07 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7852/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представника позивача - Маринкіної О.О.,
представника відповідача - Мірошниченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхіменергія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Астелікс 2007", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алівіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхіменергія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Промхіменергія") 03 жовтня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, податкова інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011 року № 0008942301/2930, № 0008962301/175, № 0008952301/2931.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновки Кременчуцької ОДПІ про завищення товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року в розмірі 4 455 грн., заниження податку на додану вартість за серпень - листопад 2010 року в розмірі 9 128 грн. та податку на прибуток за ІІІ - IV квартали 2010 року в сумі 16 979 грн. вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 3-12).
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ТОВ "Промхіменергія" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ - IV квартали 2010 року загалом в сумі 16 979 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року в розмірі 4 455 грн. та занижено податок на додану вартість за серпень - листопад 2010 року в розмірі 9 128 грн. (т. І, а.с. 189-193).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Астелікс 2007" (код ЄДРПОУ 34873961) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566468) (т. І, а.с. 141-142).
Треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Поштові відправлення на адресу ПП "Астелікс 2007" та ТОВ "Алівіс" повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представників третіх осіб.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхіменергія" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 16.02.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 359779 (т. І, а.с. 21).
Позивач з 17.02.2010 року знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 100276180 є платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 22-23).
Кременчуцькою ОДПІ у період з 17.08.2011 року по 22.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промхіменергія" (код ЄДРПОУ 36931176) з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 25713587), ПП "Арона Сервіс" (код ЄДРПОУ 34987777), ПП "Алерт" (код ЄДРПОУ 32275589), ПП "Алерт Плюс" (код ЄДРПОУ 34793043), ПП "Інко" (код ЄДРПОУ 32141595), ПП "Авеланж" (код ЄДРПОУ 33672429), ПП "Саланг ТМ" (код ЄДРПОУ 34397742), ТОВ "Інтермаксервіс" (код ЄДРПОУ 24710114), ПП "Маркап" (код ЄДРПОУ 36504035), ПП "Альпарі-Т" (код ЄДРПОУ 36643102), ПП "Агат Сервіс" (код ЄДРПОУ 36194933), ТОВ "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566568), ПП "Оріль" (код ЄДРПОУ 25165943), ПП "Астелікс-2007" (код ЄДРПОУ 34873961), ПП "Алькарас Плюс" (код ЄДРПОУ 37468826) за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року відповідно до постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченка О.В.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржується.
За результатами перевірки складено акт № 6390/23-309/36931176 від 30.08.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:
- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість загалом в розмірі 13 583 грн. (в т.ч., за серпень 2010 року 3 333 грн., за вересень 2010 року - 1 483 грн., за жовтень 2010 року - 2 917 грн., за листопад 2010 року - 1 395 грн.);
- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Промхіменергія" завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року в розмірі 4 455 грн.;
- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток загалом в сумі 16 979 грн. (в т.ч., за ІІІ квартал 2010 року - 6 020 грн., за IV квартал 2010 року - 10 959 грн.) (т. І, а.с. 31-37).
Листом вих. № 34761/10/23-309 від 13.09.2011 року Кременчуцька ОДПІ повідомила позивача про те, що у висновках до вищезазначеного акта перевірки допущено арифметичну помилку, а саме - невірно вказано загальну суму заниження платником податку на додану вартість в розмірі 13 583 грн., тоді як правильним є 9 128 грн. (а.с. 38).
На підставі висновків вищевказаного акта перевірки (з урахуванням листа вих. № 34761/10/23-309 від 13.09.2011 року) відповідачем 13.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0008942301/2930, яким ТОВ "Промхіменергія" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 21 224 грн. (в т.ч., 16 979 грн. - основний платіж, 4 245 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 39);
- № 0008962301/175, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 4 455 грн. (т. І, а.с. 41);
- № 0008952301/2931, за яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 11 410 грн. (в т.ч., 9 128 грн. - основний платіж, 2 282 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 43).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 13.09.2011 року № 0008942301/2930, № 0008962301/175, № 0008952301/2931 слід зазначити наступне.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), було визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Судом встановлено, що ТОВ "Промхіменергія" протягом серпня - листопада 2010 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання транспортно-експедиційних, бухгалтерських, юридичних та посередницьких послуг у ПП "Астелікс - 2007" (код ЄДРПОУ 34873961), ТОВ "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566468).
За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних послуг в сумі 16 979 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні таких послуг, в розмірі 13 583 грн.
Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року в розмірі 4 455 грн., заниження податку на додану вартість за серпень - листопад 2010 року в розмірі 9 128 грн. та податку на прибуток за ІІІ - IV квартали 2010 року в сумі 16 979 грн.
Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на неналежне оформлення первинних документів бухгалтерського обліку (податкових накладних, актів приймання-передачі), що надані позивачем на перевірку. Крім того, зазначала, що відповідно до даних перевірок та податкової звітності ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Алівіс" у останніх відсутні необхідні виробничі потужності: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Наголошувала на тому, що оскільки перевіркою не встановлено реальність надання ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Алівіс" транспортно-експедиційних, бухгалтерських, юридичних та посередницьких послуг ТОВ "Промхіменергія" правочини, укладені між товариством та вказаними контрагентами є нікчемними в силу закону.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам Кременчуцької ОДПІ та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, суд зазначає наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ "Промхіменергія" (Замовник) та ПП "Астелікс - 2007" (Перевізник) 01.07.2010 року укладено договір № 01/07-2010т про надання послуг з організації автоперевезень та експедирування вантажів, відповідно до п. 1.1. якого Замовник зобов'язується передавати для перевезення нафтопродукти, а Перевізник - приймати їх до перевезення у встановлені договором строки (т. І, а.с. 55-56).
Крім того, аналогічний за змістом договір № 01/10/2010-1 ТОВ "Промхіменергія" укладено 01.10.2010 року з ТОВ "Алівіс" (т. І, а.с. 85-86).
Також, позивачем до матеріалів справи надано копію договору № 01/10/201-2 від 01.10.2010 року про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку, укладеного між ТОВ "Промхіменергія" (Замовник) та ТОВ "Алівіс" (Виконавець), за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в об'ємі та на умовах, передбачених договором (т. І, а.с. 87-88).
Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних, наданих позивачем, суд наголошує, що у них не конкретизовано зміст та обсяг господарських операцій, а саме: у графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" Виконавцем лише зазначено вид послуг (юридичні послуги, експедиційні послуги, просування товарів на ринку України) (т. І, а.с. 75-81, 99-104). Разом з тим, конкретних видів робіт, проектів, їх назв та кількості не зазначено.
Відтак, оскільки такі податкові накладні складено з порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість", вони не можуть бути належним доказом у справі.
Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до пп. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що за умовами наданих позивачем договорів перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, доставка таких вантажів здійснюється на підставі заявок Замовника та дорожніх листів, що складаються Замовником. У заявці зазначається день та час подачі, кількість та тип транспорту, маршрут тощо.
Дослідивши в судовому засіданні копії заявок, долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи, суд вважає за доцільне вказати на те, що у них не зазначено час подачі автотранспорту, його кількість та тип (т. І, а.с. 57-66).
Що стосується рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. І, а.с. 68-74, 92-98) то вони також не містять конкретизованих відомостей щодо змісту господарських операцій, а тому в силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть бути прийняті як первинні бухгалтерські документи.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не надано договорів про надання юридичних та посередницьких послуг (з просування товарів на ринках України).
Правильність формування податкового кредиту та валових витрат залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети, економічної вигоди) для вчинення господарських операцій.
Разом з тим, відповідно до штатного розкладу ТОВ "Промхіменергія" штат підприємства складає чотири одиниці, при цьому дві з них - це посади головного бухгалтера та бухгалтера (т. І, а.с. 129).
Таким чином, беручи до уваги обсяги здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає, що у ТОВ "Промхіменергія" відсутні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору про надання бухгалтерських послуг.
Крім того, суд наголошує, що позивачем не надано доказів фактичного надання його контрагентами бухгалтерських, юридичних та посередницьких послуг (відомостей щодо складання звітності, договорів, представлення інтересів позивача перед третіми особами тощо).
Також, перевіряючи реальність надання ПП "Астелікс - 2007" та ТОВ "Алівіс" послуг з перевезення вантажів, суд зазначає, що основними документами, які можуть підтвердити реальність здійснення таких господарських операцій є товарно-транспортні накладні та дорожні листи, оформлення яких за умовами договорів є обов'язковим.
Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
За змістом Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
У відповідності до п. п. 11.5, 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
ТОВ "Промхіменергія" на неодноразову вимогу суду (ухвали від 04 жовтня 2011 року, від 17 жовтня 2011 року - т. І, а.с. 1, 142) не надано копій товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, подорожніх листів, що підтверджували б факт надання його контрагентами послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Окрім того, судом на адресу УДАІ УМВС України в Полтавській області було надіслано запит з проханням повідомити інформацію про зареєстровані за Приватним підприємством "Астелікс 2007" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алівіс" автотранспортні засоби.
Відповідно до повідомлення УДАІ УМВС України в Полтавській області від 21.10.2011 року вих. № 11/9-7820 за вказаними юридичними особами автотранспортні засоби не зареєстровані (т. І, а.с. 149).
Посилання представника позивача на те, що ПП "Астелікс - 2007" у встановленому законодавством порядку отримано ліцензію на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної з надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом судом оцінюються критично з огляду на те, що ані позивачем, ані третьою особою копії такої ліцензії не надано. Наявна у матеріалах справи копія ліцензії серії АВ № 514274 не має жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки видана ПП "Астелікс - 2007" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (т. І, а.с. 46-50).
Інших відомостей щодо наявності у ПП "Астелікс - 2007" та ТОВ "Алівіс" дозвільних документів, виробничих потужностей (власних чи орендованих), трудових ресурсів сторонами у справі не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що укладені між ТОВ "Промхіменергія" та ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Алівіс" договори про надання послуг є нікчемними в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача операцій з надання транспортно-експедиційних, бухгалтерських, юридичних та посередницьких послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем валового доходу за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за цими договорами з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ щодо порушення ТОВ "Промхіменергія" вимог Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств".
У відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% від встановленої суми порушення.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 13.09.2011 року № 0008942301/2930, № 0008962301/175, № 0008952301/2931. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхіменергія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Астелікс 2007", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алівіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.
Суддя О.О. Кукоба