Справа № 2-4509/11
(заочне)
20 жовтня 2011 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого -судді Іщук Л.П.,
при секретарі -Савонік Н.М.,
з участю позивача -ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики та відшкодування моральної шкоди.
Свій позов мотивує тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено чотири договори позики, відповідно до яких він передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти: 10000 доларів США строком до 04.05.2001 року за договором від 04.05.2000 року (1); 10000 доларів США строком до 04.05.2001 року за договором від 04.05.2000 року (2); 45000 грн. зі сплатою 4% річних від позиченої суми строком до 01.04.2009 року за договором від 18.09.2008 року (3); 10000 грн. зі сплатою 4% річних від позиченої суми строком до 01.06.2009 року за договором від 01.12.2008 року (4). ОСОБА_3 зобов'язувався повернути борг у зазначені в договорах позики строки, але свої зобов'язання не виконав і на час звернення до суду борг не повернув. Просить стягнути з відповідача в його користь проіндексовану суму боргу за договорами позики в розмірі 268770,38 грн. з врахуванням трьох відсотків річних згідно ст. 625 ЦК України, а також відшкодувати завдану йому внаслідок неповернення боргу моральну шкоду в розмірі 15000 грн., яка виразилась у його пригнічені, принижені, зміні повсякденного побуту, погіршені матеріального становища.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заяві. Позивач та його представник суду пояснили, що відповідач протягом тривалого часу після укладення договорів позики обіцяє повернути борг, але не робить цього. Внаслідок неповернення боргу у позивача погіршились відносини у сім'ї, відбулися зміни у повсякденному побуті, погіршилось матеріальне становище.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. За погодженням позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи згідно вимог ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були укладені чотири договори позики: 1 - 04.05.2000 року на суму 10000 доларів США строком до 04.05.2001 року, дія якого продовжена до 04.05.2003 року; 2- 04.05.2000 року на суму 10000 доларів США строком до 04.05.2001 року, дія якого продовжена до 04.05.2005 року; 3 - 18.09.2008 року на суму 45000 грн. зі сплатою 4% річних від позиченої суми строком до 01.04.2009 року та 4 - 01.12.2008 року на суму 10000 грн. зі сплатою 4% річних від позиченої суми строком до 01.06.2009 року (а.с. 20, 21, 22, 23). Згідно даних договорів відповідач ОСОБА_3 зобов'язався повернути позичені кошти у строки, в них зазначені.
З пояснень позивача, допитаного як свідка, показань свідків, судом встановлено, що договори є укладеними, позичені кошти за договорами позики ОСОБА_3 ОСОБА_1 не повернув, тобто порушив умови договорів позики і прострочив виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договорами позики 06.06.2011 року. Перший договір позики укладений 04.05.2000 року, дія якого продовжена до 04.05.2003 року, а другий договір позики укладений 04.05.2000 року, дія якого продовжена до 04.05.2005 року, тобто пройшло більше трьох років коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 257 ЦК України і пп. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
ОСОБА_3 зобов'язався повернути борг за договором позики 1 від 04.05.2000 року до 04.05.2003 року, а по договору позики 2 від 04.05.2000 року до 04.05.2005 року, а отже позивач повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно до 04.05.2003 року і до 04.05.2005 року, тому ним пропущений трирічний строк звернення до суду за цими договорами. Оскільки позивач не зазначає поважних причин пропуску строку для звернення з позовом про стягнення боргу за даними договорами, а відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, слід відмовити в позові в частині стягнення боргу за договором позики від 04.05.2000 року (1) та від 04.05.2000 року (2) у зв'язку з пропуском звернення до суду. А в частині стягнення боргу за договорами позики від 18.09.2008 року (3) та від 01.12.2008 року (4) позов слід задовольнити і стягнути з відповідача в користь позивача 68999,98 грн., з яких: за договором позики 3 від 18.09.2008 року 53910 грн. -проіндексованої суми боргу та 2700,12 грн. -три відсотки річних від простроченої суми; за договором позики 4 від 01.12.2008 року 11840 грн. -проіндексованої суми боргу та 549,86 грн. -три відсотки річних від простроченої суми.
Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої відповідачем, то в позові в цій частині слід відмовити, оскільки відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а главою 71 ЦК України та самими укладеними сторонами договорами позики відшкодування моральної шкоди не передбачено.
З відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 1820 грн., які складаються з судового збору (1700 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (120 грн.).
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 59, 60, 88, 213, 214, 215,218, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 257, 526, 530, 625, 1046, 1049 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 68999 гривень 98 коп. боргу за договорами позики.
У відшкодуванні моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1820 грн судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.П. Іщук