33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" жовтня 2006 р. Справа № 15/170
За позовом Приватного підприємства “Рівнемонтажспецбуд»
до відповідача Державного підприємства “Острозьке лісове госоподарство»
про стягнення в сумі 124 633 грн. 54 коп.
Суддя Петухов М.Г.
Секретар судового засідання: Опанасюк Т.І.
За участю представників:
від позивача -Бодрягов В.С., Свінтозельська Г.О. -представники по довіреності;
від відповідача -Якимчук О.О. -представник по довіреності;
Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.
В судовому засіданні оголошувалася перерва.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне підприємство “Рівнемонтажспецбуд» звернувся в господарський суд з позовом, просить стягнути з відповідача -Острозького держлісгоспу 124633,54 грн. заборгованості, в тому числі 71652,65 грн. основного боргу за надані транспортні послуги та 52980,89 грн. пені.
Відповідно до наказу Державного Комітету лісового господарства України від 22.03.2005 р. за № 226, Острозьке державне лісогосподарське підприємство перейменоване в Державне підприємство “Острозьке лісове господарство». Враховуючи це, відповідно до ухвали від 29 червня 2005 року (т. 1 а.с.124), господарський суд здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем -Державним підприємством “Острозьке лісове господарство».
В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги. Згідно останніх уточнень позивач просить стягнути з ДП “Острозьке лісове господарство» за надані транспортні послуги - 59260,28 грн. в тому числі 36046,30 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції за період з квітня 2004р. по травень 2005р., 4757,71 грн. основного боргу за січень, лютий 2004р., 14869,59 грн. простоїв за період з квітня 2004р. по грудень 2004р., 1841,80 грн. неустойки за невиконання грошових зобов'язань з квітня 2004р. по грудень 2005р. та 3 % річних в сумі 1744,88 грн. за період з квітня 2004р. по 20 вересня 2006р.. Крім цього позивач просить покласти на відповідача судові витрати в тому числі 5926 грн. витрат на оплату допомоги адвоката. (т. 3 а.с. 106-109).
Свої вимоги обгрунтовує, зокрема, невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань протягом 2003-2005 років, щодо оплати останнім вартості наданих послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Відповідач у поданих суду відзивах та його представник безпосередньо в судовому засіданні щодо наявного перед позивачем боргу неодноразово подавав уточнення до відзиву з різними розрахунками боргу між сторонами.
Так, згідно відзиву на позов та заяву про уточнення позовних вимог (т. 3 а.с. 53-56, 115, 147), відповідач визнав основний борг в сумі 5268,28 грн., щодо решти суми основного боргу просить суд застосувати позовну давність.
При цьому відповідач повністю відхиляє позовні вимоги в частині стягнення нарахованих коштів за простій автомобілів, оскільки на шляхових листах відсутнє підтвердження уповноважених осіб про дійсне перебування автомобілів на понаднормативному простої, відсутні акти, що підтверджують простій.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач посилається на існування домовленості з позивачем щодо відпуску лісопродукції в рахунок оплати за надані послуги перевезення. Оскільки лісопродукція для розрахунків була в наявності протягом усього періоду надання послуг перевезення, вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними, відтак такими, що не підлягають до задоволення.
З врахуванням того, що на підставі наказу господарського суду Рівненської області №15/170 від 08.09.2005р. Державною виконавчою службою у Рівненській області стягнуто з відповідача на користь позивача 12206,86 грн., відповідач вважає, що переплатив позивачу 6938,58 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку , що в задоволенні позову слід відмовити.
При вирішенні спору суд встановив та врахував наступне.
16 січня 2003 року, 12 січня 2004 року та 03 січня 2005 року між сторонами по справі були укладені договори № 05, № 01 та 1/05 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 8, т. 2 а.с. 70, 74) (далі по тексту -Договори відповідно 05, 01, 1/05), відповідно до умов яких позивач зобов'язувався власним транспортом доставити ввірений йому вантаж по визначеному маршруту (надати послуги по перевезенню деревини), а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався розрахуватися за надані послуги перевезення відповідно до умов Договорів.
Відповідно до п. 3.1 Договору 05, вартість перевезення визначається згідно тарифу 17,00 грн. без ПДВ за 1 м3 перевезеної деревини за 1 км пробігу, відповідно до Договорів 01, 1/05, зазначений тариф становить відповідно 19,00 грн. без ПДВ за 1 м3 перевезеної лісопродукції.
Крім того, відповідно до п. 2.4 Договорів 05, 01 відповідач зобов'язувався при наявності понаднормованих простоїв провести оплату в розмірі 16,00 грн. без ПДВ за кожну годину простою.
Розглядом матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договорів протягом 2003-2005 років надано відповідачу послуг по перевезенню деревини в 2003р. на суму 29646,71 грн., 2004 р. -31117,22 грн., 2005р. - 8660,12 грн. .
В свою чергу відповідачем було в рахунок оплати за надані послуги відпущено позивачу деревину в 2003р. на суму 15897,80 грн., 2004р. -31453,63 грн. , 2005р. -8660, 12 грн..
Зазначені обставини, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, товарно-транспортними накладними та відповідними рахунками (т.1 а.с.9-96, т.2 а.с.4-68, т. 3 а.с. 59-98, 130-144.), актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2006 р. (т. 2 а.с. 131-132). При цьому факт поставки деревини в оплату за надані транспортні послуги взаєморозрахунком відображено в товарно-транспортних накладних, податкових накладних, підтверджено в уточненнях до позовниїх вимог та відзивах, а також представниками сторін в судовому засіданні.
Слід також зауважити, що наявні в матеріалах справи рахунки на оплату, які складались на підставі відповідних ТТН, вручались безпосередньо відповідачу і у відповідності до п. 3.3 Договорів 05 і 01 були підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до частин 1-5 ст. З06 Господарського кодексу України :
1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, крім Господарського кодексу України, можуть визначатися виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки Статут автомобільного транспорту УРСР (1969р.) виданий не відповідно до Господарського кодексу України, то застосовуватися він може лише в частині, що не суперечить ГК України.
Відповідно до ч.5 ст. 315 ГК України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Позивач подав позов в господарський суд 13.05.2005р., пропустивши строк звернення з позовом до суду, щодо вимог які виникли до листопада 2004 року без вказання причин пропуску та заяв про його поновлення.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу нарахованих на нього неустойки, річних та інфляційних, що виник до листопада 2004р. слід відмовити.
З заяви про уточнення позовних вимог та доданого до неї розрахунку (т.3 а.с. 106-109) вбачається, що з листопада 2004р. по травень 2005 р. включно, позивачем надано відповідачу послуг з перевезення на суму 28796,55 грн., в тому числі в листопаді 2004 - 6187,93 грн., в грудні 2004р. -13948,50 грн., в січні 2005р. -5836,57 грн., в лютому 2005р. -2823,55 грн..
В рахунок оплати вартості здійснених перевезень, відповідач з листопада 2004р. по лютий 2005р. відвантажив позивачу деревину на суму 20259,73 грн.
Дані обставини підтверджені сторонами в заяві про уточнення позовних вимог та доданому до неї розрахунку а також у відзиві на цю заяву відповідача (т.3 а.с. 115). Крім цього вони підтверджені первинними документами та актом звірки про які заначено вище у цьому рішенні.
Таким чином основний борг відповідача перед позивачем в межах строку звернення з позовом до суду встановленим ч.5 ст. 315 ГК України складає 8536,82 грн., який підлягає стягненню з відповідача на основі ст.ст. 173, 193 ГК України
Крім цього, на основі п. 2.5 Договорів 05 і 01 ст.ст. 216-218, 230-232 ГК України, ст 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача пеня за період з 01.12.2004р. по 31.05.2005р. в сумі 250,59 грн., пеня за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. в сумі 665,51 грн., 3% річних за період з 01.12.2004р. по 20.09.2006р. в сумі 157,88 грн., 3% річних за період з 01.01.2005р. по 20.09.2006р. в сумі 386,36 грн., інфляційні збитки за період з 01.12.2004р. по серпень 2006р. в сумі 486,93 грн. та інфляційні збитки за період з 01.10.2005р. по липень 2006р. в сумі 1093,58грн., згідно розрахунку позивача (т.3 а.с.109).
Разом пені , річних та інфляційних 3040,85 грн..
В задоволенні вимог про стягнення штрафу за простої автомобілів за період з листопада 2004р. по січень 2005р. включно, слід відмовити, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, з ч. 5 ст. 306 ГК України вбачається, що загальні умови перевезення вантажів, крім Господарського кодексу України, можуть визначатися виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки Статут автомобільного транспорту УРСР (1969р.) виданий не відповідно до Господарського кодексу України, то застосовуватися він може лише в частині, що не суперечить ГК України.
З змісту ст. 142 Статуту автмобільного транспорту вбачається, що відповідальність за простій автомобіля визначена в ній у вигляді штрафу.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, порядок застосування штрафу за простій автомобіля, згідно приписів ч. 1 ст. 216 ГК України, має регулюватися ГК України, іншими законами України, або договором.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 321 ГК України, розмір штрафних санкцій має бути визначено законом або договором.
Тому посилання позивача як на підставу нарахування сум простою, крім положень договорів ще й на ст.ст. 127, 142, 153 Статуту автомобільного транспорту УРСР є безпідставним, оскільки положення Статуту суперечать ГК України і не можуть застосовуватися..
Договорами 01 і 05 визначено розмір штрафу за простій автмобілів, проте не визначено порядку його застосування, а саме які документи є підставою для застосування штрафу, як і ким вони мають бути оформлені, піписані тощо.
Щодо договору 1/05 то в ньому взагалі не передбачено штрафу за простій автомобіля.
Таким чином, загальна суму боргу (основний борг, пеня, інфляція, та річні) відповідача перед позивачем з врахуванням позовної давності складає 11577,67 грн. (8536,82 грн. + 3040,85 грн.)
Враховуючи, що за повідомленням обох сторін, що викладені в останній заяві про уточнення позовних вимог позивача та останньому уточненні вдо відзиву відповідача, на виконання наказу господарського суду Рівненської області № 15/170 від 08.09.2005р. у даній справі з відповідача було стягнуто на користь позивача 12206,86грн., борг відповідача перед позивачем відсутній.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано 27.10.2006р.
Суддя М.Г. Петухов.