Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
22.12.2011р. справа № 2а- 16321/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ФОП ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду в Первомайському районі Харківської області
провизнання незаконною та скасування рішення, -
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача, УПФУ в Первомайському районі Харківської області, №Ф-353 від 02.09.2011 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01.01.2011р. пенсійне законодавство України змінено, в зв'язку з чим ПФУ позбавлений повноважень на винесення вимог про сплату заборгованості та прийняття рішень про нарахування штрафних санкцій. Також, в обґрунтування позову позивач посилався на ті обставини, що як підприємець сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного та фіксованого податку згідно з Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, не є платником внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, позаяк не подавав до УПФУ в Первомайському районі Харківської області заяви про зарахування неповного місяця роботи до страхового стажу згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, на думку позивача, УПФУ в Первомайському районі Харківської області не мало законних підстав складати повідомлення-розрахунок, у зв'язку з несплатою якого і була винесена спірна вимога. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову. Також від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, заперечував проти заявлених позовних вимог повністю, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності свого повноважного представника
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування»належить до кола осіб, визначених законодавцем як платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обліковується в Управлінні Пенсійного фонду в Первомайському районі Харківської області, протягом 2010р. здійснював оподаткування доходів від господарської діяльності за правилами Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»шляхом сплати фіксованого податку.
Як з'ясовано судом, рішення територіального органу ПФУ про взяття позивача на облік як платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ФОП в судовому або позасудовому порядку не оскаржувалось, таке рішення є діючим. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у ФОП статусу платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, УПФУ в Первомайському районі Харківської області було складено повідомлення-розрахунок за IV квартал 2010 року, яким до відома ФОП ОСОБА_1 доводилась необхідність оплати страхового внеску за жовтень-грудень 2010р. в загальному розмірі 878,34 грн.
Відповідно до зазначеного повідомлення-розрахунку відповідачем була складена і направлена на адресу ФОП вимога про сплату боргу № 155 від 22.01.2011р.
Дана вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку послідовно до УПФУ в первомайському районі Харківської області та до ГУПФУ в Харківській області. Рішенням ГУПФУ від 22.08.2011 року №12521-07/20 (а.с.22-24) скаргу позивача було задоволено частково, вимогу про сплату боргу № 155 від 22.01.2011р. було скасовано виключно з мотивів відсутності в номері вимоги літери «Ф», на УПФУ в Первомайському районі Харківської області покладено обов'язок сформувати та надіслати позивачу для узгодження нову вимогу згідно з нормами чинного законодавства.
На виконання приписів вказаного рішення відповідачем було складено і направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-353 від 02.09.2011р.
Стосовно згаданої вимоги позивачем була застосована процедура узгодження шляхом послідовного подання скарг до УПФУ в Первомайському районі Харківської області, ГУПФУ в Харківській області, ПФУ, рішеннями яких (від 12.09.2011 р. №13821/03-21, від 28.09.2011 р. №14287-07/20, від 02.11.2011 р. №23712/09-10 відповідно) скарги платника внесків були відхилені.
Оглянувши вимогу УПФУ в Первомайському районі Харківської області №Ф-353 від 02.09.2011р., суд відзначає, що правовою підставою для винесення даного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи ст.106 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цльовими фондами», а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владнихх повноважень про наявність у ФОП обов'язку здійснити у жовтні-грудні 2010р. платіж по внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі не менше мінімального страхового внеску за мінусом сум, котрі надійшли від сплати фіксованого податку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимогу про сплату боргу №Ф-353 від 02.09.2011 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Правовідносини з приводу загальнобов'язкового державного пенсійного страхування на момент виникнення сопру були унормовані приписами Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування»та Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян»по різному врегульовують питання сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині розмірів таких внесків, спричиняючи існування колізії у застосуванні норм права, то перевагу належить віддати положенням Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», позаяк, по-перше, за предметом правового регулювання даний акт законодавства стосовно спірних правовідносин є спеціальною нормою права (на відміну від Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», котрий присвячений регламентуванню правовідносин з приводу справляння прибуткового податку з громадян), а по-друге, за часом прийняття Закон України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування»був прийнятий пізніше від Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», у частині розміру внесків дані акти законодавства врегульовують одні і ті ж правовідносини, а відтак, за темпоральним принципом розв”язання правової колізії суду належить керуватись законом, а не декретом.
З наведених мотивів суд відхиляє посилання позивача на приписи Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»як необгрунтовані.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що 17.07.2010р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України № 2461-VI) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що з липня 2010 року ФОП, які обрали особливий спосіб оподаткування доходів (а отже і позивач), зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску та не більше максимального розміру страхових внесків.
В ході розгляду справи позивач не наводив жодних доводів стосовно неправильності обрахування територіальним органом ПФУ розміру внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за жовтень -грудень 2010р. Судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких порушень не виявлено.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи позивачем не доведено факту відсутності статусу платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов”язку оплачувати внески за жовтень -грудень 2010р. у розмірі, котрий визначений суб'єктом владних повноважень.
Стосовно мотивування суб'єктом владних повноважень прийнятого рішення приписами ст.106 Закону України «Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування»суд відзначає, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).
З положень наведеної норми закону чітко слідує, що за порушення пенсійного законодавства, які були вчинені суб'єктами права до 01.01.2011р., юридична відповідальність застосовується за правилами законодавчих актів, що були чинними на момент скоєння правопорушення, тобто за правилами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на період до повного стягнення недоїмки, штрафів та пені (що процедурно охоплює собою також і етап винесення рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені та етап винесення вимоги) за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто і повноваження на застосування фінансових санкцій та винесення вимог.
Щодо посилання позивача на положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Декрету Кабінету міністрів України «Про спрощену систему оподаткування»як на підстави для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.8 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Згідно з абз.23 ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, встановлених відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Розглядаючи спір, суд зважає, що за правилом ч. 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Отже, дія норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»і Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»на правовідносини з приводу сплати ФОП внесків до Пенсійного фонду України, не розповсюджується.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість фактичних та юридичних мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірної вимоги від 02.09.2011р., суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність цих мотивів вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За матеріалами справи судом не встановлено порушення УПФУ закону при винесенні спірної вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У ході розгляду справи судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак, позов належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання незаконною та скасування вимоги -залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сліденко А.В.