переліченими вище письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПФ «ТТВ» від імені ПФ «ТТВ» підписані директором ОСОБА_4, підписи уповноважених осіб суб'єктів господарювання на первинних документах скріплені печатками юридичних осіб, підстави для сумніву щодо легітимності вказаних документів у суду відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати ряд обов'язкових реквізитів.
На підставі зазначеного, суд не приймає посилання відповідача на те, що особа, від імені якої вчинені правочини (ОСОБА_4), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама ОСОБА_4 будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ «ТТВ» не підписувала, оскільки виїхала з України. Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» за даними цієї бази у 2008 році ОСОБА_4 виїхала з України 19.03.2008 року. Разом з тим, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України зазначено, що відсутність інформації в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску. Відповідачем не спростована інформація щодо перетинання кордону керівником ПП «ТТВ» в інших пунктах пропуску.
Посилання відповідача на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів № 206 від 10.07.2009 р., як на підставу неправомірного формування податкового кредиту та визнання угоди нікчемною, суд також вважає необґрунтованими, оскільки предметом дослідження вказаної експертизи були податкові декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань, які не є підставою для формування податкового кредиту, а також дана експертиза не була призначена судом, а була виконана в межах кримінальної справи для з'ясування обставин саме по кримінальній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного договору є висновок акту перевірки №НОМЕР_1 від 06.06.2011 р., в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.
Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, суд зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.
Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.
Отже, враховуючи, встановлення судом факту реального виконання спірного договору, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, суд відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.
При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених за операціями, проведеними на підставі договору, укладеного з ПП «ТТВ», виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Враховуючи приписи зазначеної норми, датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ТТВ», у зв'язку з придбанням позивачем товару, було виписано податкові накладні, які відповідають вимогам діючого законодавства та позивачем було оплачено ПДВ в ціні товару.
Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «ТТВ», правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Обставини, які на думку відповідача стали підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої позивачем ПП «ТТВ» та зазначений в податкових накладних, виданих контрагентом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в зв'язку з невизнанням податкових декларацій контрагента позивача за 2008 рік.
Проте, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит від невизнання податкових декларацій контрагентів позивача податковою звітністю. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49891,25 грн., а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 21.06.2011 р. №0000841720.
Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 19 грудня 2011 року.
Суддя Бартош Н.С.