79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.10.06 Справа № 8/83
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого-судді М.Г. Слука
Суддів В.В. Онишкевич
П.Д. Скрутовський
при секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу колективного підприємства (далі КП) «Райагробуд» за № 49 від 22.05.2006 р.
на постанову господарського суду Закарпатської області від 04.05.2006 р.
у справі № 8/83
за позовом КП «Райагробуд», смт. Великий Березний
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області, смт. Великий Березний
про скасування рішень та відшкодування моральної шкоди
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Ухвалою від 25.07.06 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.10.06 р. і витребувано від сторін докази.
Сторони вимог ухвали суду від 25.07.06 р. не виконали, витребуваних доказів суду не надали, явку представників в судове засідання не забезпечили, як за ухвалою від 08.06.06 р. так і за ухвалою від 25.07.06 р.
Будь-яких клопотань щодо неможливості виконання вимог суду сторонами не надано. Оскільки ухвалами від 08.06.06 р. і 25.07.06 р. сторони належно повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (№№ 153839, 163838, 1622010, 1622008), клопотань сторонами не заявлено, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до згоди розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін і за наявними у матеріалах справи, доказами, виходячи з того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладається на останнього.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.06 р. в зв'язку з виходом з відпустки постійних членів колегії, склад колегії змінено.
При розгляді апеляційної скарги, матеріалів справи встановлено:
Постановою господарського суду Закарпатської області від 04.05.06 р. у справі 8/83 (суддя Русняк В.С.) в позові про скасування рішень № 5 і № 6 від 20.01.06 р. і стягнення суми 2000 грн. моральної шкоди відмовлено.
Постанова мотивована тим, що: відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ (надалі ЗУ № 2181), якщо платник податків самостійно визначив податкове зобов'язання і в строки встановлені ст. 4 цього Закону подав податкову декларацію, то податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої декларації; платник (позивач) подав декларацію, але не сплатив збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому до платника застосовано штрафні санкції і нараховано пеню; правові, фінансові і організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.04 р. регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р.№ 1058 (надалі ЗУ 1058) в ст. 20, а ст. 106 цього Закону визначає прострочення сплати внесків як недоїмку на яку при сплаті застосовується фінансова санкція; в частині заявленої позовної вимоги на суму 2000 грн. про стягнення моральної шкоди відмовлено з підстави недоказаності самого факту спричинення моральної шкоди.
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: постанова господарського суду від 04.05.06 р. прийнята помилково; відповідно до п. 6 ст. 20 ЗУ № 1058 сплата внесків проводиться одночасно з видачею коштів на оплату праці, а інших норм про терміни сплати страхових внесків вказаним Законом не передбачено; просить змінити постанову господарського суду першої інстанції та задовільнити позов. На адресу суду другої інстанції направив ксерокопію довідки відповідача від 24.11.05 р. № 3194/02 про реєстрацію позивача як страхувальника у фонді і ксерокопію довідки про включення до ЄДРПОУ, інших доказів витребуваних ухвалами суду апеляційної інстанції не надав.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу і витребуваних ухвалами від 08.06.06 р. і 25.07.06 р. доказів не надав.
Перегляд постанови господарського суду Закарпатської області від 04.05.06 р. у справі № 8/83 здійснюється за наявними доказами у справі.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Закарпатської області скасуванню, виходячи з такого:
Підставність і обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, строки його застосування, повинен документально обґрунтувати сам суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до вимог ч. 2 і 3 С. 71 КАС України в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування і надання суду доказів покладається на суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень -відповідач - вимог суду апеляційної інстанції не виконав, витребуваних доказів суду не надав.
Рішенням № 5 від 20.01.06 р. відповідачем застосовано до позивача штраф на суму 48 грн. та пеню -13,59 грн.
Рішенням № 6 від 20.01.06 р. відповідачем застосовано до позивача штраф на суму 3185,57 грн. і пеню -284,33 грн.
В оспорюваних рішеннях № 5 і № 6 від 20.01.06 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду, не значиться підстави для їх прийняття та не значиться, що послужило підставою їх прийняття (акти перевірки чи звіти позивача).
В матеріалах справи є незавірені ксерокопії розрахунків (звітів) позивача (а.с. 33-42) за січень, червень, листопад 2002 р., січень, березень, квітень, червень, грудень -2003 р., січень -2004 р., в яких зазначено позивачем загальні суми зобов'язань (суми рядків 7-13). Однак як зазначено в розрахунку (звіті) за січень 2004 р., позивач має заборгованість з виплати зарплати на кінець звітного періоду на суму 39 812,7 грн. (а.с. 41-42).
Таким чином судом першої інстанції не зібрано і недосліджено, а відповідачем документально необґрунтовано чи виплачувалася зарплата позивачем, в яких періодах і на яку суму чи ні. Однак відповідач не надав таких доказів і суду другої інстанції.
Доказів виплати зарплати чи заборгованості з виплати зарплати не надав суду і позивач.
Оскільки п.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФУ від 19.10.01 р. № 16-6 (надалі Інструкція № 16-6) яка діяла на час вчинення правопорушення і зареєстровано в Мінюсті 29.11.01 р. за № 998/6189, передбачалось, що такі штрафи передбачені п. 12.3.7., застосовуються після сплати збору, а факти порушення законодавства щодо сплати збору оформляються актом (п.12.5 Інструкція № 16-6), то у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до сплати позивачем збору. Доказі сплати збору на час застосування санкцій в матеріалах справи немає і суду не надано.
Норми ЗУ № 1058 і Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ від 19.12.03 р. за № 21-1, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли в 2002-2003 рр.
Судом першої інстанції не витребувано доказів і не досліджено таких обставин: особової картки платника збору, факту реєстрації позивача як платника збору; реєстрацію позивача в ЄДРПОУ як юридичної особи, докази виплати зарплати які повинне надати як позивач так і відповідач, не витребувано документально обґрунтованого, розгорнутого розрахунку штрафних санкцій і пені застосованих відповідачем з зазначенням періоду виникнення і застосування.
Крім цього з 01.01.04 р. набрав чинності ГК України, яким стягнення зборів (обов'язкових платежів), застосування штрафних санкцій віднесено до адміністративно -господарських санкцій (ст. 239, 242), а ст. 250 ГК України передбачено новий порядок застосування до суб'єкта господарювання адміністративно -господарських санкцій в т. ч. штрафу, який на думку членів колегії порушено відповідачем, оскільки оспорюванні рішення № 5 і № 6 застосовані до позивача 20.01.06 р. в той час як про несплату внесків відповідачу було відомо зі звітів позивача в 2002-2003 рр.
Таким чином позивач не довів, а відповідач не обґрунтував підставності спірних рішень, законності їх застосування, тому оспорювана постанова господарського суду Закарпатської області від 04.05.06 р. у справі № 8/83 підлягає скасуванню, оскільки на думку членів колегії Львівського апеляційного господарського суду суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішень № 5 і № 6 від 20.01.06 р., не дослідивши всіх обставин, що мають значення для справи.
Крім того в матеріалах справи немає доказів узгодження сторонами податкових зобов'язань, як того вимагала ст. 63 ЗУ № 2181, і вимагає ст.106 ЗУ № 1058, відсутні докази направлення повідомлень і вимоги.
В розрахунку (звіті) за січень 2004 р. (а.с. 41-42) (до 2004 р. звіти таких даних не передбачали) в розділі ІІ стоять прочерки, про дані, одержаного фонду оплати праці, а в додатку зазначена сума заборгованості з виплати зарплати - 39 812,7 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі ЗУ №400/97) об'єктом оподаткування за цим законом є фактичні витрати на оплату праці працівників а не нарахована зарплата.
Відповідно до ст. 35 ЗУ № 400/97 сплата збору проводиться одночасно з отриманням коштів на оплату праці.
Оскільки позивачем у звітах проставлені суперечливі дані, щодо отримання коштів на виплату зарплати, тому відповідачу слід було б провести перевірку і вказані факти відобразити в акті.
Однак таких доказів відповідач суду не надав а тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав для відмови в зазначеному позові.
Оскільки позивач не виконав вимог суду апеляційної інстанції і не надав докази в обґрунтування обставин викладених в позовній заяві і апеляційній скарзі, не надав доказів виплати чи заборгованості з виплати зарплати і своєчасності чи несвоєчасності сплати внесків, в судове засідання не з'явився ні 25.07.06 р., ні 17.10.06 р., не обґрунтував поважності причин неявки.
Однак враховуючи те, що ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування в справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, який не обґрунтував законності оспорюваних рішень, апеляційну скаргу слід задоволити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови позивачу в задоволені позовної вимоги, щодо скасування рішень № 5 і № 6 від 20.01.06 р. В решті позовної вимоги , щодо стягнення моральної шкоди на суму 2000 грн. рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди позивачем документально необґрунтована
Оскільки нормами КАС України не передбачено можливості суду апеляційної інстанції, в такому випадку, змінити постанову суд першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному об'ємі.
Керуючись ст.ст. 71, 79, 185, 195, 198, 202, 207, 254, та п. 6 Розділу УІІ КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 04.05.06 р. у справі № 8/83 скасувати.
3. Прийняти нову постанову. Позов задоволити в частині позовної вимоги щодо скасування рішення № 5 і № 6 від 20.01.06 р.
4. Скасувати рішення відповідача № 5 і № 6 від 20.01.06 р. «про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду».
5. В частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди на суму 2000 грн. в позові відмовити.
6. Судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору повернути позивачеві з Державного бюджету України.
7. Доручити господарському суду Закарпатської області видати виконавчий лист
8. Матеріали повернути в господарський суд Закарпатської області.
9. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі місяця.
Головуючий суддя Слука М.Г.
Судді Онишкевич В.В.
Скрутовський П.Д.