10 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7742/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
при секретарі - Чухліб Г.О.,
за участю:
представника позивача - Супруненко В.В.,
представника відповідача - Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Браво" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
27 вересня 2011 року Приватне підприємство "Браво" (далі - позивач, ПП "Браво") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003841502/2206 від 04.07.2011.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог статті 185, статті 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 23613,00 грн, а саме, за березень 2011 року на суму 23613,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Діан" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003841502/2206 від 04.07.2011.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 185, статті 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 23613,00 грн, а саме, за березень 2011 року на суму 23613,00 грн. Зазначав, що позивачем у березні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Діан" віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 23613,00 грн. При цьому вказував, що у останнього відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідки з ЄДР. Крім того, згідно акту обстеження №2298 від 15.04.2011 ТОВ "Діан" не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим за ініціативою Кременчуцької ОДПІ 07.06.2011 йому було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП "Браво" (ідентифікаційний код 31622748) 14.09.2001 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 20.09.2001, платником податку на додану вартість зареєстрований 21.09.2001 (перереєстрація - 18.04.2009, свідоцтво №100222493).
Кременчуцькою ОДПІ в період з 08.06.2011 по 10.06.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Браво" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Діан" за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.
За результатами перевірки податковим органом 10.06.2011 складено акт №3857/15-322/31622748, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 185, статті 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 23613,00 грн, а саме, за березень 2011 року на суму 23613,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що позивачем у березні 2011 року, в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Діан", віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 23613,00 грн.
Разом з тим, у ТОВ "Діан" відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідки з ЄДР. Згідно акту обстеження №2298 від 15.04.2011 ТОВ "Діан" не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим за ініціативою Кременчуцької ОДПІ 07.06.2011 йому було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
По підприємству ТОВ "Діан" згідно акту №3054/15-322/37282522 від 18.05.2011 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року" встановлено порушення статей 203, 215, 228 ЦК України, статей 198, 206 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за березень 2011 року зменшено суму податкових зобов'язань в розмірі 914222,20 грн та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 909336,00 грн, та як наслідок зменшено податкове зобов'язання за березень 2011 року по контрагенту ПП "Браво" в розмірі 23613,40 грн.
Враховуючи викладене, податковий орган прийшов до висновку, що у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги податкового кредиту - не є дійсними. Отже, для контрагентів ТОВ "Діан" такі операції несуть податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто особами, на користь яких вчинюються правочини та які штучно формують податковий кредит.
У зв'язку з викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем у березні 2011 року неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 23613,00 грн.
Позивач, не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті №3857/15-322/31622748 від 10.06.2011, направив до Кременчуцької ОДПІ заперечення на вказаний акт.
Згідно відповіді Кременчуцької ОДПІ від 04.07.2011 висновки акту №3857/15-322/31622748 від 10.06.2011 податковим органом залишені без змін.
На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04.07.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003841502/2206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 23614,00 грн, в тому числі 23613,00 грн - за основним платежем та 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003841502/2206 від 04.07.2011 - без змін.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003841502/2206 від 04.07.2011.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ №0003841502/2206 від 04.07.2011, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачем на підставі податкової накладної №29 від 31.03.2011, виписаної ТОВ "Діан", в березні 2011 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 23613,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що 25.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Діан" (продавець) укладено договір б/н, згідно якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах цього договору дизельне паливо. Загальна кількість поставленого продавцем товару складає: 16100 літрів. Загальна ціна одного літру товару складає - 8,80 грн, в тому числі ПДВ. Загальна сума договору складає 141680,00 грн, в тому числі ПДВ.
На виконання умов даного договору ТОВ "Діан" в березні 2011 року поставлено позивачу товар - дизельне пальне в кількості 16100 літрів, про що виписано податкову накладну №29 від 31.03.2011 на загальну суму 141680,00 грн, в тому числі ПДВ - 23613,00 грн та видаткову накладну №РН-0000020 від 31.03.2011 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).
Дослідивши вказану вище податкову накладну, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу у податкового органу відсутні.
На підставі отриманої податкової накладної ПП "Браво" сума податку на додану вартість у розмірі 23613,00 грн включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Діан", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.
Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).
При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як вбачається із матеріалів справи, придбаний позивачем товар поставлявся на його користь продавцем відповідно до пункту 2.2 договору б/н від 25.03.2011.
На підтвердження реальності транспортування придбаного ПП "Браво" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірену копію товарно-транспортної накладної від 31.03.2011 №31/09-2.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався директором ПП "Браво" ОСОБА_3 на підставі довіреності №10 від 31.03.2011, підпис якого мається також у видатковій накладній.
Крім того, в ході господарської операції з придбання у ТОВ "Діан" дизельного палива, позивачу було також надано сертифікат відповідності на вказаний товар, що також свідчить про реальність та товарність даної операції.
Із наданих представником позивача пояснень встановлено, що придбаний у ТОВ "Діан" товар було перелито у напівпричіп-цистерну, яка знаходилась на території господарського двору для стоянки автотранспорту ПП "Браво" за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 9. Факт зберігання товару за даною адресою підтверджується договором оренди нежилого приміщення №1 від 03.01.2011, доповненням до вказаного договору від 05.01.2011, відповідно до якого КП "Будівельна фірма "ВІК" (орендодавець) надано ПП "Браво" (орендатор) в користування господарський двір для стоянки вантажного транспорту орендаря, його заправки паливно-мастильними матеріалами, виконання ремонтно-профілактичних робіт, утримання господарського приладдя.
Крім того, до матеріалів справи позивачем долучений договір позички транспортних засобів від 03.04.2006, відповідно до якого ОСОБА_3 (позикодавець) передає ПП "Браво" (користувач) у безоплатне користування транспортні засоби - сідловий тягач-Е КРАЗ, 1995 року виписку, д.н.з. 13240СК, напівпричіп-цистерну-Е ПЦ, 1989 року випуску, д.н.з НОМЕР_6, в якій в подальшому і зберігався придбаний товар. Вказаний вище договір позички транспортних засобів засвідчений нотаріально.
В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності.
Суд звертає увагу, що видами діяльності позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є: виробництво цукру; оптова торгівля паливом; інші види оптової торгівлі; вирощування зернових та технічних культур; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Встановлено, що придбане позивачем дизельне пальне було використане в повному обсязі для потреб ПП "Браво", а саме, для заправки автомобілів, які здійснювали вантажні перевезення в межах здійснення позивачем власної господарської діяльності.
На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи представником позивача долучені наступні документи: договір позички від 05.02.2009 на вантажний сідловий тягач марки "Freightliner Dallas", 2001 року випуску, д.н.з НОМЕР_1; договір позички від 15.11.2010 на автомобіль "International 9600", 1993 року випуску, д.н.з НОМЕР_2, напівпричіп "П Lambrech 85LK30", 1994 року випуску, д.н.з НОМЕР_3; довіреність від 13.12.2010 на право експлуатації автомобіля "International 9800", 1999 року випуску, д.н.з НОМЕР_5; договір позички транспортних засобів від 03.04.2006 на сідловий тягач-Е КРАЗ, 1995 року випуску, д.н.з НОМЕР_4, напівпричіп-цистерну 1989 року випуску, д.н.з НОМЕР_6; тимчасовий реєстраційний талон на вантажний сідловий тягач Renault Magnum 440, 2005 року випуску, д.н.з НОМЕР_7, бухгалтерська довідка, акти списання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи, копії посвідчення водіїв - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, накази про прийняття водіїв на роботу, договір поставки бурякової меляси №05/07/11 від 13.07.2011, договір купівлі-продажу бурякової меляси №Р 2010 пд 77 від 07.06.2011, договір б/н від 30.05.2011, договір купівлі-продажу патоки-меляси №14/06/11 від 06.06.2011, договори на реалізацію бурякового мелясу від 23.05.2011, 13.05.2011, 11.05.2011, 15.04.2011, 06.04.2011, договір купівлі-продажу патоки-мелясу №201011/24-157 від 24.11.2010, договір перевезення №05/04-ТБ від 05.04.2011, акт виконаних робіт по договору перевезення, товарно-транспортні накладні, договір про відповідальне зберігання б/н від 23.03.2011, договір №2 від 10.05.2011, накладні.
Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 23613,00 грн.
Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Діан", то слід зазначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Посилання податкового органу в акті перевірки на той факт, що рішенням №117 від 07.06.2011 ТОВ "Діан" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, як на обставину, що позбавляє позивача права на віднесення відповідної суми до складу податкового кредиту березня 2011 року, судом не приймається до уваги, оскільки анулювання свідоцтва відбулося пізніше, ніж здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ "Діан" (березень 2011 року).
Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у ТОВ "Діан" відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідки з ЄДР, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, а наявність основних фондів не є обов'язковою умовою при здійсненні такого виду діяльності як оптова торгівля паливом.
В ході розгляду справи представник відповідача посилався на те, що в результаті проведеної перевірки діяльності ТОВ "Діан" встановлені факти порушення останнім цивільного та податкового законодавства, які відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року №3054/15-322/37282522 від 18.05.2011.
Суд звертає увагу, що в ході вказаної вище перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "Діан" цивільного та податкового законодавства лише на підставі декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, при цьому будь-які інші первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах, зокрема, між позивачем та ТОВ "Діан" в ході даної перевірки не досліджувалися.
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Суд зауважує, що чинний Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податку (покупця) на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 №0003841502/2206 не довів, а відтак позовні вимоги ПП "Браво" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 №0003841502/2206 та визнати його протиправними і скасувати.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Приватного підприємства "Браво" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 04.07.2011 №0003841502/2206.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Браво" (код ЄДРПОУ 31622748) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2011 року.
Суддя О.В. Гіглава