07 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7189/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представника позивача - Душки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Деметра") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0085831701/0/3862 від 22.11.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок податкового органу про заниження ТОВ "Деметра" податку з доходів фізичних осіб вважає безпідставним, оскільки даний висновок не підтверджуються жодними документальними доказами, дослідженими під час перевірки, а ґрунтується виключно на поясненнях колишніх працівників товариства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 2-3).
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 07 листопада 2011 року не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином (а.с. 180).
У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (а.с. 65-67).
Беручи до уваги положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 01.09.1992 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 359809 (а.с. 6).
Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 28.10.2010 року по 03.11.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Деметра" (код ЄДРПОУ 13951493) з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства.
За результатами перевірки складено акт № 5857/17-110/13951493 від 08.11.2010 року, в якому вказано на порушення платником податків вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження товариством податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6 933 грн. 69 коп. (а.с. 68-72).
На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцької ОДПІ 22.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0085831701/3862, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок з доходів найманих працівників по актам перевірок" в розмірі 20 801 грн. 07 коп. (в т.ч., 6 933 грн. 69 коп. - основний платіж, 13 867 грн. 38 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 14).
За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України його скарги залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 15-18).
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0085831701/3862 від 22.11.2010 року слід зазначити наступне.
Порядок визначення об'єкта оподаткування, обчислення та сплати (утримання) податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2010 році було врегульовано ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі по тексту - Закон № 889-IV).
Так, приписами пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IV визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IV податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IV, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Пунктом 1.15 Закону № 889-IV передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
За змістом пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Деметра" контролюючим органом виявлено факт виплати товариством заробітної плати працівникам без проведення відповідних виплат через касу підприємства.
Так, з пояснень гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, що працювали продавцями у період з 17.08.2009 року по 16.10.2010 року, фахівцем податкової інспекції встановлено, що вони отримували заробітну плату в сумі 2 000 грн. (а.с. 106-107). Разом з тим, офіційно даним громадянам заробітна плата виплачувалася у мінімально визначеному розмірі, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ "Деметра" податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 933 грн. 69 коп.
Однак, суд не погоджується з таким висновком Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи та не заперечується відповідачем, спірний висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" фактично ґрунтується лише на поясненнях гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 про отримання ними заробітної плати в сумі 2 000 грн.
Разом з тим, суд вважає, що такий висновок в повному обсязі спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Так, в акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що протягом 2009 року - ІІ кварталу 2010 року в штаті ТОВ "Деметра" офіційно працювало 4-6 осіб, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в розмірі, не нижче встановленого законодавством мінімального розміру, за фактично відпрацьований час (а.с. 69).
Зокрема, відповідно до наказу ТОВ "Деметра" № 12 від 01.10.2009 року гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 на підставі заяв від 01.10.2009 року прийнято на посаду продавця продовольчих товарів з окладом 650 грн. на місяць згідно штатного розпису (а.с. 22-24).
За змістом ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-VI розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року складав 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.
У відповідності до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2010 року складала 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень, з 1 грудня 2010 року - 922 гривні.
Як встановлено судом, у зв'язку зі зміною мінімально встановленого розміру заробітної плати працедавцем, відповідно до наказів товариства, проводилося збільшення розміру посадового окладу продавців (а.с. 25-28).
Фактично відпрацьований найманими працівниками час позивачем відображено у табелях обліку робочого часу, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с. 89-97, 113-125).
Крім того, матеріалами справи, а саме - копіями видаткових касових ордерів та книги обліку заробітної плати, підтверджується факт нарахування та виплати гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 заробітної плати за фактично відпрацьований час (а.с. 79-88, 158-171).
Відповідач не заперечує, що з сум нарахованої та виплаченої вказаним працівникам заробітної плати позивачем своєчасно та у повному обсязі до бюджету сплачено податок з доходів фізичних осіб загалом в сумі 1 466 грн. 35 коп. та внески до фондів соціального страхування (а.с. 70-71, 143-157).
Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум, утриманих з них податку за формою № 1ДФ за IV квартал 2009 року - IV квартал 2010 року надавались до Кременчуцької ОДПІ своєчасно, розбіжностей з даними обліку та видачі заробітної плати ТОВ "Деметра" не встановлено, що також не заперечується відповідачем.
Згідно зі ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Частиною першою статті 29 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 було ознайомлено з наказом № 12 від 01.10.2009 року про прийняття на роботу, що підтверджується підписом останніх на примірнику даного наказу (а.с. 22). Крім того, підпис вказаних осіб міститься також у примірниках видаткових касових ордерів (а.с. 79-88).
Таким чином, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено факт офіційного працевлаштування гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 у ТОВ "Деметра" з 01.10.2009 року та виплати вказаним особам заробітної плати в розмірі, задекларованому позивачем.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не надано належних доказів щодо нарахування та виплати позивачем заробітної плати гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 в розмірі 2 000 грн. на місяць.
Суд зазначає, що письмові пояснення вказаних осіб не можуть вважатися достатнім та беззаперечним доказом порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.
При цьому, суд враховує, що наказом № 12 від 16.10.2010 року гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено з ТОВ "Деметра" на підставі п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України у зв'язку з викраденням майна та грошових коштів (а.с. 38).
Окрім того, суд зауважує, що головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області за заявою гр. ОСОБА_2 було проведено перевірку додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як слідує з матеріалів перевірки, факту виплати працівникам заробітної плати в розмірі більшому, ніж задекларований перевіркою не виявлено (а.с. 43-47).
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення ТОВ "Деметра" пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
Однак, відповідачем не доведено правомірність висновку податкової інспекції про заниження ТОВ "Деметра" податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 933 грн. 69 коп., а відтак - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, доказами, що надані позивачем до матеріалів адміністративної справи, в повному обсязі спростовано доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення платником податків вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 82, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0085831701/0/3862 від 22.11.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (код ЄДРПОУ 13951493) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.
Суддя О.О. Кукоба