Справа № 2а/1570/6985/2011
14 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-7»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 05.08.2011 року ДПІ у м.Іллічівськ (далі ДПІ) була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ щодо отриманих відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1814/23-0302/32923969 від 05.08.2011 року, на підставі якого ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001552350/0 та №0001562350/0 від 18.08.2011 року, якими ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 360429,00 грн., в тому числі 360428 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями, а також зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 217971 грн., в тому числі 217970 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними спірні податкові повідомлення-рішення та скасувати їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 3-16).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.4 а.с. 21-26).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.
ТОВ зареєстроване 25.01.2006 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.1 а.с. 17-18).
05.08.2011 року ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ щодо отриманих відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1814/23-0302/32923969 від 05.08.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ в рядку 24 декларації за березень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 217970 грн., а також до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 360428 грн., у тому числі у лютому 2011 року у сумі 360428 грн. (т.1 а.с. 22-42).
Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді було віднесено ПДВ по господарським правовідносинам з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»на суму 340754,96 грн. та 237642,91 грн. відповідно. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаних підприємств було встановлено, що усі угоди цих підприємств з постачальниками товарів ТОВ «Спільне інвестування»та ТОВ «Логістик-голд»відповідно, актами цих перевірок були визнані нікчемними з тих підстав, що ці угоди не були направлені на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з тим, що за висновками цих перевірок ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»не отримував від своїх контрагентів товар за нікчемними угодами, цей товар не міг бути реалізований і позивачу, а тому останній не мав право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.
На підставі цього акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001552350/0 та №0001562350/0 від 18.08.2011 року, якими ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 360429,00 грн., в тому числі 360428 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями, а також зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 217971 грн., в тому числі 217970 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями (т1 а.с. 44, 45).
Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки та протиправними спірні податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ та ТОВ «Європлей»був укладений договір поставки №23 від 01.12.2007 року, відповідно до якого останнє прийняло на себе обов'язок поставити позивачу товар, а ТОВ зобов'язалося здійснити оплату за цей товар (т.1 а.с.167-170).
Крім цього, між ТОВ та ТОВ «Страйдер»були укладені договори поставки №83 від 01.03.2008 року та №3/10 от 02.03.2010 року, відповідно до яких останнє також прийняло на себе обов'язок поставити позивачу товар, а ТОВ зобов'язалося здійснити оплату за цей товар.
На виконання вказаних договорів вказані контрагенти у перевіряємому періоді поставили ТОВ товар, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.
Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді (т.1 а.с.54-137).
З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що угоди між ТОВ «Європлей»та ТОВ «Спільне інвестування», а також між ТОВ «Страйдер»та ТОВ «Логістик-голд», на поставку товарів, які в подальшому поставлялися позивачу, були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому актами перевірок ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер» відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України органами ДПС були визнані нікчемними.
Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ТОВ та ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер», а також між цими контрагентами та ТОВ «Спільне інвестування»і ТОВ «Логістик-голд», у встановленому законом порядку недійсними.
Крім цього, такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме накладними на товар, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, банківськими виписками та інш., а також самим актом спірної перевірки та актом перевірки ТОВ від 05.05.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»є одними з основних постачальників ТОВ, за рахунок реалізації отриманих від яких товарів було сформовано в значній мірі податкові зобов'язання ТОВ з ПДВ у перевірених періодах, і за результатами вказаних перевірок не було встановлено порушень діючого законодавства в частині декларування цих зобов'язань (т.1 а.с. 54-250, т.2, т.3, т.4 а.с.1-19, 116-204).
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення №0001552350/0 та №0001562350/0 від 18.08.2011 року, якими ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 360429,00 грн., в тому числі 360428 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями, а також зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 217971 грн., в тому числі 217970 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування цих рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ЦК України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-7»задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 18.08.2011 року №0001552350 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-7»грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 360428 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями, та №0001562350 від 18.08.2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-7»від'ємного значення ПДВ у розмірі 217970 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 18.08.2011 року №0001552350 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-7» грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 360428 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями, та №0001562350 від 18.08.2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-7» від'ємного значення ПДВ у розмірі 217970 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
26 грудня 2011 року