Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
21 грудня 2011 р. справа № 2-а- 15485/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ВП № 27790680 від 20.06.2011 р.,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив постанову ВП №27790680 від 20.06.2011 року, винесену головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру позивача визнати такою, що порушує права позивача, яка винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню. Крім того, просив суд винести окрему ухвалу щодо протиправних дій посадових осіб Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління, винних в порушеннях чинного законодавства по відношенню до ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
16 листопада 2011 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27790680 від 20.06.2011 року, винесену головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру позивача. Вважає, що вищевказана постанова є необґрунтованою, оскільки винесена безпідставно та з грубими порушеннями чинного законодавства України, вказаною постановою порушені встановлені законодавством права та свободи позивача.
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача, Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що постанова ВП №27790680 від 20.06.2011 року, головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління винесена законно, а державний виконавець при винесенні вказаної постанови діяв у відповідності до вимог діючого законодавства.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до листа ВАС України від 28.09.2009 р. N 1276/10/13-09 за змістом ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки чинним законодавством не встановлено порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, то такі справи належать до юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний спір предметно підсудний Харківському окружному адміністративному суду і підлягає розгляду та вирішенню за правилами КАС України.
При вирішенні справи, суд відмічає, що відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.
Згідно з ст. 18 вищеназваного Закону України у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Таким чином, зі змісту ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що перелік встановлених згаданим законом вимог до виконавчого документу не є виключним, оскільки в ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” міститься норма, що відсилає до інших законодавчих актів, якими передбачені додаткові вимоги до виконавчих документів.
Стосовно виконавчих написів нотаріуса, котрі є виконавчим документом в силу приписів ч.2 ст.17 Закону України “Про виконавче провадження”, такі додаткові вимоги встановлені ст.89 Закону України “Про нотаріат”, де передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили.
З системного аналізу вищезазначених норм випливає, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження у випадку, коли поданий стягувачем виконавчий напис нотаріуса відповідає вимогам не тільки ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, але й додатковим вимогам, встановленим ст. 89 Закону України “Про нотаріат”.
Статтею 19 вищеназваного Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
За матеріалами справи судом встановлено, що 14 червня 2011р. до відповідача, Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління надійшла заява АТ Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»№ С21-114-1-4/1171 про прийняття та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 935 вчиненого 31.06.2011р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості у розмірі 402.518,83грн. з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»на підставі іпотечного договору № 014/1647/82/83913/1 від 23.02.2007 року.
20.06.2011 року відповідачем в особі державного виконавця Саніна І.С. винесено постанову ВП № 27790680 про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчий напису № 935 виданого 31.05.2011 приватним нотаріусом ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, житловою площею 42,9 кв. м., загальною площею 63,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1. В постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири НОМЕР_2, житловою площею 42,9 кв. м., загальною площею 63,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі заборгованості громадянина ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором Перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен Банк Аваль", яка разом складає 50328, 97 доларів США, або 401418,83 грн. за курсом НБУ, а також плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 3800,00 грн., що разом складає 405218,83 грн.
Боржнику надано право добровільно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови. Накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1). Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.
Зазначену постанову направлено 20.07.2011 вих. № 36858 року головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління ОСОБА_2 ОСОБА_1 до виконання.
Як встановлено судом за матеріалами справи, постановою начальника Московського ВДВС від 04.07.2011р. спірна постанова від 20.06.2011р. була скасована в частині накладення арешту.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем не надано до суду жодних доказів невідповідності постанови про відкриття виконавчого провадження вимогам діючого законодавства. Позовна заява не містить мотивів та доводів позивача з приводу порушення суб'єктом владних повноважень закону саме при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження. В ході судового розгляду справи позивач таких мотивів і доводів перед судом не наводив.
З приводу викладених в позові міркувань, якими позивач обгрунтував заявлені вимоги, суд зазначає, що факт отримання неякісно виготовленої копії постанови про відкриття виконавчого провадження не має жодного юридичного значення для вирішення питання про законність даної постанови, оскільки виготовлення копії відбувалося вже після винесення самої постанови. Доводи позивача про несвоєчасне отримання спірної постанови на увагу суду також не заслуговують, так як дії по направленню вчинялись державним виконавцем вже після винесення спірного рішення і не мають відношення саме до прийняття відповідачем рішення про відкриття виконавчого провадження. Також суд зазначає, що позивачем дії державного виконавця по прийняттю постанови про відкриття виконавчого провадження не оскаржувалися.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що позивачем не наведено мотивів та не подано доказів невідповідності спірної вимоги ч.3 ст.2 КАС України. Судом самостійно при виконання вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі таких доказів не виявлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ВП № 27790680 від 20.06.2011 р. задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та не доведені матеріалами справи.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 12, 51, 71, ст.158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ВП № 27790680 від 20.06.2011 р. - відмовити в повному обсязі.
2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 26.12.2011 року.
Суддя Старосєльцева О.В.