08 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1411/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Зайченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
18 лютого 2011 року Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 15693 грн. 85 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період перебування на обліку у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості (з 04.09.2008 року по 04.09.2009 року) як безробітної, одночасно (з 04.07.2007 року до 02.10.2008 року) ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. За час перебування на обліку в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості відповідачем незаконно, у порушення вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", отримано матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 15693 грн. 85 коп. 18.10.2010 року Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості видано наказ за № 605 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1", проте кошти у добровільному порядку відповідачем не повернуто.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року провадження у даній справі відкрито.
14.03.2011 року відповідач надала письмові заперечення проти позову, у яких посилається на порушення, допущені позивачем під час проведення перевірки, за результатами якої винесено наказ про повернення коштів. Зазначає, що з 01.04.2008 року по 11.08.2008 року фінансово-господарську діяльність не здійснювала та доходів не отримувала. У травні 2008 року подала державному реєстратору заяву про припинення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року провадження у даній справі зупинено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року провадження у даній справі поновлено та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача та відповідач у судове засідання не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.09.2008 року звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві зазначено, що відповідач не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує, що засвідчено її власним підписом.
Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 04.09.2008 року №НТ080904 відповідачу надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.
17.11.2009 року наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості №НТ091117 від 17.11.2009 року ОСОБА_1 знято з обліку центру зайнятості, що підтверджується персональною карткою відповідача (а.с.7).
Матеріалами справи підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості з 04.09.2008 року по 03.09.2009 року ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в загальній сумі 15693 грн. 85 коп.
Разом з тим, 03.09.2010 року позивачем за результатами проведеної перевірки, що набрала форму акта від 03 вересня 2010 року № 6023, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04.07.2007 року, номер запису 2 585 000 0000 010826 , що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія якої наявна у матеріалах справи.
18.10.2010 року Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості видано наказ № 605 "Про поверення допомоги по безробіттю ОСОБА_1", у зв'язку із тим, що безробітна ОСОБА_1 у період перебування на обліку з 04.09.2008 року по 04.09.2009 року одночасно була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 04.07.2007 року.
20.10.2010 року на виконання даного наказу позивачем направлено письмове повідомлення ОСОБА_1 про добровільне повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітним до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі 15693 грн. 85 коп., яке отримано відповідачем 22.10.2010 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.35).
Проте, у добровільному порядку кошти на рахунок позивача не перераховано.
Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, як то наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції тощо, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Право на забезпечення та соціальні послуги за даним Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності за умови сплати страховику страхових внесків.
Видами забезпечення є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.
Статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Отже, особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04.07.2007 року, номер запису 2 585 000 0000 010826 (а.с. 11).
26.05.2008 року державним реєстратором внесено до державного реєстру запис № 2 внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності (а.с. 12).
Проте, відповідач є припиненим 02.10.2008 року, що підтверджується записом № 3 щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача (а.с. 12).
Таким чином, 04.09.2008 року при зверненні до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із письмовою заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 не повідомила про те, що вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, та своїм власним підписом ствердила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, відповідачем безпідставно отримано допомогу по безробіттю за період із 04.09.2008 року по 03.09.2009 року в загальній сумі 15693 грн. 85 коп.
Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів оформлено наказом № 605 "Про поверення допомоги по безробіттю ОСОБА_1". Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості згідно п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, 20.10.2010 року направлено письмове повідомлення ОСОБА_1 про повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітним у сумі 15693 грн. 85 коп., яке отримано відповідачем 22.10.2010 року.
Відповідачем кошти у добровільному порядку на розрахунковий рахунок позивача не перераховано.
Суд критично оцінює твердження відповідача про порушення, допущені позивачем під час проведення перевірки, за результатами якої винесено наказ про повернення коштів, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №2а-1670/2459/11 від 12.05.2011 року за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій неправомірними щодо проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, складання акту №6023 від 03.09.2010 року, наказу № 605 від 18.10.2010 року та їх скасування, закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування акту Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № 6023 від 03.09.2010 року, у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 року, що набрала законної сили 13.09.2011 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду у справі №2а-1670/2459/11 від 12.05.2011 року - без змін (а.с. 66).
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність дій Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості щодо проведення розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення, на підставі яких заявлені позовні вимоги про стягнення боргу, що не може оспорюватися у даній судовій справі.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості на р/р №37175165303202 в ГУДК України в Полтавській області, код 22548262, МФО 831019 допомогу по безробіттю в сумі 15693 грн. 85 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто три гривні вісімдесят п'ять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2011 року.
Суддя С.С. Сич