Справа № 2-1740/11
27 січня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.
при секретарі - Бакай Н.М.
з участю представника позивача - Рудика Д.В.
представник а відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.02.2006 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 015/1101/24255 відповідно до якого було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 25000 /двадцять п,ять тисяч/ грн. строком на 12 місяців з 28 лютого 2006 року по 27 лютого 2007 року.
Однак, відповідач ОСОБА_4. належним чином не виконував взяті на себе зобов"язання по кредитному договору, не сплатив кредит та не повернув нараховані відсотки за користування ним.
Станом на 01.12.2008 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 25604 грн. 02коп., з яких 16903,57 грн. - заборгованість по кредиту, 4121,74 грн. - заборгованість за відсотками, 4578,71 грн. -заборгованість за штрафами.
Просить суд, стягнути з відповідача в користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції кредитну заборгованість в розмірі - 2564 грн. 02 коп. та понесені судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивачем було збільшено позовні вимоги до 26684 грн. з яких 16903,57 грн. - заборгованість по кредиту, 5201,91 грн. - заборгованість за відсотками, 4578,71 грн. - заборгованість за штрафами.
Представник позивача Рудик Д.В. просив суд позов задовольнити.
Відповідач та його представник . в судовому засіданні заявленого позову не визнали та суду пояснили, що ОСОБА_4 не отримував платіжної картки та не користувався коштами. Відповідно до п.1.1 кредитного договору № 015/1101/24255 від 28.02.2006 вбачається, що позичальнику відкривається відновлювальна кредитна лінія для розрахунків за допомогою платіжної картки міжнародних платіжних систем. Таким чином, факт надання кредитних коштів позичальнику, повинен підтверджуватися фактом передачі позичальнику платіжної картки. Тобто підписання договору не свідчить про те, що ОСОБА_4 отримав у користування кредитні кошти. Банк не довів і не надав належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_4 особисто отримав платіжну картку.
Також відповідач зазначає, що його підписи відсутні на заяві-анкеті позичальника від 28.02.2006, на розписці про отримання платіжної картки №4149 5170 0649 7982 та запечатаного конверта з ПІН-кодом.
Після підписання кредитного договору, відповідач стверджує, що будь-яких коштів по даному договору ним не отримувалося. Вважає, що такі кошти в банку міг отримати громадянин ОСОБА_5 Про отримання коштів по даній платіжній картці йому нічого не було відомо до моменту слухання справи в суді.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. ст. 509, 526, 527, 530, 550, 1059, 1050, 1054, 1055 ЦК України.
Як вбачається із змісту ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2006 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 015/1101/24255 відповідно до якого було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 25000 /двадцять п,ять тисяч/ грн.. строком на 12 місяців з 28 лютого 2006 року по 27 лютого 2007 року /а.с.9/.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Станом на 02.02.2009 року по спірному кре6дитному договору утворилась заборгованість, яка становить 26684 грн. 19 коп., з яких 16903,57 - заборгованість по кредиту, 5201,91 грн. заборгованість за відсотками, 4578,71 грн. -заборгованість за штрафами, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 28-32).
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі , що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу з ОСОБА_4, суд виходить з того, що 28.02.2006 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_4 дійсно був укладений кредитний договір № 015/1101/24255 відповідно до якого було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 25000 /двадцять п,ять тисяч/ грн.. строком на 12 місяців з 28 лютого 2006 року по 27 лютого 2007 року. Такого висновку суд прийшов на підставі проведеного дослідження з якого вбачається, що підпис на договорі дійсно вчинено ОСОБА_4, та й останній цього не заперечує.
Продовжуючи проведення досліджень наданих суду інших документів кредитної справи судом встановлено, що 15.03.06 року по спірному кредитному договору було видано платіжну картку з ПІН-кодом в отриманні якої стоїть підпис невідомої особи / прізвище не зазначено/. В графі «Особу встановлено і підпис перевірено « стоїть підпис працівника банку ОСОБА_6 З цього вбачається, що особу отримувача картки встановлено працівником банку та підпис її перевірено. Однак позивачем не доведено кому саме працівник банку передав платіжну картку і чий підпис перевірив, оскільки довільні та експериментальні підписи ОСОБА_4 не співпадають із підписом засвідченим працівником банку ОСОБА_6, як підписом ОСОБА_4 Допитати ОСОБА_6 в якості свідка не виявилося можливим, так як він уже не працює в банку і місцезнаходження його невідоме.
З допомогою призначеної судом експертизи не встановлено також ким зроблено підпис при отриманні платіжної картки з ПІН-кодом, так як зразки підпису ОСОБА_4, отримані в судовому засіданні та надані експерту документи того періоду з підписами ОСОБА_4 в тому числі підпис в паспорті, який повинен був перевірити на ідентичність працівник банку при видачі платіжної картки , є неспівставними об,єктами, вони різняться за транскрипцією, загальною будовою.
Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень.
Таким чином заперечення відповідача щодо не отримання ним кредитної картки не спростовані позивачем по справі, а тому суд не може при таких доказах задовольнити заявлені вимоги щодо стягнення боргу за отримання кредиту.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213-215, ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 1051, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
В заявленому позові Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська