07 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7428/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представника позивача - Гонтара В.М.,
представника відповідача - Мірошниченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Юлір") 12 вересня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, податкова інспекція) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що товариством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ін-Буд-Київ", зараховано до податкового кредиту за березень - вересень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 72 505 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ТОВ "Юлір" та ТОВ "Ін-Буд-Київ" фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими накладними, рахунками, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями), господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за березень - вересень 2010 року вважає необґрунтованим та протиправним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 3-6).
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ТОВ "Юлір" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість за березень - вересень 2010 року в розмірі 72 505 грн. (т. І, а.с. 200-204).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ".
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила. Поштові направлення на адресу ТОВ "Ін-Буд-Київ" повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.04.2000 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 360408 (т. ІІ, а.с. 24).
Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100317412 (т. ІІ, а.с. 23).
Працівниками Кременчуцької ОДПІ у період з 01.08.2011 року по 05.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юлір" (код ЄДРПОУ 30941236) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржується.
За результатами перевірки складено акт № 5913/23-209/30941236 від 12.08.2011 року, в якому вказано на порушення платником податків, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого перевіряючі дійшли висновку про заниження ТОВ "Юлір" податку на додану вартість загалом в розмірі 72 505 грн. (в т.ч., за березень 2010 року - 2 247 грн., за квітень 2010 року - 8 327 грн., за травень 2010 року - 1 491 грн., за червень 2010 року - 5 519 грн., за липень 2010 року - 11 834 грн., за серпень 2010 року - 13 171 грн., за вересень 2010 року - 29 916 грн.) (т. ІІ, а.с. 28-75).
На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008112301/2772, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" в розмірі 108 757 грн. 50 коп. (в т.ч. 72 505 грн. - основний платіж, 36 252 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 7).
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року слід зазначити наступне.
Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) було визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ін-Буд-Київ" (код ЄДРПОУ 30941236), в березні - вересні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 72 505 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.
Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ТОВ "Юлір" податку на додану вартість за березень - вересень 2010 року в сумі 72 505 грн.
Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що за даними податкової звітності ТОВ "Ін-Буд-Київ" у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо.
Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ "Юлір" (Генпідрядник) та ТОВ "Ін-Буд-Київ" (Субпідрядник) 10.03.2010 року укладено договір субпідряду № 27, відповідно до п. 1.1. якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах міста Кременчука (т. І, а.с. 9).
Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 043103 від 31.03.2010 року на загальну суму 4 968 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ - 828 грн. 04 коп., № 053103 від 30.03.2010 року на загальну суму 8 510 грн. 83 коп., в т.ч. ПДВ - 1 418 грн. 47 коп., № 300406 від 30.04.2010 року на загальну суму 39 295 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ - 6 549 грн. 25 коп., № 300407 від 30.04.2010 року на загальну суму 10 664 грн. 68 коп., в т.ч. ПДВ - 1 777 грн. 45 коп., № 310502 від 31.05.2010 року на загальну суму 8 947 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ - 1 491 грн. 32 коп., № 010630 від 30.06.2010 року на загальну суму 4 955 грн. 15 коп., в т.ч. ПДВ - 825 грн. 86 коп., № 020630 від 30.06.2010 року на загальну суму 3 185 грн. 24 коп., в т.ч. ПДВ - 530 грн. 87 коп., № 030630 від 30.06.2010 року на загальну суму 1 927 грн. 73 коп., в т.ч. ПДВ - 321 грн. 29 коп., № 040630 від 30.06.2010 року на загальну суму 23 048 грн. 21 коп., в т.ч. ПДВ - 3 841 грн. 37 коп., № 030730 від 30.07.2010 року на загальну суму 59 318 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 9 886 грн. 44 коп., № 040730 від 30.07.2010 року на загальну суму 5 006 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 834 грн. 36 коп., № 050730 від 30.07.2010 року на загальну суму 6 681 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ - 1 113 грн. 56 коп., № 030830 від 30.08.2010 року на загальну суму 29 896 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ - 4 982 грн. 73 коп., № 050831 від 31.08.2010 року на загальну суму 49 426 грн. 74 коп., в т.ч. ПДВ - 8 237 грн. 79 коп., № 111030 від 30.09.2010 року на загальну суму 21 298 грн. 46 коп., в т.ч. ПДВ - 3 549 грн. 74 коп., № 121030 від 30.09.2010 року на загальну суму 70 860 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ - 11 810 грн. 11 коп., № 131030 від 30.09.2010 року на загальну суму 21 223 грн. 62 коп., в т.ч. ПДВ - 3 537 грн. 27 коп., № 141030 від 30.09.2010 року на загальну суму 7 256 грн. 30 коп., в т.ч. ПДВ - 1 209 грн. 38 коп., № 151030 від 30.09.2010 року на загальну суму 19 667 грн. 34 коп., в т.ч. ПДВ - 3 277 грн. 89 коп., № 161030 від 30.09.2010 року на загальну суму 39 192 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ - 6 532 грн. 02 коп. (т. І, а.с. 28-47).
Дослідивши в судовому засіданні копії вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ТОВ "Ін-Буд-Київ" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.
Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.
Відтак, вказані податкові накладні підтверджують факт виконання ТОВ "Ін-Буд-Київ" будівельно-монтажних робіт на користь ТОВ "Юлір" протягом березня - вересня 2010 року та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд зазначає, що за умовами договору № 27 від 10.03.2010 року на виконання договірних зобов'язань Субпідрядник надає Генпідряднику довідки вартості виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт.
Типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554.
Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано належним чином оформлені та завірені копії довідок вартості виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних робіт, що складені та підписані ТОВ "Ін-Буд-Київ" і ТОВ "Юлір" на виконання зобов'язань за вищевказаним договором від 10.03.2010 року (т. І, а.с. 49-171).
Виконані Субпідрядником будівельно-монтажні роботи оплачено Генпідрядником у повному обсязі. Так, часткова оплата проведена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ін-Буд-Київ" у АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується копіями виписок банку, наявних у матеріалах справи (т. І, а.с. 11-27).
Крім того, на суму 94 498 грн. 48 коп. між ТОВ "Ін-Буд-Київ" (Первісний кредитор), ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) та ТОВ "Юлір" (Боржник) укладено договір № 11 від 01.02.2011 року про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 27 від 10.03.2010 року (т. І, а.с. 10).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)
Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
При цьому, за умовою ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що договір субпідряду № 27 від 10.03.2011 року не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні (т. І, а.с. 9).
Окрім того, заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містить і Закон України "Про податок на додану вартість".
В силу ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом договору відступлення права вимоги № 11 від 01.02.2011 року до ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) перейшла вимога за зобов'язанням ТОВ "Юлір" сплатити кошти в сумі 94 498 грн. 48 коп. (а.с. 10).
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень № 79 від 01.03.2011 року, № 87 від 15.03.2011 року, № 92 від 16.03.2011 року позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Прістекс ЛТД" перераховано кошти загалом в сумі 94 498 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ - 15 749 грн. 75 коп. (т. ІІ, а.с. 17-19).
Таким чином, сторонами виконано умови договору про відступлення права вимоги, ТОВ "Юлір" у повному обсязі оплачено будівельно-монтажні роботи, виконані ТОВ "Ін-Буд-Київ", що не заперечується відповідачем.
Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в сумі 72 505 грн.
Що стосується посилань Кременчуцької ОДПІ на нікчемність договору субпідряду № 27 від 10.03.2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Ін-Буд-Київ" та ТОВ "Юлір" на підставі вищевказаного договору.
Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір субпідряду суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.
Також, суд наголошує на тому, що за змістом Статуту ТОВ "Юлір" одним із видів діяльності товариства є будівельна діяльність (т. І, а.с. 182).
Позивачем до матеріалів справи долучено копію ліцензії серії АВ № 587206, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ "Юлір" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т. ІІ, а.с. 20).
Отже, укладення платником податків договору субпідряду відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.
Судом на адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було надіслано запит з проханням надати інформацію про те, чи видавалася Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" (код ЄДРПОУ 36925136) ліцензія на право зайняття будівельною діяльністю (господарською діяльністю, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури) (т. ІІ, а.с. 81).
Зі змісту отриманої відповіді судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві дійсно 09.03.2010 року ТОВ "Ін-Буд-Київ" видано ліцензію серії АВ № 512323 на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 09.03.2010 року по 09.03.2013 року та додано до листа копію вказаної ліцензії (т. ІІ, а.с. 86-90).
Таким чином, оскільки відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень - вересень 2010 року суму податку на додану вартість, що сплачена ним в ціні придбаних у ТОВ "Ін-Буд-Київ" робіт в розмірі 72 505 грн.
Висновок податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Ін-Буд-Київ" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "Ін-Буд-Київ" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів, а зустрічна перевірка вказаного підприємства відповідачем не проводилася. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.
Твердження податкової інспекції про те, що до актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ "Ін-Буд-Київ" включено суми заробітної плати, а згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року працівники на даному товаристві були відсутні судом оцінюється критично з огляду на те, що господарські операції між сторонами мали місце у березні - вересні 2010 року. Окрім того, як зазначалося судом вище, ТОВ "Ін-Буд-Київ" у встановленому законодавством порядку 09.03.2010 року отримано ліцензію на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що однією з умов отримання такої ліцензії є наявність у ліцензіата власних чи орендованих виробничих потужностей та відповідних фахівців.
Щодо посилань податкового органу на здійснення контрагентом позивача господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності суд зазначає, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації сторонами спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Суд також відзначає, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ТОВ "Юлір" чи ТОВ "Ін-Буд-Київ".
З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість за березень - вересень 2010 року на загальну суму 72 505 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року.
Разом з тим, ТОВ "Юлір" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором субпідряду та факт використання придбаних робіт у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за березень - вересень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних робіт, в розмірі 72 505 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" (код ЄДРПОУ 30941236) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.
Суддя О.О. Кукоба