Справа № 2а/1570/3647/2011
22 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Танцюри К. О.
за участю секретаря: Ватренко Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Артекс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури у Приморському районі м. Одеси, про скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Артекс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005262310 та № 0005272310, прийнятих 10.05.2011 р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі Акту № 2367/23-1/25040354 від 20.04.2011 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Артекс»(код ЄДРПОУ 25040354) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 01.01.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 01.01.2011р.».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку -покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) у разі визнання її у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, або, коли продавцем було надіслано покупцю претензію, яка залишилася без відповіді. При цьому, позивач вказує, що жодних претензій за контрактом № 02/10-01-07 від 02.10.2007р. сторонами одна одній не висувалося та жодних спорів не виникало, процедур досудового чи судового врегулювання спорів не проводилося, виконавчих написів нотаріусів не вчинялося. Також, позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість були включені підприємством до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних без наявності податкових накладних забороняється згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач вказує, що п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено право отримувача товару на подання скарги, а не обов'язок її подання.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що у перевіряємому періоді позивач здійснював придбання товарів від нерезидента відповідно до Контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 р., п. 5.2 якого передбачено, що оплата, на підставі наданих продавцем інвойсів (рахунків-фактури), здійснюється не пізніше 10 банківських днів на умовах передплати. Тому відповідач робить висновок, що розрахунок валових витрат та валового доходу повинен здійснюватись позивачем на підставі п. п. 12.1.5 п. 12.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач зазначає, що у позивача у перевіряємому періоді виникали суми непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів, а саме на 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, однак позивач не вказав цю заборгованість у рядку 05.3 декларації з податку на прибуток у відповідних періодах. Також відповідач зазначає, що на порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, п. 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду віднесені суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові (Т. 1, а. с. 3-10).
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов ( Т. 1, а. с. 241-243).
Представник прокуратури у Приморському районі м. Одеси підтримав обґрунтування та пояснення, надані в судовому засіданні представником відповідача та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
У період з 02.03.2011 р. по 13.04.2011 р. на підставі направлення від 25.02.2011 р. №000528/398, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси посадовими особами здійснено планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт перевірки від 20.04.2011р. № 2367/23-1/25040354 «Про результати планової перевірки Виробничо-комерційної фірми «АРТЕКС»товариства з обмеженою відповідальністю (код за ЄДРПОУ 25040354), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2011 р.»(Т. 1, а. с. 12-54).
У висновку акту перевірки від 20.04.2011р. № 2367/23-1/25040354 вказано, що позивачем порушено: п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік у сумі 941 216 грн.; п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.5.8 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 із змінами та доповненнями, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 669 873 грн. за період жовтень -грудень 2009 р., січень 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Однак з зазначеними висновками акту перевірки суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97, діючої на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.
Таким чином, покупець зобов'язаний збільшити валові доходи, у разі коли непогашена заборгованість визнана у порядку досудового врегулювання спорів, або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса, або коли покупець не надав відповідь на претензію продавця у встановлені строки.
02 жовтня 2007 року між фірмою «MANLUX SALES LLP», Англія, продавцем, та позивачем (покупцем) був укладений Контракт № 02/10-01-07 купівлі-продажу товарів (Т. 1, а. с. 63-81). Пунктом 10.3 ст. 10 вказаного Контракту закріплено, що правом, яке регулює дійсний Контракт, є матеріальне право України.
Порядок досудового врегулювання спорів в Україні передбачений, зокрема, ст. 222 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV із змінами та доповненнями, якою передбачено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити. При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.
Досудове врегулювання господарських спорів передбачено також главою ІІ Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII із змінами та доповненнями. Згідно положень вказаного кодексу сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою (ст. 5 Кодексу). Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією (ст. 6 Кодексу).
Також, п. 9.2 ст. 9 Контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 року передбачено, що у разі виникнення у однієї з сторін збитків, у зв'язку з порушенням іншою стороною умов дійсного Контракту, винна сторона зобов'язана відшкодувати потерпілій стороні витрати протягом одного місяця з моменту виставлення претензії (рекламації). П. 9.3 ст. 9 Контракту передбачено, що претензія (рекламаційний акт) повинна містити опис суті висловленого з додаванням оригіналів чи копій належним чином оформлених документів, які підтверджують сутність претензії та факти у ній.
Як з'ясовано судом, жодних претензій позивач не отримував від фірми «MANLUX SALES LLP»за порушення умов Контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 р. В актах звірки взаєморозрахунків між позивачем та фірмою «MANLUX SALES LLP»за Контрактом № 02/10-01-07 від 02.10.2007 р. (Т. 1, а. с. 82-84) зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної. Також позивачем наданий лист фірми «MANLUX SALES LLP» від 10.05.2011 р. (Т. 1, а с. 85), в якому зазначено, що компанія «MANLUX SALES LLP»не мала та не має до компанії «АРТЕКС»претензій по виконанню контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 р. В листі зазначено також, що між компанією «MANLUX SALES LLP»та компанією «АРТЕКС»не виникало ніяких спорів відносно контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 р., компанія «MANLUX SALES LLP»не зверталася до суду, в поліцію, чи які-небудь офіційні служби з претензіями або звинуваченнями проти компанії «АРТЕКС».
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази, які спростовують обставини, викладені у листі компанії «MANLUX SALES LLP»від 10.05.2011 р.
За таких обставин суд приходить до висновку, що між позивачем та компанією «MANLUX SALES LLP»не застосовувалась процедура досудового врегулювання спорів, компанія «MANLUX SALES LLP»не зверталася до суду з вимогою про стягнення заборгованості та будь-якій спір з приводу виконання Контракту № 02/10-01-07 від 02.10.2007 між позивачем та його контрагентом відсутній.
Отже, позивачем не було порушено п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки в даному випадку відповідач не мав правових підстав для застосування зазначеної норми Закону.
Тому, позивач не повинен зазначати у рядку 02.3 Декларацій з податку на прибуток «врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості)»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. суму 8 172 717 грн., оскільки ця сума не була визнана у порядку досудового врегулювання спорів. Також, у рядку 05.3 Декларацій з податку на прибуток «врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості)»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. позивач не повинен зазначати суму 4 407 852 грн., оскільки у цьому періоді у позивача не виникла сума непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання спорів.
Таким чином, позивачем не було занижено податок на прибуток за 2010 рік у сумі 941 216 грн., а податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 р. № 0005262310, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у загальній сумі 1 176 520 грн., повинно бути скасовано, оскільки прийнято на підставі акту перевірки 20.04.2011 р. № 2367/23-1/25040354, висновки якого щодо порушення позивачем п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»є необгрунтованими та помилковими.
Відповідач зазначає, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 669 873 грн. за період жовтень -грудень 2009 р., січень 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р. , у зв'язку з порушенням останнім п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 5.8 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 із змінами та доповненнями, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, суд вважає зазначені висновки необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Дата отримання податкової накладної вказується у графі 2 розділу I реєстру отриманих та виданих податкових накладних (пункт 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. N 244, в редакції, діючого на момент виникнення спірних правовідносин).
Податкові накладні №НН -ЮА05404 від 17.11.2008 р., №НН-ЮА05995 від 04.12.2008р., №НН-ЮА06337 від 15.12.2008р., №НН-ЮА06398 від 17.12.2008р., №НН-ЮА00108 від 05.01.2009р., №НН-ЮА00184 від 08.01.2009р., №НН-ЮА00209 від 09.01.2009р., №НН-ЮА00315 від 13.01.2009р., №НН-ЮА00340 від 14.01.2009р., №НН-НС00102 від 03.02.2009р., №НН-НС00158 від 17.02.2009р., №909096 від 17.09.2009р., №909097 від 29.09.2009р., №2009-09-11.0026/012 від 11.09.2009р., №2009-09-11.0018/012 від 11.08.2009р., №2009-09-11.0016/012 від 13.07.2009р., №22038246-N від 30.09.2009р., №20090900344 від 29.09.2009р., №20090900264 від 22.09.2009р., №444400/1 від 30.09.2009р., №1 від 29.01.2009р. (Т. 1, а. с. 89-109) -на загальну суму ПДВ 260075 грн., були отримані позивачем у жовтні 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.10.2009 р. по 31.10.2009 р. (т. 1, а. с. 86-88). Тому сума податку на додану вартість 2600075 грн. за вказаними податковими накладними була правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року за датою отримання податкових накладних.
Податкові накладні №2 від 01.04.2009р., №НН-НС00099 від 02.02.2009р., №НН-НС00107 від 04.02.2009р., №НН-НС00114 від 06.02.2009р., № НН-НС00138 від 12.02.2009р., №НН-НС00166 від 19.02.2009р., №НН-НС00371 від 16.03.2009р., №НН-НС00294 від 09.03.2009р., №НН-НС00448 від 23.03.2008р. (Т. 1, а с. 114-122) -на загальну суму ПДВ 254465 грн., були отримані позивачем у листопаді 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. (т. 1, а. с. 110-113). Тому сума податку на додану вартість 254465 грн. за вказаними податковими накладними була правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року за датою отримання податкових накладних.
Податкові накладні №НН-НС00218 від 02.03.2009р., №НН-НС00228 від 03.03.2009р., №НН-НС00250 від 05.03.2009р., №НН-НС00307 від 10.03.2009р., №НН-НС00393 від 18.03.2009р., № НН-НС00549 від 01.04.2009р., №НН-НС00563 від 02.04.2009р., №НН-НС01258 від 12.05.2009р., №НН-НС01384 від 18.05.2009р., №НН-НС00867 від 21.04.2009р., №НН-НС00787 від 16.04.2009р., №НН-НС00771 від 15.04.2009р. (Т. 1, а. с. 127-138), на загальну суму ПДВ 381163 грн., були отримані позивачем у грудні 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. (т. 1, а. с. 123-126). Тому сума податку на додану вартість 381163 грн. за вказаними податковими накладними була правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2009 року за датою отримання податкових накладних.
У січні 2010 р. позивач не отримував податкові накладні № НН-НС00627 від 06.04.2008 р., № НН-НС00643 від 07.04.2009 р. (Т. 1, а. с. 146-147), як помилково вказує відповідач. Це підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. (т. 1, а. с. 139-142), в якому ці накладні відсутні. Вказані податкові накладні були отримані позивачем у квітні 2010 року та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р. (т. 1, а. с. 143-145).
Податкові накладні № НН-НС01116 від 05.05.2009 р., № НН-НС01153 від 07.05.2009 р., № НН-НС01174 від 08.05.2009 р., № НН-НС01531 від 25.05.2009 р., № НН-НС01680 від 01.06.2009 р., № НН-НС01704 від 02.06.2009 р., № НН-НС01758 від 04.06.2009 р., № НН-НС01860 від 08.06.2009 р., № НН-НС02070 від 16.06.2009 р., № НН-НС02225 від 22.06.2009 р., № НН-НС02461 від 01.07.2009 р., № НН-НС02489 від 02.07.2009 р., № НН-НС02640 від 06.07.2009 р., № НН-НС02822 від 15.07.2009 р. (Т. 1, а. с. 151-164), на загальну суму ПДВ 357316 грн., були отримані позивачем у травні 2010 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. (т. 1, а. с. 148-150). Отже, сума податку на додану вартість 357316 грн. за вказаними податковими накладними була правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у травні 2010 року за датою отримання податкових накладних.
Податкові накладні № НН-НС02848 від 16.07.2009 р., № НН-НС03681 від 17.08.2009 р., № НН-НС03759 від 20.08.2009 р., № НН-НС03344 від 04.08.2009 р., № НН-НС03319 від 03.08.2009 р., № НН-НС03421 від 07.08.2009 р., № НН-НС04200 від 11.09.2009 р. (Т. 1, а. с. 171-177) отримані позивачем у липні 2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 р. (Т. 1, а. с. 165-170). Тому за датою отримання вказаних податкових накладних позивачем відображено податковий кредит у липні на суму 164888 грн.
Аналогічно податкові накладні (Т. 1, а с. 181-189) на загальну суму ПДВ 230944 грн. були отримані позивачем у серпні 2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010 р. (Т. 1, а. с. 178-180).
Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, у разі, якщо б позивач відносив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними раніше, ніж їх отримав, останній був би притягнутий до відповідальності у виді фінансових санкцій.
Безпідставним є посилання відповідача на п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, яким передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Суд погоджується з доводом позивача, що подавати скаргу на постачальника товарів -це право, а не обов'язок покупця.
У зв'язку з цим податкові накладні, отримані у періодах, наступних за періодами їх виписки, обгрунтовано відображені позивачем у розділі I реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких податкових накладних, правомірно розшифрований у розділі II додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період із зазначенням періоду виписки податкових накладних і задекларовано у рядку 10.1 податкової декларації. Тому позивач не повинен подавати уточнюючі розрахунки, адже останнім правомірно сформовано податковий кредит у відповідних періодах за датою отримання податкових накладних.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011р. №0005272310, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у загальній сумі 2087341 грн., повинно бути скасовано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Артекс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005262310 та № 0005272310 від 10.05.2011 р. підлягаю задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Артекс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011р. № 0005262310 та № 0005272310 - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 10.05.2011 р. № 0005262310 та № 0005272310.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23 грудня 2011 року
Суддя К.О. Танцюра