Справа № 2а/1570/2419/2011
14 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
за участю прокурора -Столяренко М.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шіп і Ко»про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн., -
До суду звернувся перший заступник прокурора Приморського району м.Одеси (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області (далі ТУ) з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач (далі ТОВ) має заборгованість перед бюджетом по сплаті нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1700 грн., яка виникла на підставі акту від 09.07.2010р. №182258 щодо контролю за додержанням законодавства про автомобільний транспорт, яким встановлено порушення ч.1 абзацу 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке виразилося в наданні послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких передбачений ст.39, 48 цього Закону, а саме не оформлена ліцензійна картка на тимчасовий реєстраційний талон ДАП №80860. За порушення вимог ч.1 абзацу 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»та на підставі акту 09.07.2010р. №182258, постановою т.в.о. начальника ТУ Черноіваненко С.В. від 01.09.2010 року №110692 до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн.. 02.09.2010 року ТУ на адресу відповідача було направлено листа №4015/02 від 02.09.2011 року з копією постанови від 01.09.2010 року №110692 про застосування штрафної санкції, який було отримано відповідачем 07.09.2010 року, але до цього часу застосована штрафна санкція в розмірі 1700 грн. ним не сплачена. У зв'язку з зазначеним позивач просив на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт»стягнути з відповідача зазначені нараховані штрафні санкції.
Представники ТУ та прокурор у судовому засіданні підтримали у повному обсязі позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві (а.с.4-5).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову (а.с.16-19). Додатково представник пояснив, що ч.1 абзацу 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено застосування штрафної санкції в розмірі 510 грн., а не 1700 грн.. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтованим та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ТОВ здійснює господарську діяльність з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі.
09 липня 2010 року посадовими особами ТУ, під час проведення перевірки, було зупинено на 449 км а/д Київ-Одеса належний відповідачу транспортний засіб марки «Опель Астра», номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2
За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено акт від 09.07.2010р. №182258, яким встановлено порушення ТОВ вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося в наданні послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких передбачений ст.39, 48 цього Закону, а саме не оформлена ліцензійна картка згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ (а.с.45).
Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»та на підставі акту 09.07.2010р. №182258,, постановою т.в.о. начальника ТУ від 01.09.2010 року №110692 до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн. (а.с.48).
02.09.2010 року Територіальним управлінням на адресу відповідача було направлено листа №4015/02 від 02.09.2011 року з копією постанови від 01.09.2010 року №110692 про застосування штрафної санкції (а.с.9), який було отримано відповідачем 07.09.2010 року (а.с.10), але до цього часу застосована штрафна санкція в розмірі 1700 грн. ТОВ не сплачена.
Суд вважає, що позов прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
В судовому засіданні встановлено, що з метою здійснення автомобільних перевезень 05.09.2007 року ТОВ отримана в ТУ ліцензійна картка на транспортний засіб марки «Опель Астра», номерний знак НОМЕР_1, з дозволом на експлуатацію його в якості таксі (а.с.66, 68, 74).
У зв'язку з втратою свідоцтва про реєстрацію цього автомобіля, 13.02.2009 року відповідачем було повторно отримано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2, яке на момент проведення перевірки 09.07.2010 року не було внесено до ліцензійної катки на цей транспортний засіб.
Таким чином, в ході перевірки працівниками ТУ фактично було встановлено факт експлуатації відповідачем транспортного засобу марки «Опель Астра», номерний знак НОМЕР_1, облаштованого як таксі, в ліцензійній картці якого відомості про його реєстрацію не відповідали відомостям у наданому водієм свідоцтві про реєстрацію. При цьому наявність вказаної ліцензійної картки в момент перевірки підтверджується також і актом цієї перевірки.
Таким чином висновок перевіряючих про відсутність ліцензійної картки на вказаний автомобіль не відповідає дійсним обставинам.
При цьому суд приймає до уваги, що 29.07.2010 року відповідачем була повторно отримана ліцензійна картка на вказаний автомобіль з відображенням в ній відомостей про отримання нового свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, в той час як розгляд справи по акту перевірки відбувся в ТУ 04.08.2010 року, а спірна постанова про застосування штрафних санкцій була прийнята 01.09.2010 року (а.с. 48, 66-68, 71-72).
Таким чином, як на момент розгляду справи в ТУ, так і на момент прийняття вказаної постанови, відомості ліцензійної картки на вказаний автомобіль відповідали відомостям свідоцтва про його реєстрацію.
Крім цього, за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, передбачена відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»- штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, з пояснень представника позивача в судовому засіданні та акта перевірки вбачається, що постановою від 01.09.2010 року до відповідача фактично була застосована відповідальність за абз.2 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, і застосована до відповідача при визначені відповідальності норма не відповідає дійсним обставинам, виявленим в ході перевірки.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, рішення про застосування фінансової санкції до відповідача було прийнято Територіальним управлінням неправомірно, тобто не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи позивачем не було надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, а відповідач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову (а.с.16-19).
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про автомобільний транспорт”, Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164 КАС України, суд -
Адміністративний позов першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шіп і Ко»про стягнення 1700 грн. залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
Адміністративний позов першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шіп і Ко» про стягнення 1700 грн. залишити без задоволення.
22 грудня 2011 року