Справа № 2-2689/11
"09" грудня 2011 р. року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,
при секретарі - Іоновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Залізничного районного суду м. Сімферополя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ПАТ «Таврія-Авто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в сумі 10062 грн. 84 коп. та судових витрат.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Таврія-Авто» на посаді водія-експедитора відділу запасних частин. Наказом № 384-к від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин. За результатами щомісячної перевірки використання паливних заправних карт відповідно до електронного звіту фірми «ТЕС», був виявлений факт безпідставного отримання палива водієм-експедитором відділу запасних частин ОСОБА_2 за паливними ТЕС- картками. Як вбачається з даних електронного звіту обороту по картах, наданого 05 жовтня 2010 року фірмою «ТЕС» та наданих до бухгалтерії подорожніх листів і чеків на пальне, ОСОБА_1 отримував на АЗС Фірми «ТЕС» бензин Аі-92 в розмірі 242,40 літрів та дизельне пальне в розмірі 1226.38 літрів, але звіту щодо використання вказаного пального в інтересах і за дорученням підприємства, не надав. Таким чином, діями ОСОБА_2, ПАТ «Таврія-Авто» завдано шкоди на суму 10062 грн. 84 коп., яку воно просить стягнути на свою користь.
Представником позивача в судове засідання надано заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та у випадку не явки відповідача в судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причин своєї неявки не повідомив, заяв щодо розгляду справи за його відсутності не надав, повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації.
На підставі ч.5 ст.74 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про місце і час розгляду справи належним чином.
Суд, приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст.157 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки про час і місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, згідно поданих заяв та на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 259-к від 02 серпня 2010 року був прийнятий з 03 серпня 2010 року на роботу в ПАТ «Таврія-Авто» на посаду водія-експедитора відділу запасних частин.
Наказом № 384-к від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин.
У зв'язку з тим, що займана ОСОБА_2 посада безпосередньо пов'язана з перевезенням матеріальних цінностей, 03 серпня 2010 року між ПАТ «Таврія-Авто» і ОСОБА_2 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому матеріальних цінностей відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України.
Для виконання передбачених посадовою інструкцією функціональних задач, за ОСОБА_3 був закріплений автомобіль JAK НFC1020К держ. № НОМЕР_1 (акт прийому-передачі від 02.08.2010р.). Крім того, на час відпустки основного водія ОСОБА_4 за ОСОБА_3 було закріплено автомобіль ЗАЗ-110557 (пікап) держ. № НОМЕР_2 (акт прийому-передачі від 07.09.2010р.).
Згідно накладної на внутрішнє переміщення № ПМ-0000880 від 09 серпня 2010 року ОСОБА_3 було видано пластикову паливну заправну ТЕС-карту № 48001264, що дозволяє здійснювати заправку на АЗС фірми «ТЕС» дизельним паливом. У зв'язку з передачею ОСОБА_1 автомобіля ЗАЗ-110557 на час відпустки ОСОБА_5, 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 також було передано пластикову ТЕС-карту НОМЕР_3 на бензин Аі-92 (накладна на внутрішнє переміщення № ПМ-0001006 від 06.09.2010 р.).
За результатами щомісячної перевірки використання паливних заправних карт відповідно до електронного звіту фірми «ТЕС», був виявлений факт безпідставного отримання палива водієм-експедитором відділу запасних частин ОСОБА_2 за вищевказаними паливними ТЕС- картками. Як вбачається з даних електронного звіту обороту по картах, наданого 05 жовтня 2010 року фірмою «ТЕС» та наданих до бухгалтерії подорожніх листів і чеків на пальне, ОСОБА_1 отримував на АЗС Фірми «ТЕС» бензин Аі-92 в розмірі 242,40 літрів та дизельне пальне в розмірі 1226.38 літрів, але звіту щодо використання вказаного пального в інтересах і за дорученням підприємства, не надав.
Відповідно до п. 11 ч. 2 Посадової інструкції водія-експедитора (транспортного експедитора) відділу запчастин, з якою ОСОБА_1 ознайомлено 03 серпня 2010 року, транспортний експедитор зобов'язаний щодня вести записи в подорожніх листах, проставляючи всі необхідні дані: відмітки про пробіг автомобіля та витрату палива. В кінці дня здавати подорожній лист з відмітками диспетчера інженерної служби.
Таким чином, згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку № 203, картки рахунку № 203 та довідки ПАТ «Таврія-Авто» за ОСОБА_1 числиться недостача бензину Аі-92 в розмірі 242,40 літрів на суму 1745,93 грн. (з врахуванням ПДВ) та дизельного пального в розмірі 1226,38 літрів на суму 8316,91 грн. (з врахуванням ПДВ), всього заборгованість складає 10062 грн. 84 коп. (8385,70 грн. без ПДВ).
Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135№ цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 5) шкоди завдано недостачею.
Відповідно до частини першої статті 135і КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду ПАТ «Таврія-Авто» в розмірі 10062 грн. 84 коп.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Дотримуючись вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, тобто на користь позивача слід стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 220 грн. 62 коп.
На підставі ст.ст. 11, 16, 22, 1166, ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» суму матеріальних збитків у розмірі 10062 грн. 84 коп., а також судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду у розмірі 220 грн. 62 коп., а всього 10283 грн. 46 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі у десятиденний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: