Справа № 2-1824/11
м. Донецьк 28 грудня 2011 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Сибірцева В.П.,
при секретарі: Перевертайло І.В.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Донецька міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, про визнання право власності на 1/2 частки самовільно збудованих прибудов , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, в обґрунтування вимог зазначив, що йому та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної приватної власності належить кожному по 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, який було придбано під час передування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, будинок був зареєстрований наа її ім'я, у подальшому шлюб рішенням суду було розірвано 04 лютого 2008 року. Відповідно до запису у технічному паспорті на вказане домоволодіння ними самочинно були збудовані: літ. «А1-1»- житлова прибудова, літ. «ам/с»- мансарда, літ «З»- гараж, які були збудовані у 2006 та 2007 роках для покращення житлових умов, без відповідних дозвільних документів та без згоди Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. Просить суд визнати на ним та відповідачкою ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частки на самовільно збудовані об'єкти розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1
У судове засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та надав пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі, вважає, що підстав для задоволення позову не має та суду пояснила, що позивачем з самовільно збудованих об'єктів було тільки побудовано власноруч стіни гаражу та закладено фундамент житлової прибудови, а в подальшому вона наймала робітників для закінчення будівельних робіт та будівництва мансарди, сама вона за власні кошти закуповувала будівельні матеріали, на час будівництва спірних об'єктів у шлюбу з позивачем вже не перебувала, оскільки він був розірваний рішенням суду у вересні 2006 року, сумісного господарство не вели.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до судового засідання не з'явився, суду надано письмові пояснення стосовно позову, з проханням слухати справи за відсутністю їх представника, проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Донецької міської ради до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання, повідомлявся належним чином. Письмових заперечень або пояснень, чи заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 26 листопада 1988 року по 04 вересня 2006 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано на підставі рішення суду.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2009 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 квітня 2010 року, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме житловий будинок літери «А-1», «Б»- літню кухню, «В»- вбиральню, «Ж»- колодязь, «Г», «Д»- сараї, «Е»- гараж, № 1 огородження, «Т»- тротуар, в решті вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого КП «БТІ м. Донецька»станом на 30.07.2010 року, вбачається, що є самовільно збудовані об'єкти, під літ.«А1-1»- жила прибудова, літ. «ам/с»- мансарда, літ. «З»- гараж. Дозвіл на виконання будівельних робіт та проект у співвласників відсутні.
Вищенаведене свідчить, що спорудження і переобладнання об'єктів нерухомого майна, здійснено без дозволу органу місцевого самоврядування, а також без належного дозволу та належно затвердженої компетентним органом проектної документації на виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.
Проте, відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому випадку: 1)отримання замовниками або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; 3)затвердження проектної документації; 4)виконання підготовчих та будівельних робіт; 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Згідно змісту підп.1 п.б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Припасами ст.28 Закону України «Про архітектурну діяльність», визначено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт. У ст.9 цього Закону визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Дозвіл на виконання таких будівельних робіт у відповідно до ст.29 Закону України «Про планування та забудову територій»надається Інспекціями Державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
На час звернення позивача ОСОБА_1 до суду і на теперішній час процедура і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, згідно положень, Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі-Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року, особливості реєстрації декларації та її форм визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства.
Відповідно до п.1.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 91 від 24.06.2011 року.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем не була оформлена та затверджена в установленому законом порядку проектна документація на будівництво та що завершені спорудження об'єкти нерухомості були прийняті в експлуатацію згідно вимог законодавства. Позивач не звертався до компетентного, уповноваженого органу виконавчої влади щодо оформлення правовстановлюючих документів і йому було відмовлено та про прийняття спірного нерухомого майна в експлуатацію.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості вирішити питання про набуття позивачем та відповідачем власності на об'єкти самочинного будівництва лише за фактичним завершенням його спорудження, оскільки визнання у судовому порядку прав власності на самочинно збудоване нерухоме майно без прийняття його в експлуатацію діючим цивільним законодавством не передбачено, тому не виникло право власності на житлову прибудову, мансарду та гараж.
Системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про те, що чинним цивільним законодавством передбачений інший, ніж судовий, порядок прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості та у зв'язку з цим отримання відповідних правовстановлюючих документів, але позивач цим правом не користався.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання право власності на 1/2 частки самовільно зведені об'єкти нерухомості, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 328, 331, 376, 392, ЦК України, суд, -
У задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Донецька міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, про визнання право власності на 1/2 частки самовільно збудованих прибудови розташованих за адресою: будинок АДРЕСА_1 -відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: