Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 грудня 2011 р. № 2-а- 12715/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді -Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання - Островській М.О.
за участю представників сторін - позивача - ОСОБА_1, відповідача - Гадяцької Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.09.2011р., № 0000481704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 955 972,64 грн., з яких основний платіж 1 564 778,11 грн. та фінансова санкція 391 194,53 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення грунтується на помилкових судження суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 26.08.2011р. № НОМЕР_1, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.
Позивач на виконання вимог суду надав копії документів стосовно обставин спірних правовідносин.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки від 26.08.2011р. № НОМЕР_1 платником податків вчинено порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ст. Закону України «Про ПДВ», а саме відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Промспец консалтинг» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, що беруть участь у справі, дослідивши матеріалаи справ, встановив наступні обставини.
За матеріалами справи спірне податкове повідомлення - рішення від 13.09.2011р. № 0000481704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1955972,64 грн., з яких основний платіж 1564778,11 грн. та фінансова санкція 391194,53 грн., було винесено відповідачем на підставі акту перевірки від 26.08.2011р. № НОМЕР_1.
Позивачем не здійснювалась передбачена ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу.
Згідно з висновками акту перевірки від 26.08.2011р. № НОМЕР_1 в діяльності ФО-П ОСОБА_3 податковим органом виявлено порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ст. Закону України «Про ПДВ», а саме відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Промспец консалтинг» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів.
Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ФО-П ОСОБА_3 (в якості покупця) та ТОВ «Промспец консалтинг» (в якості продавця) було укладено договори купівлі-продажу, предметом яких є поставка товарів (дизельного пального, запасних частин для автомобілів, автомобільних шин, а також соняшника).
Посилаючись на реальність господарських операцій за переліченими правочинами, позивач подав до суду договори купівлі-продажу товарів з додатками, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, службові записки, договір зберігання товару (соняшника), договори оренди транспортних засобів, трудові договори та ін..
Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.
З приводу викладеного в акті висновку суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Актом перевірки не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складений ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акт № 349/23-03-05/37091549 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 р. по 31.12.2010р.
Однак, в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів, про відсутність об'єктів оподаткування в діяльності платника податків тощо є недостатньо для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.
Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази пов'язаності сторін спірних правочинів в розумінні п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фактичної залежності сторін спірних правочинів одна від одної тощо.
Перевіряючи обґрунтованість твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, суд враховує правові позиції Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9), та зазначає про відсутність в матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.
Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.
Встановлено, що спірні правочини були укладені та виконані, господарські операції за спірними правочинами відбулись до набрання чинності положеннями Податкового кодексу України, а тому суд не знаходить підстав для застосування ст.44 згаданого кодексу при вирішенні даної справи.
Судом також встановлено, що вказані операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, ознак фіктивності не встановлено, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.
Фактичне використання придбаних у ТОВ «Промспец консалтинг» товарів підтверджується витребуваними судом і долученими до справи копіями договорів купівлі-продажу (подальшої реалізації), договору зберігання, договорів оренди транспортних засобів (вантажних автомобілів марки «КАМАЗ»), трудових договорів, службових записок та інших документів, що свідчать про використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірними правочинами господарські операції не мали реального характеру та не спричинили зміни майнового стану ФО-П ОСОБА_3 відповідач до суду не подав.
Таким чином, суд робить висновок, що висновок відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ".
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4- 8, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.09.2011р., № 0000481704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 955 972,64 грн., з яких основний платіж 1 564 778,11 грн. та фінансова санкція 391 194,53 грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 19 грудня 2011 року.
Суддя Бартош Н.С.