22 грудня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8266/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Чирви Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
18 жовтня 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, КОДПІ у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0034091702/11631 від 13.09.2011, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 6 477, 67 грн, у тому числі основний платіж - 6 476,67 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у січня 2011 року він відніс до податкового кредиту суму ПДВ, фактично сплачену Товариству з обмеженою відповідальністю «Креміньтрансбіт»(далі -ТОВ «Креміньтрансбіт») в ціні отриманого товару у відповідності до вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На час здійснення господарських операцій ТОВ «Креміньтрансбіт»було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник ПДВ.
Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 наявної у матеріалах справи, 18.06.1997 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області в якості суб'єкта господарювання (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
З 18.08.2008 ФОП ОСОБА_3 є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 наявною у матеріалах справи.
У період з 08.08.2011 по 12.08.2011 КОДПІ у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах з ТОВ «Креміньтрансбіт»за період з 01.08.2010 по 30.11.2010
Перевіркою встановлено заниження позивачем ПДВ у січні 2010 року у сумі 6 476,67 грн, чим порушено вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено відповідний акт №6135/17-311/НОМЕР_1 від 19.08.2011 (далі - акт перевірки).
13.09.2011 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0034091702/11691, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 477, 67 грн, у тому числі основний платіж -6 476,67 грн, штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн
ФОП ОСОБА_3 не погодився із винесеним КОДПІ у Полтавській області податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0034091702/11691 від 13 вересня 2011 року, суд встановив наступне.
Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 6 476,67 грн стали господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «Креміньтрансбіт».
Судом встановлено, що 01.10.2010 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Креміньтрансбіт»укладено договір №0110, за умовами якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали та запасні частини в асортименті.
У жовтні 2010 року ТОВ «Креміньтрансбіт»поставив позивачу дизельне пальне об'ємом 5800 літрів.
Поставка дизельного пального здійснювалась власним транспортом позивача: автомобілем марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та причепом KARSBOHRER д.н.з. НОМЕР_4
На виконання умов договору ТОВ «Креміньтрансбіт»видало податкову накладну №730 від 01.10.2010 на суму 38860,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 6 476,67 грн, рахунок-фактуру №730 від 01.10.2010, видаткову накладну №730 від 01.10.2010.
01.10.2010 сторонами складено акт приймання-передачі продукції до договору поставки №01110 від 01.10.2010.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 6 476,67 грн у січні 2011 року ФОП ОСОБА_3 надав суду копії договору з ТОВ «Креміньтрансбіт», податкових та видаткових накладних, рахунка-фактури, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, акта приймання-передачі продукції, квитанції, товарно-транспортної накладної.
Згідно пояснень представника позивача транспортування придбаного ФОП ОСОБА_3 дизельного пального об'ємом 5800 літрів здійснювалось власним транспортним засобом позивача, а саме, автомобілем марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та причепом KARSBOHRER д.н.з. НОМЕР_4, на підтвердження чого представником позивача надано копію товарно-транспортної накладної від 01.10.2010 та копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та причепу. За кермом автомобіля перебував водій ОСОБА_4, з яким 02.10.2008 позивачем укладено трудовий договір.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що цистерну для транспортування дизельного пального об'ємом 9050 літрів позивач придбав у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на підтвердження чого надав суду копію рахунку-фактури від 09.04.2007, видаткової накладної №17 від 09.04.2007, квитанцію до прибуткового ордеру №2 від 09.04.2007. Представник позивача також зазначив, що цистерна постійно зберігається на стоянці для автомобілів, про що надав копію договору на оренду площадки №2 від 30.04.2010.
Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів»від 06.04.2000 №1644-III, визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.
У розумінні статті 1 зазначеного Закону небезпечний вантаж -це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу. Забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
На підтвердження факту транспортування дизельного пального позивач не надав суду погоджених з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів, документи на підтвердження своєчасного огляду транспортного засобу у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, свідоцтво про допуск до перевезення небезпечного вантажу. Також, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації водія ОСОБА_4, та його медичного огляду, свідоцтва про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів водія в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Доказів на підтвердження можливості автомобіля марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та причепа KARSBOHRER д.н.з. НОМЕР_4перевозити дизельне пальне позивачем не надано.
Посилання позивача на довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцьке ремонтно-траспортне підприємство»від 16.12.2011, якою надано висновок про придатність для експлуатації та транспортування на автомобільному причепі д.н.з НОМЕР_4 суд не бере до уваги, оскільки позивачем не надано доказів того, що дане підприємство компетентне надавати подібні висновки та оцінювати технічний стан автотранспорту.
Таким чином, вищезазначені обставини спростовують факт транспортування позивачем дизельного пального об'ємом 5800 літрів, придбаного у ТОВ «Креміньтрансбіт».
Крім того, податковим органом встановлено, що ТОВ «Креміньтрансбіт»відсутнє за місцезнаходженням. Відповідно до розрахунку комунального податку за І квартал 2010 року працівники за основним місцем роботи відсутні, основні фонди відсутні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про фактичну відсутність поставки дизельного пального 01.10.2010 ТОВ «Креміньтрансбіт»на користь позивача, тому податкове повідомлення-рішення №0034091702/11631 від 13 вересня 2011 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2011 року.
Суддя К.І. Клочко