43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"22" червня 2006 р.
Справа № 02/119-64А.
Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,
при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Степанюк О.Л., довіреність № 06.10/9 від 13.03.06
від відповідача: Сех А.В., довіреність № 21 від 06.01.06
Розглянув справу
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Підприємства «Нововолинськводоканал»
про стягнення 19329 грн. 03 коп.
Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.
Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
В судовому засіданні сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України; заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України не поступило.
Суть спору: Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 19329 грн. 03 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню 3 інвалідів у 2005 році.
При цьому позивач посилається на те, що статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(подальшому - Закону) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, згідно поданого відповідачем звіту Ф-10 ПІ середня облікова чисельність працюючих за 2005 рік становила 193 чоловіка, отже норматив для працевлаштування інвалідів згідно ст. 19 Закону становив 8 чоловік. Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, відповідачем фактично в 2005 році було працевлаштовано 5 інвалідів.
Сума штрафних санкцій за непрацевлаштування 3 інвалідів за розрахунком Фонду складає 19329,03 грн.
В підтвердження заявленої вимоги позивачем представлено лист Нововолинського міського центру зайнятості №806/04-02 від 18.04.2006р., з якого слідує, що до центру зайнятості інформації про створення робочих місць жодне підприємство міста не подавало та долучено список підприємств, які надавали інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може бути використана праця інвалідів. В даному списку підприємство - відповідач відсутнє.
Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача заперечує, вказуючи, що Фонд не наділений правом на звернення до суду, позовна заява є незаконною і просить суд відмовити в її задоволенні. При цьому зазначає, що Закон №875 не встановлює обов'язок підприємства створювати робочі місця інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюють органи визначені ст.18 Закону, платежі до фонду не входять до переліку обов'язкових платежів визначених статтями -13,14,15 Закону "Про систему оподаткування", підприємство на кінець 2005 року є збитковим, вимога про стягнення штрафних санкцій суперечить нормам Конституції України, оскільки вина підприємства у невиконанні нормативу працевлаштування відсутня.
Дослідивши представлені сторонами докази господарський суд дійшов висновку, що адміністративний позов Фонду соціального захисту інвалідів підставний і підлягає задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (далі - Порядок), відповідно до п.4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку). Таким чином, ні Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ні Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, не ставлять сплату штрафу підприємствами в залежність від причин, з яких не працевлаштовано інвалідів.
Крім того, штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п.3 ст.9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом пункту 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін - стягуються в примусовому порядку.
Згідно із звітом підприємства «Нововолинськводоканал» за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість інвалідів» на підприємстві відповідача у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 193 особи, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - 8 осіб; кількість працевлаштованих інвалідів на підприємстві відповідача у звітному періоді - 5
Відповідно до встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідач має сплатити 19329,03 грн. штрафних санкцій за 3 непрацевлаштованих інвалідів у звітному періоді
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємства.
Посилання відповідача у відзиві на позов на норми господарського процесуального кодексу України та Закон України "Про систему оподаткування" є безпідставним оскільки даний спір розглядається за нормами кодексу адміністративного судочинства і відносини сторін по даній справі регулюються спеціальним Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яким обов'язок щодо працевлаштування покладається, на керівника підприємства, установи, організації та передбачено, що в разі відсутності коштів підприємства для сплати штрафних санкцій проводиться стягнення шляхом звернення на майно підприємства.
За таких обставин викладене у відзиві відповідача не береться до уваги, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 158, 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1. Адміністративний позов задоволити.
2. Стягнути з Підприємства «Нововолинськводоканал» (м. Нововолинськ, пр. Перемоги, 20, ід. код 13353837) в доход Державного бюджету України (Держбюджет м. Нововолинська 50070000, номер рахунку 31213230600005, ідент. код 21740497, банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код платежу +; 0319; 101;;;дата сплати; зміст) 19329 грн. 03 коп. штрафних санкцій
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя С.В.Костюк
Дата виготовлення повного тексту
постанови 27.06.2006р.